Жовнірук А.І. Особливості мнемічної діяльності особистості у процесі формування іншомовної компетентності
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
(Створена сторінка: Жовнірук А.І. '''ОСОБЛИВОСТІ МНЕМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТ...) |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
'''Резюме:''' Статтю присвячено особливостям мнемічної діяльності як однієї з умов ефективного формування іншомовної компетентності особистості. Представлено широкий діапазон концепцій в західній психології та їх розуміння явища мнемічної діяльності. Подається коротка характеристика феномену мнемічної діяльності з точки зору різних авторів та дослідників. | '''Резюме:''' Статтю присвячено особливостям мнемічної діяльності як однієї з умов ефективного формування іншомовної компетентності особистості. Представлено широкий діапазон концепцій в західній психології та їх розуміння явища мнемічної діяльності. Подається коротка характеристика феномену мнемічної діяльності з точки зору різних авторів та дослідників. | ||
| − | + | '''Ключові слова:''' мнемічна діяльність, іншомовна компетентність, полікультурний простір, процес запам’ятовування, мнемічні операції. | |
| − | + | '''Summary:''' The article deals with the peculiarities of mnemonic асtivity as one of the conditions of the effective foreign language competence formation of the individual. A wide range of concepts in Western psychology and understanding mnemonic activity phenomenon is presented . A brief description of the mnemonic activity phenomenon is revealed in terms of different authors and researchers. | |
| − | + | '''Key words:''' mnemonic activity, foreign language competence, multicultural space, the process of remembering, mnemonic operations. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | '''Актуальність.''' Актуальним завданням сьогодення в контексті соціалізації особистості в полікультурному просторі залишається питання формування іншомовної компетентності як умови ефективного залучення особистості до цього процесу. Потрібно зазначити, що ефективність формування іншомовної компетентності, як набору певних знань, вмінь та навичок іншомовного мовлення прямо пропорційно залежить від ефективності мнемічної діяльності, якою оперує індивід. Відповідно розуміння особливостей мнемічної діяльності є запорукою ефективного формування іншомовної компетентності у будь- якому віці. | |
| − | + | Тому метою цієї статті є дослідження особливостей мнемічної діяльності в різних концепціях як однієї з умов ефективного формування іншомовної компетентності. | |
| − | + | Широкий діапазон підходів і методів вивчення мнемічної діяльності дає можливість констатувати наявність різних точок зору на зміст, структуру і механізми цього феномену. Ми спробуємо розглянути окремі з них. | |
| − | + | У зарубіжній психології вивчення особливостей мнемічної діяльності стало предметом ряду досліджень представників асоціативної психології, психоаналітичного, біхевіористичного, гештальт-психології, когнітивного, інформаційного та інших підходів. Вивчення психологічних особливостей цілеспрямованого запам'ятовування, в тому числі використання особистістю асоціативних зв’язків між елементами матеріалу для запам’ятовування, було започатковано у роботах представників асоціативного підходу Г.Еббінгауза[11], Г.Міллера [3]та ін. На думку вчених, у процесі мнемічної діяльності формування уявлень і понять відбувається у складній системі нерозривних взаємозв’язків. Тому актуалізація одного уявлення зумовлює і активізацію інших, що знаходяться з ним у смислових взаємозв’язках. Структура таких асоціативних зв’язків обумовлюється особливостями життєвого досвіду людини, а саме просторово-часових послідовностей формування систем понять і уявлень. Згідно з представниками асоціативного підходу, саме асоціація є основним механізмом формування взаємозв’язків між уявленнями й поняттями. Пригадування будь-яких образів, явищ чи подій здійснюється шляхом встановлення смислової асоціації між фрагментами минулого досвіду й актуальними потребами чи життєвими завданнями людини. | |
| − | + | У психодинамічному підході проблеми мнемічної діяльності розглядаються в роботах З.Фрейда [9], П.Жане [1] і Р.Бартлетта [13] та ін. Згідно з психоаналітичною концепцією З.Фрейда, спрямованість мнемічної діяльності обумовлюється принципом задоволення. Образи пам’яті, зміст яких не відповідає потягу задоволення, мають тенденцію до витіснення зі сфери свідомості, тобто до забування. Таким чином у процесі мнемічної діяльності запам’ятовування й збереження різного матеріалу відбувається вибірково. При цьому пріоритет надається образам, які є найбільш привабливими, супроводжуються переживанням яскравих емоцій і відповідають підсвідомим потягам особистості. Представники французької школи психоаналізу (П.Жане, Ф.