Особистісне зростання студентів в процесі професійного навчання

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 13:55, 5 травня 2010

Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Занічковська Ольга Василівна

Вступ

Одним з найбільш спірних питань в педагогіці та психології вищої школи є питання виховання студентів. Виховання може розглядатись як вплив на особистість з метою формування необхідних вихователю, вищому навчальному закладу, суспільству рис, або як створення умов  для саморозвитку особистості в процесі навчання у вищому навчальному закладі. На наш погляд останнє визначення виховання є найбільш суттєвим та гуманістичним. Згідно положень гуманістичної психології (Г. Олпорт, А. Маслоу, К. Роджерс, Ш. Бюлер)  забороняється будь-який прямий вплив на особистість, які б цілі (виховні або терапевтичні) цей вплив не переслідував. Кожна особистість є неповторною та унікальною, і будь-яке штучне обмеження  вільного виявлення та розвитку особистості зменшує її творчій потенціал, перешкоджає її «самоактуалізації». Існування особистості обумовлене постійним виходом за межі самої себе, прагненням до зростання та розвитку, спрямованість якого вихователю дуже важко передбачити заздалегідь, і він не має права приймати відповідальні рішення за вихованця, навіть якщо вони (рішення) здаються йому (вихователю) елементарними. Головний прийом виховання - це прийняття людини такою, якою вона є, без прямих оцінок та настанов. Але це не означає, що вихователь має зайняти пасивну позицію по відношенню до вибору та принципових рішень, які приймає його вихованець. Підлітки, враховуючи їх обмежений життєвий досвід, брак знань та недостатнє засвоєння надбань культури, часто самі не можуть відкрити для себе широке коло різноманітних можливостей та вибору. Завдання вихователя полягає у розкритті цього кола для вихованця з виявленням власного, але ненав'язливого  оціночного ставлення до того чи іншого вибору, можливості, тим самим зберігаючи за вихованцем право на самостійне прийняття рішення та самостійні судження. В іншому випадку, коли спосіб вираження оціночного ставлення є надміру однозначним та директивним, відповідальність за будь-які наслідки прийнятого рішення вихованець перекладе з себе на вихователя.Однією з найважливіших завдань виховання є допомога вихованцю у виробленні індивідуального стилю життя, діяльності та спілкування, якому сприяє знання вихователем психологічних та психофізіологічних особливостей студентів, що обумовлюються їх соціальним статусом, віком та характером основної діяльності.Викладачі часто сприймають студента як «машину», що обробляє інформацію, слухає лекції, читає підручники, виконує завдання, та демонструє свої знання на заліках та екзаменах, що нерідко призводить до безособових та неадекватних вимог, з якими студент просто не може впоратися.Побудова оптимальної програми професійного навчання залежить від врахування можливостей та потреб студентів. Але особливості пізнавальної сфери особистості прямо пов'язані з усіма іншими її підструктурами та особистістю в цілому. Успішне професійне навчання як діяльність студентів залежить не тільки від ступеня володіння прийомами інтелектуальної діяльності, вона обумовлена особистісними параметрами - стійкою системою ставлень студента до навколишнього світу та до самого себе. Становлення цієї системи, особистісне зростання студента у процесі професійного навчання, формування його соціальної зрілості розглянуті в наступних розділах.

Розділ І. Передумови та чинники особистісного зростання студента в процесі професійного навчання

