Стилі педагогічного спілкування

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія за 14:53, 19 квітня 2013

Професійно-педагогічне спілкування є системою способів та прийомів соціально-психологічної взаємодії людей між собою, змістом якої є обмін інформацією, здійснення виховного впливу, організація взаємовідносин. Причому, фахівець виступає як ініціатор цього процесу, організує його і керує ним.

Оптимальне педагогічне спілкування – таке спілкування колективу в процесі роботи, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації колективу і творчого характеру виробничої діяльності, для формування особистості підлеглого, забезпечує сприятливий емоційний клімат роботи (зокрема, перешкоджає виникненню психологічного бар’єра), забезпечує управління соціально-психологічними процесами в колективі.

Функції педагогічного спілкування

Педагогічне спілкування передбачає виконання системи важливих функцій:

• обмін інформацією, міжособистісне пізнання
• організація та регуляція взаємостосунків і спільної діяльності
• здійснення виховного впливу, педагогічно доцільна самопрезентація

Педагог-фахівець у своїй діяльності прагне реалізувати всі функції спілкування:

• джерелом інформації
• людиною, що пізнає іншу людину або групу людей
• організатор колективної діяльності та взаємовідносин

Під стилем педагогічного спілкування. розуміють індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії в колективі.

Види

Авторитарний, ліберальний і демократичний стилі спілкування.

1. Авторитарний. За такого стилю спілкування керівник сам вирішує всі питання життєдіяльності колективу, визначає кожну конкретну мету, виходячи лише з власних установок; суворо контролює виконання будь-якого завдання і суб’єктивно оцінює досягнуті результати. Цей стиль керівництва є засобом реалізації тактики диктату й опіки, і у випадку протидії владному тиску керівника – це призводить до конфронтації.

2. Ліберальний (поблажливий, анархічний). Такий стиль спілкування характеризується прагненням керівника не брати на себе відповідальність. Він формально виконує свої обов’язки, намагається самоусунутися від керівництва колективом, уникає ролі вихователя, обмежується виконанням лише своєї функції. Зазначений стиль є засобом реалізації тактики невтручання, в основі якої лежить байдужість і незацікавленість проблемами колективного життя.

3. Демократичний стиль. Керівник орієнтований на розвиток активності підлеглих, залучення кожного до розв’язання спільних завдань. Основу керування в даному випадку складає опора на ініціативу колективу. Демократичний стиль – найбільш сприятливий спосіб організації реального співробітництва в колективі.

Залежно від продуктивності їх виховного впливу:

1. Спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю. В основі даного стилю лежить єдність високого професіоналізму фахівця та його етичних поглядів. Адже захоплення спільною творчою діяльністю це результат не тільки комунікативної діяльності фахівця, але значною мірою його ставлення до діяльності в цілому.

Спілкування на основі товариської прихильності

Товариська прихильність – важливий регулятор спілкування взагалі, зокрема, й педагогічного.

Спілкування-дистанція

Сутність його полягає в тому, що в системі стосунків керівник-підлеглий запобіжником виступає дистанція. Проте й тут слід дотримуватися міри. Гіпертрофована дистанція веде до формалізації спілкування, перешкоджає створенню справжньої творчої атмосфери. Безперечно, дистанція повинна існувати. Проте вона має випливати із загальної логіки відносин, а не диктуватися керівником. Дистанція виступає як показник провідної ролі фахівця, будується на його авторитеті.

Перетворення «дистанції» на домінанту педагогічного спілкування різко знижує загальний творчий рівень спільної діяльності колективу. Це веде до формування між ними авторитарних стосунків, що зрештою негативно позначається на результатах.

До спілкування-дистанції нерідко вдаються спеціалісти-початківці, які бояться людей і намагаються таким чином утвердити свій авторитет. Проте такий стиль спілкування, як правило, не досягає мети, оскільки дистанція не може бути підставою педагогічного авторитету.

Спілкування-залякування

Цей стиль спілкування, до якого іноді теж звертаються початкуючі фахівці, пов’язаний в основному з невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захоплення спільною діяльністю. Даний стиль спілкування є безперспективним.

Спілкування-загравання

Спілкування-загравання – стиль, знову ж таки найбільш характерний для початкуючих керівників і пов’язаний з невмінням організувати продуктивну педагогічну взаємодію. Цей стиль спрямований на те, щоб завоювати хибний, дешевий авторитет, що суперечить вимогам педагогічної етики. Він відображає, з одного боку, намагання швидко встановити контакт, бажання сподобатися, а з іншого – відсутність необхідної загальнопедагогічної та комунікативної культури, умінь та навичок педагогічного спілкування, досвіду професійної комунікативної діяльності.

Спілкування-загравання, як показують спостереження, виникає внаслідок:

• нерозуміння сутності завдань;
• браку навичок спілкування;
• побоювання спілкування з колективом і одночасного бажання налагодити контакт.

У результаті керівник заклопотаний не стільки змістовою стороною *взаємодії, скільки проблемами взаємин, які набувають гіпертрофованого значення.