Бартлетт розглядали процес запам’ятовування, як особливу, набуту в процесі культурно-історичної еволюції людства активну й цілеспрямовану діяльність. Зокрема, П.Жане підкреслював, що становлення системи мнемічних дій людини відбувається у процесі її соціалізації в умовах включення в різні види діяльності. Тому вчений поділяв образи пам'яті на елементарні або чуттєві, що складається із згадувань відомого відчуття, та складні або інтелектуальні, становлення яких відбувається з застосуванням спеціальних мнемічних прийомів та мовленнєвих засобів і полягає у згадуванні складних понятійних конструкцій. Загалом, П.Жане намагався застосувати історичний підхід до психіки людини, виділяючи та аналізуючи власне людські, набуті у процесі індивідуального й колективного культурно-історичного розвитку, форми поведінки. | |
| − | + | ||
| − | У | + | |
Слідом за П. Жане, Ф. Бартлетт підкреслював соціальну обумовленість мнемічної діяльності людини. Успішність запам’ятовування та згадування визначаються установками особистості, її інтересами, які формуються у контексті тієї соціальної групи, до якої належить особистість. | Слідом за П. Жане, Ф. Бартлетт підкреслював соціальну обумовленість мнемічної діяльності людини. Успішність запам’ятовування та згадування визначаються установками особистості, її інтересами, які формуються у контексті тієї соціальної групи, до якої належить особистість. | ||
Серед представників гештальт-психології різні аспекти вивчення проблеми мнемічної діяльності представлені у роботах М Вертгеймера [21], К. Коффки [2] та ін. На думку вчених, структура мнемічної діяльності являє собою гештальт, тобто цілісне утворення, що не зводиться до простої суми його частин, основою яких є структуризація особливостей самого матеріалу, що запам’ятовується. | Серед представників гештальт-психології різні аспекти вивчення проблеми мнемічної діяльності представлені у роботах М Вертгеймера [21], К. Коффки [2] та ін. На думку вчених, структура мнемічної діяльності являє собою гештальт, тобто цілісне утворення, що не зводиться до простої суми його частин, основою яких є структуризація особливостей самого матеріалу, що запам’ятовується. | ||
У концепції К.Левіна [16] основна увага акцентується на мотиваційних компонентах мнемічної активності суб’єкта запам’ятовування. Основною детермінантою мнемічної активності виступає ступінь загострення потреб суб’єкта, що відображає силове поле, тобто співвідношення соціальних факторів, які впливають на суб’єкта і його власні внутрішні зусилля у процесі запам’ятовування і пригадування. | У концепції К.Левіна [16] основна увага акцентується на мотиваційних компонентах мнемічної активності суб’єкта запам’ятовування. Основною детермінантою мнемічної активності виступає ступінь загострення потреб суб’єкта, що відображає силове поле, тобто співвідношення соціальних факторів, які впливають на суб’єкта і його власні внутрішні зусилля у процесі запам’ятовування і пригадування. | ||
У біхевіористичному підході, зокрема у роботах Б. Скіннера [19], Е.Торндайка [6], Д.Уотсона [7], стверджувалося, що необхідною умовою успішності мнемічної діяльності людини є наявність підкріплення її реакції на стимул соціального середовища. На думку вчених, мнемічна діяльність є засобом формування стійких паттернів поведінки, що є результатом вироблення й зовнішньої реалізації стійких внутрішніх реакцій на соціальні стимули, що повторюються. Зокрема, Д. Уотсон, акцентуючи увагу на вивченні процесів научіння і формування нових реакцій особистості у процесі мнемічної діяльності, розглядав навичку як одиницю організації індивідуумом своєї діяльності й поведінки у процесі пристосування до соціальних умов. | У біхевіористичному підході, зокрема у роботах Б. Скіннера [19], Е.Торндайка [6], Д.Уотсона [7], стверджувалося, що необхідною умовою успішності мнемічної діяльності людини є наявність підкріплення її реакції на стимул соціального середовища. На думку вчених, мнемічна діяльність є засобом формування стійких паттернів поведінки, що є результатом вироблення й зовнішньої реалізації стійких внутрішніх реакцій на соціальні стимули, що повторюються. Зокрема, Д. Уотсон, акцентуючи увагу на вивченні процесів научіння і формування нових реакцій особистості у процесі мнемічної діяльності, розглядав навичку як одиницю організації індивідуумом своєї діяльності й поведінки у процесі пристосування до соціальних умов. | ||
| − | + | Е.Толмен [20] вважав, що головна роль у процесі запам’ятовування відводиться утворенню сигніфікативних структур, які охоплюють собою знак і позначуваний ним контекст, тобто саме формування взаємозв’язків між предметами і явищами соціального світу й уявленнями особистості, що їм відповідають, і є головною умовою успішності навчання. | |