Частина І. Професійне самовизначення та самоактуалізація людини в професії

Питання професійного самовизначення та самоактуалізації виникає тоді, коли центральне місце у взаємодії «людина-професія» належить, безперечно, самій людині. В психолого-педагогічній літературі проблема професійного самовизначення тісно пов'язана з проблемою активності молодої людини (в нашому випадку випускника школи) в умовах вибору майбутньої професії. «Вибір професії - це процес прийняття молодою людиною рішення відносно отримання соціально значущого результату: вступу до дорослого життя в якості працівника, учасника суспільної праці.» Вибір професії може співпадати з професійним самовизначенням, за умови, що випускник школи обирає професію згідно своїх здібностей, інтересів, схильностей та прагнень. Якщо випускник обирає професію випадково, наприклад, по знайомству, по суспільній моді на дану професію та ін., то вибір професії не співпадає з професійним самовизначенням.Питання самоактуалізації постає, в основному, коли випускник середнього спеціального та вищого навчального закладу займається обраною їм трудовою діяльністю.Професійне самовизначення та самоактуалізація випускника школи це довготривалий процес розвитку його ставлення до майбутньої професії та до самого себе як до потенційного суб'єкту професійної діяльності. В даному випадку випускник школи займає активну позицію: він сам обирає професію і сам проходить період професійного навчання, сам будує свою власну професійну кар'єру, за допомогою реалізації власного інтелектуального та особистісного потенціалу. Особливість процесу професійного самовизначення та самоактуалізації полягає в тому, що цей процес триває протягом всього професійного, та часто всього життєвого шляху людини. Професійне самовизначення випускника школи вимагає від нього пошуку «своєї професії», яка б відповідала його нахилам та можливостям. Професійна самоактуалізація включає в себе пошук « себе в професії», професійного іміджу, власної професійної ролі, образу Я, індивідуального стилю професійної діяльності, окреслення для себе професійних перспектив та досягнення їх, нових професійних цілей, прагнення до гармонійного розкриття та утвердження свого творчого потенціалу.В процесі професійного самовизначення випускник школи займається самоаналізом, самопізнанням та самооцінюванням власного хисту та ціннісних орієнтацій. Його дії направлені на розуміння ступеня відповідності власних особливостей вимогам професії, яку він обирає; на розвиток власних можливостей в процесі професійного навчання та підготовки з метою досягнення більш повної відповідності самого себе щодо обраної професії.Активне самовизначення складається з самопізнання (усвідомлення власних інтересів, схильностей, особливостей свого характеру та темпераменту), самооцінювання (порівняння результатів самопізнання з наявними уявленнями про професійні вимоги щодо обраної професії), та саморозвиток (цілеспрямоване само формування в собі властивостей, необхідних для успішного виконання майбутньої професійної діяльності.  Активне самовизначення молодої людини розкривається у пріоритеті досягнення поставлених цілей, перетворенні умов соціальної та професійної ситуації та їх врахування відносно поставлених цілей. В актуальній діяльності людини можуть домінувати або умови ситуації, або власні цілі, з чого можна зробити висновок про ступінь її активності в процесі самовизначення. Про пасивність особистості свідчать залежність людини від обставин, ситуації та цілей інших людей. Молода людина, що здатна подолати несприятливі обставини на шляху втілення власних  намірів, характеризується високим рівнем активності в процесі професійного самовизначення.

Частина ІІ. Професійне мислення студента як майбутнього фахівця

Розвиток науки і техніки характеризується зростанням наукової інформації, генералізацією знань, посиленням інтеграції та диференціації наук. Майбутній спеціаліст повинен оволодіти високорозвиненим аналітичним мисленням, інтелектуальними вміннями та навичками, мати високий творчий потенціал.Професійне мислення виникає в результаті пізнання, осмислення об'єктивно – суб'єктивних взаємодій студентів та викладачів, які безпосередньо впливають на розвиток та становлення соціальної зрілості особистості своїх вихованців.Професійне мислення студентів формується як професійна розумова здатність, яка дозволяє осмислювати, аналізувати, узагальнювати, порівнювати, оцінювати практику, робити великі відкриття, активно творчо й ефективно здійснювати їх реалізацію.

Приведемо нижче наступні параметри наукового професійного мислення майбутнього спеціаліста:

• здатність аналізувати явища навколишньої дійсності та факти ф їх цілісності, взаємозв'язку та взаємозалежності;
• здатність співвідносити професійні дії із завданнями та результатами конкретної ситуації;
• здатність здійснювати в єдності аналіз і синтез явищ та процесів, розрізняти істинність та хибність;
• здатність спостерігати генезис взаємовпливу певних процесів та явищ;
• здатність використовувати у розумовій практиці всі типи та способи мислення;
• здатність відмовлятися від шаблонів і стереотипів, які існують, відшукувати нові оцінки, узагальнення, підходи, дії;
• здатність у теорії та практиці рухатися від абстрактного до конкретного і розумово рухатися у зворотному напрямку;
• здатність використовувати теорію та нові ідеї в практичному, творчому пошуку;
• здатність співвідносити тактичні й стратегічні дії;
• здатність практично застосовувати логіку фактів та переконливу аргументацію в діалозі з іншими;
• здатність виявляти розумову гнучкість та оперативність.

Мислення спеціаліста безпосередньо містить у собі його практичну діяльність і спрямоване на адаптацію загального знання до конкретних практичних ситуацій. Здобуваючи майбутню спеціальність в процесі навчання, студенти характеризуються соціальним аспектом мислення, а ставши кваліфікованими фахівцями, вони повинні виконувати конкретні завдання і мати більш предметне мислення.

Розділ ІІ.Формування соціальної зрілості особистості студента у процесі професійного навчання

Частина І. Особистість студента як складне соціальне явище.

Особистість студента – це складне соціальне явище. Цілісність особистості досягається за рахунок гармонійного розвитку її складових. Здатність в студента більш - менш досконало виконувати свої основні соціальні функції залежить від цілісності його особистості. «Соціальна зрілість – система якісного розвитку особистості студента як цілого, елементами якої є соціальна активність, соціальне самовизначення та соціальна відповідальність». Активність – оптимальний спосіб структурування, моделювання та здійснення особистісної діяльності, спілкування та поведінки, при якій вона набуває якості більш - менш автономної, цілісної та успішно функціонуючої системи в міжособистісному просторі.Активність студента як важлива умова соціальної діяльності та характеристика рівня соціальної зрілості його особистості виникає при взаємодії свідомості та соціально –практичної діяльності і оптимально розвивається лише в результаті поєднання багатьох видів діяльності, за допомогою яких у студента формується творче та відповідальне ставлення до досягнутих результатів у кожному з них. Студент, професійно зорієнтовуючись, віддає перевагу певним видам діяльності, де найбільш повно можуть реалізуватися його здібності, потреби та життєві плани.Особистість студента, відчуваючи на собі вплив середовища, соціальних інститутів та власної діяльності, все ж таки зберігає відносну автономність в розвитку свого власного внутрішнього світу, самосвідомості та самостановлення. В потенційній здатності до здійснення функцій самоконтролю, саморегуляції та самосвідомості полягає активна життєва позиція особистості студента. Активне входження студента в сферу культурних ціннісних та духовних надбань людства, мікросоціуму відбувається в разі виявлення ним активності та відповідальності, узгодженої з характером спеціальності, якою студент оволодіває. Соціокультурна діяльність студента найчастіше супроводжується виявом його активності в навчально – пізнавальній діяльності та під час проходження практики.Ціннісна свідомість, яка пояснює активне, діяльне ставлення особистості до дійсності, відіграє особливу роль у розумінні соціальної зрілості особистості. Рівень розвитку особистості, ступінь розуміння співвідношення суспільної та особистісної сфери, матеріальної та духовної відображається у системі цінностей людини.Найповнішому розвиткові внутрішнього світу особистості студента сприяє його діяльність. Активність діяльності визначається взаємовідповідністю свідомого, цілеспрямованого, творчого ставлення студента до цієї діяльності. Якість діяльності студента, як і молодого фахівця з обраної спеціальності найефективніше розкривається у його соціальній активності, що виявляється за допомогою  конкретних перетворень та самодіяльності в усіх сферах студентського життя.Формування соціальної позиції студента є однією із передумов ефективного формування соціальної зрілості його особистості. Як позиція розуміється складна система якостей його особистості, яка регулює духовну та предметно – практичну діяльність студента за допомогою наявних у ній (системі) установок, інтересів, вибіркового ставлення до соціальних цінностей та світоглядних критеріїв. Реалізація студентом активної життєвої позиції в різноманітних видах суспільній діяльності та професійному навчанні залежить від рівня сформованості установок та навичок діяльності, інтересів, міжіндивідуальних стосунків. Установки майбутнього фахівця та його позиції можуть характеризуватись обмеженим простором застосування, тим самим визначаючи недостатню активність, яка спричинена недостатністю виконання студентом специфічних, саме для нього соціальних функцій. І навпаки, відповідні умови для вироблення активної соціальної позиції та підвищення рівня професійної спрямованості відбувається за рахунок широких різнобічних інтересів, що передбачають розвиток творчих установок.На думку В.В. Радула існує сильна кореляційна залежність зростання соціальної активності студента в його соціальній відповідальності.