| − | + | К. Лешлі [15] вперше продемонстрував нелокалізовану роботу мнемічних процесів на основі взаємопов’язаного функціонування всіх структур кори головного мозку. Дослідник експериментально довів, що фізіологічною основою мнемічної діяльності є функціонування не окремої зони головного мозку, а усіх ділянок кори великих півкуль. Таким чином, здійснення мнемічних процесів нерозривно взаємопов’язано з функціонуванням усіх інших психічних утворень. | |
Інший підхід до проблеми мнемічної діяльності представлений в персоналістичній теорії В.Штерна[10]. На відміну від представників біхевіоризму, автор у дослідженні детермінант мнемічної діяльності основний акцент зробив не на соціальних, а на особистісних утвореннях. На думку вченого, вибірковість, зміст, контекст і особливості встановлення асоціативних зв’язків у процесі мнемічної діяльності особистості обумовлюються переважно не специфікою соціальної ситуації її розвитку, а індивідуальними потребами, інтересами й спрямованістю. | Інший підхід до проблеми мнемічної діяльності представлений в персоналістичній теорії В.Штерна[10]. На відміну від представників біхевіоризму, автор у дослідженні детермінант мнемічної діяльності основний акцент зробив не на соціальних, а на особистісних утвореннях. На думку вченого, вибірковість, зміст, контекст і особливості встановлення асоціативних зв’язків у процесі мнемічної діяльності особистості обумовлюються переважно не специфікою соціальної ситуації її розвитку, а індивідуальними потребами, інтересами й спрямованістю. | ||
Таким чином, можна констатувати, що у роботах зарубіжних дослідників з проблеми мнемічної діяльності в першій половині ХХ ст. відбулось зміщення акцентів з зовнішніх, соціальних факторів становлення цього психічного утворення на дослідження внутрішніх, індивідуальних чинників становлення даного феномену, провідної ролі потреб і інтересів особистості, що визначають цілеспрямованість її запам’ятовування, здатність людини бути суб’єктом власної мнемічної діяльності. Це, в свою чергу, зумовило подальше зростання уваги вчених до дослідження можливостей людського мозку, зокрема виявлення тих анатомо-фізіологічних структур, а також особливостей протікання нервових процесів, які зумовлюють швидкість і міцність запам’ятовування, подальшого вивчення не лише фізіологічних, але і психологічних аспектів мнемічної діяльності людини на засадах системності й структурності та ін. | Таким чином, можна констатувати, що у роботах зарубіжних дослідників з проблеми мнемічної діяльності в першій половині ХХ ст. відбулось зміщення акцентів з зовнішніх, соціальних факторів становлення цього психічного утворення на дослідження внутрішніх, індивідуальних чинників становлення даного феномену, провідної ролі потреб і інтересів особистості, що визначають цілеспрямованість її запам’ятовування, здатність людини бути суб’єктом власної мнемічної діяльності. Це, в свою чергу, зумовило подальше зростання уваги вчених до дослідження можливостей людського мозку, зокрема виявлення тих анатомо-фізіологічних структур, а також особливостей протікання нервових процесів, які зумовлюють швидкість і міцність запам’ятовування, подальшого вивчення не лише фізіологічних, але і психологічних аспектів мнемічної діяльності людини на засадах системності й структурності та ін. | ||
| Рядок 36: | Рядок 34: | ||
Загалом, представники інформаційного підходу акцентували увагу на структурних компонентах моделі мнемічної діяльності: сенсорних сховищах, сховищах короткочасної і довготривалої пам’яті, які приймають безпосередню участь у перетворенні об’єктивно-загальної інформації в суб’єктивно–особистісну. Зважаючи на наявність послідовних етапів просування і опрацювання інформації у зазначеному підході, Аткінсон [12] і Шифрін [12] підкреслили, що специфіка функціонування тих чи інших механізмів мнемічної діяльності визначається активацією спеціальних керуючих механізмів в умовах конкретного життєвого завдання. | Загалом, представники інформаційного підходу акцентували увагу на структурних компонентах моделі мнемічної діяльності: сенсорних сховищах, сховищах короткочасної і довготривалої пам’яті, які приймають безпосередню участь у перетворенні об’єктивно-загальної інформації в суб’єктивно–особистісну. Зважаючи на наявність послідовних етапів просування і опрацювання інформації у зазначеному підході, Аткінсон [12] і Шифрін [12] підкреслили, що специфіка функціонування тих чи інших механізмів мнемічної діяльності визначається активацією спеціальних керуючих механізмів в умовах конкретного життєвого завдання. | ||
Подальший розвиток проблем кодування інформації, включеності мнемосистем у процеси інтелектуальної діяльності людини з вирішення життєвих завдань представлені у концепції рівневого опрацювання інформації Ф. Крейка [14] та Р.Локхарта [14]. У основу зазначеної концепції покладено теорію Л.Постмана [18] про внутрішні специфічні диференційні реакції як опосередковані активні механізми запам’ятовування, що активуються у процесі сприймання конкретного стимульного матеріалу. Серед цих реакцій Л.Постман виділяв називання подразників, їх категоризацію, встановлення асоціативних зв’язків (тобто, певні розумові навички). У концепції Ф. Крейка та Р. Локхарта на основі феномену диференційних реакцій Л. Постмана було розроблено процеси кодування інформації та її опрацювання на різних рівнях: сенсорному, перцептивному та семантичному. На думку дослідників, у процесі мнемічної діяльності сенсорні стимули підлягають впливу певних логічних процедур, від первинного сенсорного до складного абстрактно-семантичного аналізу. Ступінь опрацювання сенсорних стимулів залежить від їх змісту, каналу сприймання і часу опрацювання. Стимули кожної сенсорної модальності у процесі мнемічної діяльності опрацьовуються на рівнях сенсорного аналізу, розпізнавання зразка, семантико-асоціативному, збагачення стимулу. Таким чином, основою мнемічної діяльності є процес обробки сенсорних стимулів різної модальності за допомогою різнорівневих логічних механізмів. При цьому чим вища ефективність логічного аналізу сенсорної інформації, тим більшою є міцність їх запам’ятовування. Тому Ф. Крейк і Р.Локхарт стверджували, що ефективність запам’ятовування перебуває у прямій залежності від рівня опрацювання інформації, що визначається вимогами орієнтувальної задачі. | Подальший розвиток проблем кодування інформації, включеності мнемосистем у процеси інтелектуальної діяльності людини з вирішення життєвих завдань представлені у концепції рівневого опрацювання інформації Ф. Крейка [14] та Р.Локхарта [14]. У основу зазначеної концепції покладено теорію Л.Постмана [18] про внутрішні специфічні диференційні реакції як опосередковані активні механізми запам’ятовування, що активуються у процесі сприймання конкретного стимульного матеріалу. Серед цих реакцій Л.Постман виділяв називання подразників, їх категоризацію, встановлення асоціативних зв’язків (тобто, певні розумові навички). У концепції Ф. Крейка та Р. Локхарта на основі феномену диференційних реакцій Л. Постмана було розроблено процеси кодування інформації та її опрацювання на різних рівнях: сенсорному, перцептивному та семантичному. На думку дослідників, у процесі мнемічної діяльності сенсорні стимули підлягають впливу певних логічних процедур, від первинного сенсорного до складного абстрактно-семантичного аналізу. Ступінь опрацювання сенсорних стимулів залежить від їх змісту, каналу сприймання і часу опрацювання. Стимули кожної сенсорної модальності у процесі мнемічної діяльності опрацьовуються на рівнях сенсорного аналізу, розпізнавання зразка, семантико-асоціативному, збагачення стимулу. Таким чином, основою мнемічної діяльності є процес обробки сенсорних стимулів різної модальності за допомогою різнорівневих логічних механізмів. При цьому чим вища ефективність логічного аналізу сенсорної інформації, тим більшою є міцність їх запам’ятовування. Тому Ф. Крейк і Р.Локхарт стверджували, що ефективність запам’ятовування перебуває у прямій залежності від рівня опрацювання інформації, що визначається вимогами орієнтувальної задачі. | ||
| − | + | '''Висновки.''' Таким чином, варіативність підходів дозволяє нам структурувати напрями вивчення природи мнемічної діяльності та конкретизувати визначальні перспективи майбутніх досліджень. | |
| − | + | Загалом, мнемічну діяльність можна охарактеризувати за такими особливостями: складною системою нерозривних асоціативних взаємозв’язків, вибірковістю запам’ятовування, збереження і відтворення різного матеріалу, включенням мнемічної діяльності у інші види діяльностей, застосуванням мнемічних прийомів як операцій мнемічної діяльності, соціальною обумовленістю мнемічної діяльності, внутрішньою вмотивованістю мнемічної діяльності, утворенням сигніфікативних структур, які позначують навколишні явища та предмети в процесі запам’ятовування, наявністю схем як механізмів узагальнення та систематизації життєвого досвіду, перекодуванням інформації, контекстуальним змістом мнемічної діяльності, застосуванням ряду внутрішніх аналізів: від сенсорного до абстрактно – логічного тощо. | |
| − | + | ''' Список використаної літератури''' | |
| − | + | * Жане П. \Психический автоматизм.Экспериментальное исследование низших форм психической деятельности человека\М.,1913 | |
| − | + | * Коффка К.Основы психического развития .-М.: Л.,1934 | |
| − | + | * Миллер Д. Магическое число семь плюс минус два.О некоторых пределах нашей способности перерабатывать информацию //Инженерная психология .-М.:Прогресс,1964.- С.192-224 | |
| − | + | * Пиаже Ж.Избранные психол.труды.- М.:Междунар.пед.академия,1994.-680 с. | |
| − | + | * Роуз С. Устройство памяти. От молекул к сознанию /Ю.В.Морозов –М.:Мир, 1995.-380 с. | |
| − | + | * Торндайк Э. Процесс учения у человека .- М.,1935 | |
| − | + | * Уотсон Д. Психология как наука о поведении .- М.,1926 | |