Він вважає, що за своєю логічною структурою соціальна відповідальність особистості студента передбачає реалізацію самовизначеності особистості і на цій основі соціально зріла особистість студента виявляє здатність до:

• усвідомлення власних дій та необхідності особистого внеску в життя суспільства і відповідальність за них;
• вільного та ініціативного вибору суспільно значущої мети;
• узгодження своїх намірів, можливостей та індивідуальних якостей з вимогами конкретної діяльності і сфери взаємодії із соціальним середовищем.

Формування соціальної відповідальності як однієї з найголовніших професійних якостей студента, майбутнього фахівця, вимагає цілеспрямованої, комплексної роботи з усіма студентами відповідного навчального закладу. Знання, які здобуває студент в цьому закладі, мають особистісну значущість, вони перетворюються на переконання, стають можливими мотивами поведінки, і як результат знаходять своє виявлення у практичній діяльності.Формування елементів структури соціальної зрілості особистості студента здійснюється під час його професійного навчання. Інтенсивність діяльності студента в цей період суттєво впливає на критеріальні характеристики соціальної зрілості (соціальну активність, соціальну самовизначеність, соціальну відповідальність), які набувають відповідної форми, що виявляється в різних рівнях соціальної зрілості.

Частина ІІ. Рівні формування соціальної зрілості особистості студентів

Рівень розвитку соціальної зрілості студента не можна розглядати як пасивний об'єкт, що відбиває зовнішні впливи. Будь-який розвиток цілісної особистості зазнає впливу об'єктивних та суб'єктивних факторів. Психолого-педагогічні дослідження доводять, що в розвитку соціальної зрілості впливи зовнішніх чинників як позитивних так і негативних, здобувають свою значущість не самі по собі, а в зв'язку з власною особистісною позицією  студента, його суб'єктивним ставленням до діяльності, а також практичною реалізацією цих відношень у його діях та вчинках. Результатом внутрішнього переопрацювання студентом зовнішніх впливів є розвиток  вищого рівня соціальної зрілості його особистості.На основі теоретичних узагальнень та в результаті експериментальної роботи В.В Радулом було обгрунтовано та названо такі рівні формування соціальної зрілості особистості студента а процесі професійного навчання:Перший рівень-формально-пізнавальний. Пояснюється входженням студента в навчально-виховний процес навчального закладу, виконанням ним обов'язків щодо навчання та ознайомлення із основами майбутньої професії. Цей рівень утворюється за наявності у студента хоча б одної з критеріальних характеристик соціальної зрілості особистості-соціальної активності, соціального самовизначення та соціальної відповідальності.Другий рівень –усвідомлено-продуктивний. Характеризується усвідомленням студентом покладеного на нього змісту набутої спеціальності, виробленням професійно –прагматичного способу мислення, докладанням знань, спрямованих як на професійне, так і на особистісне вдосконалення.Третій рівень –прагматично-реалізований. Студенти, які потрапляють до цього рівня, демонструють наявність самовиявлення, творчої особистісної реалізації, усвідомлюють можливі шляхи наступного професійного вдосконалення.На основі попередньої класифікації рівнів формування соціальної зрілості особистості студента та їх характеристик, В. В. Радул пропонує наступний якісний зміст критеріїв соціальної зрілості особистості студентів:

Соціальна активність:

• формування та розвиток ініціативи;
• виявлення наполегливості щодо досягнення особистісної значущої та соціальнозначущої мети;
• прагнення до самореалізації;
• вироблення бажання бути корисним.

Соціальне самовизначення:

• розвиток мотивації та бажання щодо оволодіння фахом;
• уміння застосовувати набуті знання в різноманітних видах діяльності;
• здатність реально оцінювати свої можливості;
• розвиток бажання щодо особистісної реалізації.

Соціальна відповідальність:

• виховання спроможності щодо дотримання норм поведінки;
• відповідальність за виконувані дії та вчинки;
• прагнення досконало оволодіти знаннями;
• розвиток ділових якостей у взаємостосунках з іншими.