| − | + | * Флорес Ц. Память //В кн. Экспериментальная психология .- М., 1973.- Т.4 .-С.209-342. | |
| − | + | * Фрейд З. Введение в психоанализ.Лекции.-М.:Наука,1989.-456с. | |
| − | + | * Штерн В.Психология раннего детства .-М.,1922 | |
| − | + | * Эббингауз Г. Основы психологии. Сиб.,1912 | |
| − | + | * Atkinson R.C. and Shiffrin R.M. Human memory: Aproposed system and its control processes.-In: Spence K.W. and Spence J.T.(Eds.).The psychology of learning and motivation.- New York,1968.- Vol.2 | |
| − | + | * Bartlett F.C. Thinking.-London: An Experimental and Social Study,1958.-203p. | |
| − | + | * Craik F.I., Lochart R.S. Levels of processing: a framework for memory research//J. of Verbal Learning and Verbal Behaviour.- 1972.- Vol.11.- P.671-684. | |
| − | + | * Lashley K., «Studies of Cerebral Function in Learning», Journal of Comparative Neurology vol. 79. 1943 | |
| − | + | * Lewin K. Das Problem der Willensmessung und der Assoziation .Psychol.Forsch.,1922 | |
| − | + | * Neisser .U. Memory: What are the important questions ?In M.M.Gruneberg ,P.E.Morris,and R.N.Sykes (Eds.), Practical aspects of memory.- London: Academic Press, 1978.- P.3-24 | |
| − | + | * Poctman,L.and Underwood ,B.J. Critical issues in interference theory. Memory and Cognition,1973.- P.19-40.-V.1 | |
| − | + | * Skinner B. Science and human behavior.-N.Y.,1959 | |
| − | + | * Tolman E. Purposive behavior in animals and men.-N.Y.,1932 | |
| − | + | * Wertheimer M. Production thinking.-N.Y., 1945 | |
Версія за 20:44, 26 квітня 2015
Жовнірук А.І.
ОСОБЛИВОСТІ МНЕМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
Резюме: Статтю присвячено особливостям мнемічної діяльності як однієї з умов ефективного формування іншомовної компетентності особистості. Представлено широкий діапазон концепцій в західній психології та їх розуміння явища мнемічної діяльності. Подається коротка характеристика феномену мнемічної діяльності з точки зору різних авторів та дослідників.
Ключові слова: мнемічна діяльність, іншомовна компетентність, полікультурний простір, процес запам’ятовування, мнемічні операції.
Summary: The article deals with the peculiarities of mnemonic асtivity as one of the conditions of the effective foreign language competence formation of the individual. A wide range of concepts in Western psychology and understanding mnemonic activity phenomenon is presented . A brief description of the mnemonic activity phenomenon is revealed in terms of different authors and researchers.
Key words: mnemonic activity, foreign language competence, multicultural space, the process of remembering, mnemonic operations.
Актуальність. Актуальним завданням сьогодення в контексті соціалізації особистості в полікультурному просторі залишається питання формування іншомовної компетентності як умови ефективного залучення особистості до цього процесу. Потрібно зазначити, що ефективність формування іншомовної компетентності, як набору певних знань, вмінь та навичок іншомовного мовлення прямо пропорційно залежить від ефективності мнемічної діяльності, якою оперує індивід. Відповідно розуміння особливостей мнемічної діяльності є запорукою ефективного формування іншомовної компетентності у будь- якому віці.
Тому метою цієї статті є дослідження особливостей мнемічної діяльності в різних концепціях як однієї з умов ефективного формування іншомовної компетентності.
Широкий діапазон підходів і методів вивчення мнемічної діяльності дає можливість констатувати наявність різних точок зору на зміст, структуру і механізми цього феномену. Ми спробуємо розглянути окремі з них.
У зарубіжній психології вивчення особливостей мнемічної діяльності стало предметом ряду досліджень представників асоціативної психології, психоаналітичного, біхевіористичного, гештальт-психології, когнітивного, інформаційного та інших підходів. Вивчення психологічних особливостей цілеспрямованого запам'ятовування, в тому числі використання особистістю асоціативних зв’язків між елементами матеріалу для запам’ятовування, було започатковано у роботах представників асоціативного підходу Г.Еббінгауза[11], Г.Міллера [3]та ін. На думку вчених, у процесі мнемічної діяльності формування уявлень і понять відбувається у складній системі нерозривних взаємозв’язків. Тому актуалізація одного уявлення зумовлює і активізацію інших, що знаходяться з ним у смислових взаємозв’язках. Структура таких асоціативних зв’язків обумовлюється особливостями життєвого досвіду людини, а саме просторово-часових послідовностей формування систем понять і уявлень. Згідно з представниками асоціативного підходу, саме асоціація є основним механізмом формування взаємозв’язків між уявленнями й поняттями. Пригадування будь-яких образів, явищ чи подій здійснюється шляхом встановлення смислової асоціації між фрагментами минулого досвіду й актуальними потребами чи життєвими завданнями людини.
У психодинамічному підході проблеми мнемічної діяльності розглядаються в роботах З.Фрейда [9], П.Жане [1] і Р.Бартлетта [13] та ін. Згідно з психоаналітичною концепцією З.Фрейда, спрямованість мнемічної діяльності обумовлюється принципом задоволення. Образи пам’яті, зміст яких не відповідає потягу задоволення, мають тенденцію до витіснення зі сфери свідомості, тобто до забування. Таким чином у процесі мнемічної діяльності запам’ятовування й збереження різного матеріалу відбувається вибірково. При цьому пріоритет надається образам, які є найбільш привабливими, супроводжуються переживанням яскравих емоцій і відповідають підсвідомим потягам особистості. Представники французької школи психоаналізу (П.Жане, Ф.Бартлетт розглядали процес запам’ятовування, як особливу, набуту в процесі культурно-історичної еволюції людства активну й цілеспрямовану діяльність. Зокрема, П.Жане підкреслював, що становлення системи мнемічних дій людини відбувається у процесі її соціалізації в умовах включення в різні види діяльності. Тому вчений поділяв образи пам'яті на елементарні або чуттєві, що складається із згадувань відомого відчуття, та складні або інтелектуальні, становлення яких відбувається з застосуванням спеціальних мнемічних прийомів та мовленнєвих засобів і полягає у згадуванні складних понятійних конструкцій. Загалом, П.Жане намагався застосувати історичний підхід до психіки людини, виділяючи та аналізуючи власне людські, набуті у процесі індивідуального й колективного культурно-історичного розвитку, форми поведінки.
Слідом за П. Жане, Ф. Бартлетт підкреслював соціальну обумовленість мнемічної діяльності людини. Успішність запам’ятовування та згадування визначаються установками особистості, її інтересами, які формуються у контексті тієї соціальної групи, до якої належить особистість.
Серед представників гештальт-психології різні аспекти вивчення проблеми мнемічної діяльності представлені у роботах М Вертгеймера [21], К. Коффки [2] та ін. На думку вчених, структура мнемічної діяльності являє собою гештальт, тобто цілісне утворення, що не зводиться до простої суми його частин, основою яких є структуризація особливостей самого матеріалу, що запам’ятовується.
У концепції К.Левіна [16] основна увага акцентується на мотиваційних компонентах мнемічної активності суб’єкта запам’ятовування. Основною детермінантою мнемічної активності виступає ступінь загострення потреб суб’єкта, що відображає силове поле, тобто співвідношення соціальних факторів, які впливають на суб’єкта і його власні внутрішні зусилля у процесі запам’ятовування і пригадування.
У біхевіористичному підході, зокрема у роботах Б. Скіннера [19], Е.Торндайка [6], Д.Уотсона [7], стверджувалося, що необхідною умовою успішності мнемічної діяльності людини є наявність підкріплення її реакції на стимул соціального середовища. На думку вчених, мнемічна діяльність є засобом формування стійких паттернів поведінки, що є результатом вироблення й зовнішньої реалізації стійких внутрішніх реакцій на соціальні стимули, що повторюються. Зокрема, Д. Уотсон, акцентуючи увагу на вивченні процесів научіння і формування нових реакцій особистості у процесі мнемічної діяльності, розглядав навичку як одиницю організації індивідуумом своєї діяльності й поведінки у процесі пристосування до соціальних умов.
Е.Толмен [20] вважав, що головна роль у процесі запам’ятовування відводиться утворенню сигніфікативних структур, які охоплюють собою знак і позначуваний ним контекст, тобто саме формування взаємозв’язків між предметами і явищами соціального світу й уявленнями особистості, що їм відповідають, і є головною умовою успішності навчання.
К. Лешлі [15] вперше продемонстрував нелокалізовану роботу мнемічних процесів на основі взаємопов’язаного функціонування всіх структур кори головного мозку. Дослідник експериментально довів, що фізіологічною основою мнемічної діяльності є функціонування не окремої зони головного мозку, а усіх ділянок кори великих півкуль. Таким чином, здійснення мнемічних процесів нерозривно взаємопов’язано з функціонуванням усіх інших психічних утворень.
Інший підхід до проблеми мнемічної діяльності представлений в персоналістичній теорії В.Штерна[10]. На відміну від представників біхевіоризму, автор у дослідженні детермінант мнемічної діяльності основний акцент зробив не на соціальних, а на особистісних утвореннях. На думку вченого, вибірковість, зміст, контекст і особливості встановлення асоціативних зв’язків у процесі мнемічної діяльності особистості обумовлюються переважно не специфікою соціальної ситуації її розвитку, а індивідуальними потребами, інтересами й спрямованістю.
Таким чином, можна констатувати, що у роботах зарубіжних дослідників з проблеми мнемічної діяльності в першій половині ХХ ст. відбулось зміщення акцентів з зовнішніх, соціальних факторів становлення цього психічного утворення на дослідження внутрішніх, індивідуальних чинників становлення даного феномену, провідної ролі потреб і інтересів особистості, що визначають цілеспрямованість її запам’ятовування, здатність людини бути суб’єктом власної мнемічної діяльності. Це, в свою чергу, зумовило подальше зростання уваги вчених до дослідження можливостей людського мозку, зокрема виявлення тих анатомо-фізіологічних структур, а також особливостей протікання нервових процесів, які зумовлюють швидкість і міцність запам’ятовування, подальшого вивчення не лише фізіологічних, але і психологічних аспектів мнемічної діяльності людини на засадах системності й структурності та ін.