Частина ІІІ. Позанавчальна пізнавальна діяльність студента як чинник формування соціальної зрілості його особистості

Зростання соціальної зрілості особистості студентів у процесі професійного навчання в вищому навчальному  закладі здійснюється в прямій залежності від зростання активності самостійності студентів у позанавчальній пізнавальній діяльності, яка стає для них усвідомленням поєднання вимог суспільства, міри індивідуальної свободи та об'єктивних обставин. Ця ситуація є однією з умов цілеспрямованого впливу на процес формування соціальної зрілості особистості студентів.Виявивши активність у пізнавальній діяльності і творчо в ній самореалізуватися можна тільки на основі усвідомлення своєї неповторності та вміння застосовувати її.Для студентів, які виявляють творчу пізнавальну активність, властивий індивідуальний стиль діяльності, що сприяє формуванню в  професійному навчанні та за його сприяння більш високого рівня соціальної зрілості особистості.Своєрідною властивістю особистості соціально зрілого студента є зростання поза навчальної пізнавальної активності, що дає змогу здійснювати зворотній вплив на оточення. Ця властивість знаходить вияв і тоді, коли студент усвідомлює не тільки ту обставину, що зближує його з іншими студентами своєї спеціальності, а і свою відмінність у креативному самовираженні в реалізації професійної мети.Удосконалюючи свою пізнавальну діяльність, студент усвідомлює себе не тільки як соціально зрілу особистість, а і як соціально –професійну одиницю. Завдяки цьому студент усвідомлює і відчуває свою значущість для тих, хто його оточує, розуміє відповідальність за себе перед ними, потім перед собою та як вищий ступінь відповідальність за себе і за оточення перед іншими.Самоосвіта є основою самостійної пізнавальної діяльності студента, яка реалізується на основі цілеспрямованої потреби студента в постійному оновленні та засвоєнні знань за допомогою різноманітних джерел. В процесі самоосвіти людина пізнає свої сутнісні рушійні сили, що переходять у свідоме прагнення збільшити свій багаж знань, здобувати нові знання в процесі цілеспрямованої, самостійної професійної діяльності.Самоосвітня пізнавальна діяльність може спрямовуватися викладачем, але студент самостійно виконує необхідні завдання, розширює та поглиблює здобуті в процесі професійного навчання знання. Для студента позанавчальна пізнавальна діяльність є автономною, тому що вона спонукається та регулюється внутрішніми потребами, інтересами його особистості. Студент самостійно визначає цілі самоосвіти, обсяг та способи здобуття знань, форми самоконтролю.Формування інтелектуальної активності майбутнього фахівця забезпечується предметно - професійною пізнавальною діяльністю, а соціальна зрілість студента формується за допомогою діяльності щодо засвоєння норм взаємостосунків з іншими людьми.Пізнавальна діяльність студента поєднана спрямованістю формування соціальної зрілості  як власної особистості, так і інших суб'єктів навчально –виховного процесу, що зумовлює зміст позанавчальної пізнавальної діяльності студентів, який моделюється з опором на знання цього змісту в цілісній структурі особистості, в руслі взаємостосунків та потреб, які визначають рівень розвитку особистості.В умовах сьогодення зростання рівня соціального самовизначення студентів за допомогою активізації їх у поза навчальній пізнавальній діяльності пояснюється тим, що, виявляючи таку активність студент формує такий рівень соціальної зрілості, яки сприяє не лише забезпеченню оволодіння новими знаннями, а і позитивно сприяє власному розвитку особистості.В процесі організації позанавчальної пізнавальної діяльності зростанню рівня соціального самовизначення студентів сприяють наступні заходи:- поглиблення методів теоретичного та практичного аналізу, дослідження прийомів постановки нових завдань, аналіз наявної ситуації як проблеми, перехід до новаторських дій;- розширення обсягу та оновлення змісту інформації, зростання ерудиції, оволодіння вищим рівнем професійного світогляду;- оволодіння сукупним аналізом наявних проблем, обґрунтування різних поглядів й можливості їх збігання;- оволодіння прийомами та засобами втілення різних соціальних ролей, вияв гнучкості в прийнятті відповідної ролі, наслідування і виконання відповідних функцій, які лежать в основі оволодіння додатковими спеціальностями (або розширення інформаційно –змістовного навантаження однієї спеціальності) і як результат формування фахівця більш широкого профілю.Додаткове володіння довільними уявленнями студента про особистісні показники як власного розвитку, так і розвитку своїх колег на основі вимог сучасного розвитку суспільства забезпечує пізнавальна діяльність.Позитивний вплив на розвиток соціальної активності студентів здійснюється за допомогою побудови аргументів та організації відповідних вимог, виходячи з наявності полі мотивації навчально –виховної діяльності в цілому й практично –ціннісної необхідності взагалі. Запас міцності знань та установок з минулого, підтримка й розвиток їх у теперішньому часі, відповідний перехід до перспективних мотиваційних установок, зростання інтересу та його усвідомлення щодо пізнавальної діяльності, розуміння можливостей додатково одержаної інформації для подальшого соціально –професійного зростання здійснює позитивний вплив на розвиток соціальної активності студентів.