Ц.Флорес [8] також підкреслив, що мнемічна активність являє собою систему діяльностей, що включає як біофізіологічні, так і психічні процеси, особливості протікання яких є специфічними для виду соціальної активності, в який суб’єкт включений в актуальний чи попередній період часу.
Так, С. Роуз, засновник біологічної теорії, зазначив, що мнемічна діяльність – це “… це системна особливість мозку” [5; C.109]. Автор досліджував психофізіологічні передумови розуміння і запам’ятовування людиною смислів і значень вербального матеріалу. Згідно з дослідником, саме значення є інтегративним феноменом мнемічної діяльності індивідуума, які формуються внаслідок узагальнення досвіду його взаємодії з природним та соціальним середовищем.
У другій половині ХХ ст. стрімка інформатизація суспільства зумовила становлення нових наукових підходів до вивчення мнемічної діяльності як сукупності взаємопов’язаних схем, систем чи механізмів запам’ятовування, збереження і відтворення інформації. У роботах окремих вчених представлені спроби дослідити мнемічну діяльність людини за аналогією зі штучним інтелектом. Передумови таких інформаційних моделей закладено ще в роботах Ж.Піаже. Вчений розглядав процес запам’ятовування і збереження інформації як “образний аспект збереження схем” [4;С.465]. Ці схеми являють собою механізми узагальнення і систематизації життєвого досвіду людини, набутого у процесі її соціалізації. Збереження схем засвоєного особистістю життєвого досвіду обумовлює її можливість з їх подальшого застосування у нових, близьких за змістом життєвих ситуаціях, і, таким чином, сприяє підвищенню успішності пристосування людини до соціуму.
Подальші дослідження привели до розгляду мнемічної діяльності як системи схем, що включають різні компоненти, наприклад: етапи перебігу мнемічних операцій, блоки, підструктури, рівні перетворення матеріалу. Розробка такої моделі дала можливість вченим визначити активну роль мнемічної діяльності у процесах не лише збереження, але й перетворення, перекодування та раціонального, смислового переструктурування інформації. Основними функціями мнемічної активності людини виступають відбір цінної інформації і подолання її невизначеності за допомогою перекодування із врахуванням залежності особливостей мікроструктури мнемічних процесів від діяльності, в яку вони включені.
Подальше вивчення інформаційної специфіки пам’яті, яка проявляється в ефективності і структурі процесу формування образу залежно від контекстуального змісту мнемічної діяльності представлено у роботах У.Найсера[17]. Процеси запам’ятовування дослідник розглядав як когнітивні схеми, що є необхідною основою інтелектуальної діяльності людини та включені в цю діяльність у процесі вирішення життєвих завдань. Вчений підкреслював високу значущість дослідження мнемічної діяльності людини не лише у лабораторних експериментах, але і в умовах природної повсякденної життєдіяльності людини. Зокрема важливим аспектом вивчення мнемічної діяльності є місце і роль мнемосистем у процесі вирішення людиною практичних завдань, що потребують застосування логічного запам’ятовування.
Подальші розробки регулятивної функції мнемічної діяльності у процесі вирішення різних життєвих завдань особистості в умовах осмислення нею нової інформації представлені у інформаційній концепції пам’яті, яка стала основою розробок програмованого навчання.
У інформаційному підході мнемічна діяльність розглядається як система структур, взаємозв’язків і відносин між окремими її елементами. При цьому сенсорна інформація сприймається, опрацьовується та зберігається завдяки певним логічним схемам і семантичним сіткам. Першою спробою застосувати поняття теорії інформації до психології мнемічної діяльності були досліди Міллера [3], які трактували це психічне утворення як спеціальний засіб, що відповідає за прийом, опрацювання і відтворення інформаційного багажу особистості і, таким чином, забезпечує стабільність функціонування свідомості людини як саморегулюючої системи.
Загалом, представники інформаційного підходу акцентували увагу на структурних компонентах моделі мнемічної діяльності: сенсорних сховищах, сховищах короткочасної і довготривалої пам’яті, які приймають безпосередню участь у перетворенні об’єктивно-загальної інформації в суб’єктивно–особистісну. Зважаючи на наявність послідовних етапів просування і опрацювання інформації у зазначеному підході, Аткінсон [12] і Шифрін [12] підкреслили, що специфіка функціонування тих чи інших механізмів мнемічної діяльності визначається активацією спеціальних керуючих механізмів в умовах конкретного життєвого завдання.