Можна виділити причини, які відрізняють активність студентів в участі у поза навчальній пізнавальній діяльності:

• різниця у мотивації участі в пізнавальній діяльності;
• різниця в баченні можливості застосування додатково здобутої інформації;
• відмінність у попередньому соціальному досвіді;
• різні мотиви оволодіння спеціальністю.

Слід зазначити що самостійна пізнавальна діяльність студентів є визначальною у формуванні їх особистості за допомогою розвитку саморегуляції пізнавальної діяльності, синтезу пізнавального мотиву й способів самостійної оцінки.Оптимальне поєднання технологічності та творчого підходу позитивно впливає на роботу студентів у напрямку пізнавальної діяльності. Технологічність передбачає  оволодіння прийомами, засобами, операціями для забезпечення етапності, відповідності цілей змісту та методам навчання, зростанню їх результативності. Елементи творчого підходу дають можливість застосувати окремі технологічні знання та навички до конкретних умов.Активна участь студента в позанавчальній пізнавальній діяльності сприяє ефективному зростанню рівня соціальної зрілості його особистості. Завдяки цьому він оволодіває здатністю значно ефективніше впливати на формування соціальної зрілості колег по навчанню. 

Частина ІV. Професійна зорієнтованість навчально-виховного процесу як чинник розвитку фахової спрямованості особистості студента

Для молоді, яка здобуває відповідну професію, найважливішою є професійна зорієнтованість. Для змісту професійної орієнтації важливим є розуміння того, що джерелом її інтенсивного розвитку є наявність активності в тому виді діяльності, де особистість знаходить свій власний вияв.Завданнями розвитку професійної орієнтованості студентів є своєчасне встановлення їх нахилів, інтересів, здібностей і розроблення та впровадження на цій базі в навчально –виховному процесі навчального закладу оптимальних умов для подальшого розвитку соціальної зрілості студентів.Професійна спрямованість охоплює наступні компоненти: освітній, біологічний, психофізіологічний та особистісний.Професійна зорієнтованість студентів у процесі їх фахової підготовки включає в себе загальний рівень освіченості, здатність та спроможність до роботи з іншими людьми, усвідомлення та аргументованість вибору конкретної спеціальності, загальноособистісну та професійну інформованість, індивідуальну компетентність, загальноорганізаційні здібності та нахили, мотиваційно –ціннісні орієнтації.Розвиток та вияв фахової спрямованості особистості, яка відображає інтерес та психологічну готовність особистості до професійної діяльності, є одним з головних завдань професійної зорієнтованості студентів.Залучаючи студента до розвитку самореалізації, формуючи його професійну зорієнтованість, можна розвивати соціальну зрілість його особистості.Активність студентів має бути спрямована в двох напрямках. У зовнішньому –на зміст та структуру обраної професії згідно з власними уявленнями про певну працю, її специфіку та особливості, та внутрішньому, який передбачає поєднання особистісних планів, сподівань та прагнень із обставинами об'єктивної дійсності та її позитивами і негативами.У процесі фахової підготовки студент ознайомлюється з різними шляхами досягнення мети професійного самовизначення. На початкових етапах навчання ця мета ще чітко не визначена, не конкретизована для студента, але потенційно існує. Цей період для кожного студента характеризується часом, глибиною проникнення в сутність явищ, залежністю від ролі суспільних інститутів, до яких належить студент.Обґрунтованість та аргументованість розвитку професійної зорієнтованості студентів зумовлюється знанням себе та власних можливостей. За допомогою розвитку саморегуляції у різних видах навчально –виховної діяльності у студента формуються самопізнання та самооцінка. У студентів, які в процесі навчання мають можливість оволодівати та розвивати навички обраної спеціальності, спостерігається впевненість у подальшому професійному вдосконаленні. Сприяти цьому можуть участь у поза навчальних фахових проблемних групах, гуртках, громадських студентських організаціях, виробнича практика.Проблема розвитку професійної зорієнтованості як необхідної умови формування соціальної зрілості особистості студента розв'язується у навчально –виховному процесі за допомогою послідовної реалізації принципу професійної спрямованості навчання. З І курсу студенти отримують уявлення про свою майбутню діяльність, оволодівають теоретичними та технологічними знаннями. З ІІ курсу студенти вже чітко  орієнтуються в основному змісті своєї майбутньої професії. Виконання курсових та дипломних робіт, зміст та завдання виробничих практик, самостійні творчі пошуки мають бути спрямовані на формування професійних якостей особистості майбутнього фахівця.Метою та наслідком професійної зорієнтованості навчально –виховного процесу є формування соціальної зрілості студента, вироблення певних світоглядних позицій та установок щодо навчання, вияву активності, розвитку самостійності та ініціативності, які забезпечують здатність і готовність випускника до виконання своїх професійних обов'язків.

Висновки

Особистість студента – це складне соціальне явище. Цілісність особистості досягається за рахунок гармонійного розвитку її складових. Здатність в студента більш - менш досконало виконувати свої основні соціальні функції залежить від цілісності його особистості. Цілісність особистості студента залежить від рівня сформованості його соціальної зрілості, яка складається з наступних елементів: соціальної активності, соціального самовизначення та соціальної відповідальності.Найповнішому розвиткові внутрішнього світу особистості студента сприяє його діяльність. Активність діяльності визначається взаємовідповідністю свідомого, цілеспрямованого, творчого ставлення студента до цієї діяльності. Якість діяльності студента, як і молодого фахівця з обраної спеціальності найефективніше розкривається у його соціальній активності, що виявляється за допомогою  конкретних перетворень та самодіяльності в усіх сферах студентського життя.Самостійна пізнавальна діяльність студентів є визначальною у формуванні їх особистості за допомогою розвитку саморегуляції пізнавальної діяльності, синтезу пізнавального мотиву й способів самостійної оцінки.Удосконалюючи свою пізнавальну діяльність, студент усвідомлює себе не тільки як соціально зрілу особистість, а і як соціально –професійну одиницю. Завдяки цьому студент усвідомлює і відчуває свою значущість для тих, хто його оточує, розуміє відповідальність за себе перед ними, потім перед собою та як вищий ступінь відповідальність за себе і за оточення перед іншими.Діяльність студента з позанавчальної роботи сприяє формуванню його свідомої особистості. Спілкуючись зі своїми товаришами по навчанню та викладачами в процесі спільної роботи, спрямованої на самоосвіту, студент індивідуально зростає.Студент, професійно зорієнтовуючись, віддає перевагу певним видам діяльності, де найбільш повно можуть реалізуватися його здібності, потреби та життєві плани.У процесі формування інтересу студента до професійної зорієнтованості в нього виробляються не лише навички та звички стосовно наявних вимог, а й розвивається науковий світогляд. У процесі формування самовизначення в студента відбувається перехід від зовнішнього досвіду до внутрішнього, здійснюється розвиток внутрішніх потреб, стимулів та мотивів поведінки.Здобуваючи знання з різних джерел студенти систематизують їх у вигляді певної системи, специфічної для відповідного фаху. Завдяки цьому в їх свідомості утворюється безліч асоціацій, які поєднанні в цілісну та гармонійну систему знань та переконань.Особистісне зростання студентів в процесі професійного навчання є невід'ємною складовою правильно організованого навчально-виховного процесу, направленого на підготовку висококваліфікованих спеціалістів з глибоким усвідомленням власної соціальної значущості та соціальної відповідальності.  