Подальший розвиток проблем кодування інформації, включеності мнемосистем у процеси інтелектуальної діяльності людини з вирішення життєвих завдань представлені у концепції рівневого опрацювання інформації Ф. Крейка [14] та Р.Локхарта [14]. У основу зазначеної концепції покладено теорію Л.Постмана [18] про внутрішні специфічні диференційні реакції як опосередковані активні механізми запам’ятовування, що активуються у процесі сприймання конкретного стимульного матеріалу. Серед цих реакцій Л.Постман виділяв називання подразників, їх категоризацію, встановлення асоціативних зв’язків (тобто, певні розумові навички). У концепції Ф. Крейка та Р. Локхарта на основі феномену диференційних реакцій Л. Постмана було розроблено процеси кодування інформації та її опрацювання на різних рівнях: сенсорному, перцептивному та семантичному. На думку дослідників, у процесі мнемічної діяльності сенсорні стимули підлягають впливу певних логічних процедур, від первинного сенсорного до складного абстрактно-семантичного аналізу. Ступінь опрацювання сенсорних стимулів залежить від їх змісту, каналу сприймання і часу опрацювання. Стимули кожної сенсорної модальності у процесі мнемічної діяльності опрацьовуються на рівнях сенсорного аналізу, розпізнавання зразка, семантико-асоціативному, збагачення стимулу. Таким чином, основою мнемічної діяльності є процес обробки сенсорних стимулів різної модальності за допомогою різнорівневих логічних механізмів. При цьому чим вища ефективність логічного аналізу сенсорної інформації, тим більшою є міцність їх запам’ятовування. Тому Ф. Крейк і Р.Локхарт стверджували, що ефективність запам’ятовування перебуває у прямій залежності від рівня опрацювання інформації, що визначається вимогами орієнтувальної задачі.
Висновки. Таким чином, варіативність підходів дозволяє нам структурувати напрями вивчення природи мнемічної діяльності та конкретизувати визначальні перспективи майбутніх досліджень.
Загалом, мнемічну діяльність можна охарактеризувати за такими особливостями: складною системою нерозривних асоціативних взаємозв’язків, вибірковістю запам’ятовування, збереження і відтворення різного матеріалу, включенням мнемічної діяльності у інші види діяльностей, застосуванням мнемічних прийомів як операцій мнемічної діяльності, соціальною обумовленістю мнемічної діяльності, внутрішньою вмотивованістю мнемічної діяльності, утворенням сигніфікативних структур, які позначують навколишні явища та предмети в процесі запам’ятовування, наявністю схем як механізмів узагальнення та систематизації життєвого досвіду, перекодуванням інформації, контекстуальним змістом мнемічної діяльності, застосуванням ряду внутрішніх аналізів: від сенсорного до абстрактно – логічного тощо.
Список використаної літератури
- Жане П. \Психический автоматизм.Экспериментальное исследование низших форм психической деятельности человека\М.,1913
- Коффка К.Основы психического развития .-М.: Л.,1934
- Миллер Д. Магическое число семь плюс минус два.О некоторых пределах нашей способности перерабатывать информацию //Инженерная психология .-М.:Прогресс,1964.- С.192-224
- Пиаже Ж.Избранные психол.труды.- М.:Междунар.пед.академия,1994.-680 с.
- Роуз С. Устройство памяти. От молекул к сознанию /Ю.В.Морозов –М.:Мир, 1995.-380 с.
- Торндайк Э. Процесс учения у человека .- М.,1935
- Уотсон Д. Психология как наука о поведении .- М.,1926
- Флорес Ц. Память //В кн. Экспериментальная психология .- М., 1973.- Т.4 .-С.209-342.
- Фрейд З. Введение в психоанализ.Лекции.-М.:Наука,1989.-456с.
- Штерн В.Психология раннего детства .-М.,1922
- Эббингауз Г. Основы психологии. Сиб.,1912
- Atkinson R.C. and Shiffrin R.M. Human memory: Aproposed system and its control processes.-In: Spence K.W. and Spence J.T.(Eds.).The psychology of learning and motivation.- New York,1968.- Vol.2
- Bartlett F.C. Thinking.-London: An Experimental and Social Study,1958.-203p.
- Craik F.I., Lochart R.S. Levels of processing: a framework for memory research//J. of Verbal Learning and Verbal Behaviour.- 1972.- Vol.11.- P.671-684.
- Lashley K., «Studies of Cerebral Function in Learning», Journal of Comparative Neurology vol. 79. 1943
- Lewin K. Das Problem der Willensmessung und der Assoziation .Psychol.Forsch.,1922
- Neisser .U. Memory: What are the important questions ?In M.M.Gruneberg ,P.E.Morris,and R.N.Sykes (Eds.), Practical aspects of memory.- London: Academic Press, 1978.- P.3-24
- Poctman,L.and Underwood ,B.J. Critical issues in interference theory. Memory and Cognition,1973.- P.19-40.-V.1
- Skinner B. Science and human behavior.-N.Y.,1959
- Tolman E. Purposive behavior in animals and men.-N.Y.,1932
- Wertheimer M. Production thinking.-N.Y., 1945