Список літератури

1. М.В. Буланова –Топоркова Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие для студентов и аспирантов высших учебных заведений/ Отв. ред. М.В. Буланова - Топоркова.2-е узд., доп. и перераб. – Ростов – на-Дону: Феникс, 2002-544;
2. М.Т. Громкова Психология и педагогика профессиональной деятельности. Учебное пособие студентов высших учебных заведений/М.Т. Громкова.-Москва: Юнити, 2003.-415с.;
3. І.В. Зайцева Мотивація учіння студентів: Монографія /за ред. П.Г. Лузана.- Ірпінь, 200.-191с.;
4. Э.Ф. Зеер Психология профессии: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений/ Э.Ф. Зеер.- Москва: Академический проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2003;
5. Е.А. Залученова Самооценка в деятельности студентов/ НИИ высшего образования; -М., 1992 - 52с. (Содержание, формы и методы обучения в высшей школе; Обзор информации; Вып.1);
6. Е.А. Климов Психология профессионала: Избр. психол. тр./Гл. ред. Д.И. Фельдштейн.- Москва, Воронеж: Ин-т практичн. Психологии: НПО «Модекс». 1996.-400с. (Психологи отечества: Избр. псих. тр. в 70т.);
7. Т.В. Кудрявцев Психологические основы профессионально-технического обучения [Т.В. Кудрявцев, Н.И. Крылов, Ф.З. Кабиров и др.] под ред. Т.В. Кудрявцева, А.И. Сухаревой, НИИ общ. и пед. Психологии АПН СССР.- М.: Педагогика, 1988- 142с.;
8. Г.П. Левківська Адаптація першокурсників в умовах вищого навчального закладу: Навч. посібник для вищ. навч. закладів/ Г.П. Левківська, В.Є. Сорочинська, В.С. Штифурак; М-во освіти і науки України. Наук.-метод. центр вищ. освіти.- Київ, 2001-128с.;
9. О.Г. Мороз Педагогіка і психологія вищої школи: Навч. Посібник для молод. виклад, аспірантів і майбутніх майстрів/ О.Г. Мороз, О.С. Падалка, В.І. Юрченко. М-во освіти і науки України, НПУ ім. М.П. Драгоманова. Ін-т вищ. освіти АПН України.- Київ, 2003- 267с.;
10. І.М. Мостова Першокурснику: Поради психолога. Київ. Тандем, 2000- 76с.;
11. В.Ф. Моргун Психолого-педагогическая диагностика личности в системе профессиональной ориентации: Метод. рекомендации для учителей школ, препод. пед. Институтов и пед. фак. ун-тов) Респ. уч.-метод. каб. общ. средн. и пед. образования; Сост. В.Ф. Моргун.- К.: РУМК, 1990-64с.;
12. Н.М. Пейсахов Прикладная психология в высшей школе/ Н.М. Пейсахов, А.Н. Беленина, М.М. Гарифулина и др./ Научн. ред. Н.М. Пейсахов.- Казань: Изд-во Казан. ун-та. 1979-270с.;
13. А.О. Прохоров Психические состояния и их проявление в учебном процессе.- Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1991.-165с.;
14. В.В. Радул Соціально-професійне становлення особистості:/Монографія/ За ред. В.В. Радула.- Кіровоград: Імекс ЛТД, 2002.-263с.;
15. Н.И. Рейнвальд Студент на пороге XXI века: Сб. ст., Гос. Ком. СССР по нар. образованию; Отв. ред. Н.И. Рейнвальд/-М.: Изд-во ун-та дружбы народов, 1990.-149с.;
16. Н.В. Самоукина Психология профессиональной деятельности: Учебное пособие для студентов непсих. высш. учебн. Завед./ Н.В. Самоукина - 2-е изд.- Санкт- Петербург. Питер, 2003.-244с.;
17. С.Д. Смирнов Педагогика и психология высшего образования: От деятельности к личности: Учебное пособие для студентов, обуч. по напр. и спец. психологии.- Москва: Академия, 2001- 304с.;
18. О.В. Скрипченко Психолого-педагогічні основи навчання. Навч. посібник для виклад. псих-гії та пед-ки, аспірантів, студ. пед. навч. закладів та курсантів військових училищ/ О.В. Скрипченко, О.С. Падалка, Л.О. Скрипченко; М-во освіти і науки України, НПУ ім. М.П. Драгоманова.-Київ: Укр.. Центр духовної культури, 2003.-328с.;
19. Психологические и психофизиологические особенности студентов. Казань. Изд-во Казан. ун-та. 1977. 296с.;