Емоційна культура студентів вищих педагогічних навчальних закладів

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 10:22, 27 квітня 2010

Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Гаврик Віктор Григорович

Вступ

Проблема емоцiйної культури людини є однiєю з найбiльш актуальних в психологiї [1, 4, 6, 10, 12, 14, 15, 17 та iн.]. Особливого значення вона набуває на етапi реформування системи освіти України. Модернізація системи освіти зумовлена двома основними причинами. По-перше, це приведення системи освіти у відповідність із ринковими перетвореннями суспільства. По-друге, узгодження вітчизняної системи освіти з прийнятими у Європі й світі освітніми стандартами. На сьогодні ці два аспекти поєдналися в одне питання, яке стало гострою проблемою не тільки для системи освіти, але й для розвитку України у цілому.  В той час, коли рівень культури в суспільстві взагалі та у педагогічному середовищі зокрема, досить низький, постає питання виховання і формування нової особистості, яка б мала високий рівень емоційної культури, як складової загальної культури особистості [11, 164]. Адже „культура – це сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства... це сфера духовного життя суспільства, що охоплює систему виховання, освіти, духовної творчості, а також установи й організації, що забезпечують їх функціонування (школи, вузи тощо)."[3, 73].  Отже, поняття „емоційна культура" входить до більш ширшого поняття „психологічної культури", яке охоплює усю особистість людини. Формуючи емоційну культуру, ми цим самим підвищуємо загальну психологічну культуру особистості. Формування емоцій людини – важлива умова розвитку її, як особистості. Лише коли вони стануть предметом стійких емоційних стосунків людини, її ідеали, обов'язки, норми поведінки перетворяться в реальні мотиви діяльності.  Оскiльки педагог – це людина перш за все високо освiчена, iнтелектуальна і культурна, [10, 15-18], то можна говорити про необхiднiсть формування емоцiйної культури у педагогiв.   Ряд дослiджень [9, 14, 15 та iн.] свiдчать про негативну тенденцiю щодо емоцiйної культури молодого поколiння на рiвнi пiдвищеної тривожностi, агресивностi, емоцiйної сензитивностi, емпатiї. Однiєю з причин такого становища у суспiльствi є недостатня увага до культури взагалi i до емоцiйної культури зокрема. В сучасних умовах вищої школи визрiла необхiднiсть формування у майбутніх педагогiв такої якості, як толерантність (терпимість у стосунках між людьми, психічна, емоційна стійкість в екстремальних ситуаціях) бо цього вимагає сьогодення.  Оскiльки спроби вирiшити це питання в рамках iнших теорiй [15, 17, 18] хоча i заповнювали певним чином утворений вакуум, проте не охоплювали даної проблеми в цiлому. Немає дослiджень, в яких би вивчалась емоцiйна культура в процесi пiдготовки майбутнiх педагогiв. Немає дослiджень, якi б вивчали емоцiйну культуру з точки зору ii особливостей , функцiональних та структурних компонентiв, як необхiдної умови професiйної пiдготовки особистостi. Дослідивши всі вище перераховані моменти, ми можемо не лише заповнити прогалину в знаннях про особистість, але й дослідити та дізнатись про неї набагато більше, ще на один крок приблизитись до її розуміння. Метою дослідження є визначення поняття „емоційної культури" та аналіз досліджень, що відбувалися в даному напрямку. Завдання дослідження: 1.    Дослідити зв'язок біологічних та культурних компонентів емоцій. 2.    Визначити емоційну культуру як психологічну цінність особистості. 3.    Визначити можливі шляхи розвитку емоційної культури майбутніх педагогів. На сьогоднішньому етапі модернізації системи освіти має звертатися увага не лише на когнітивну та креатину сторони розвитку особистості молодого покоління, але й на розвиток її емоційної сфери [6, 12, 14 та ін.], яка до того ж потребує не лише правильного формування, а ще й вмілого використання.

1. Зв'язок біологічного та культурного компонентів емоцій

Емоції і почуття – особливий клас об'єктивних психологічних станів, що відображаються у формі безпосередніх переживань, відчуттів, ставлень людини до оточуючого світу, до інших, до процесу та результату людської діяльності [7, 215]. Емоції завжди містять в собі три взаємопов'язаних компоненти: а) внутрішні психічні переживання; б) зовнішній вияв у вигляді мімічних рухів, м'язів обличчя та інших виразних рухів (кроків, сміху, плачу та ін.); в) зміни в диханні, кровообігу, діяльності залоз і т.і. аж до глибоких змін в обміні речовин. У будь-який діяльності присутні всі цi емоцiйнi компоненти [7, 220]. Різні емоційні оцінки викликають і різні спонукання до дії. Якби не було в людини емоцій, її б ніщо не спонукало б до дії. (При деяких психічних захворюваннях, коли різко знижується емоційна діяльність, хворі стають інертними, безініціативними). Але емоції не лише спонукають до початку діяльності, завдяки своєму фізіологічному механізму емоції визначають як інтенсивність, темп і тривалість діяльності, так і саму діяльність [1, 4, 8 та ін.]. З виявленням „центрів" емоцій, як „функціонального ансамблю" клітин, що знаходяться в різних відділах головного мозку [2, 173], можна стверджувати, що в емоційну діяльність виявляються втягненими всі органи та системи організму. Емоції мобілізують до діяльності весь організм.  Необхідність емоцій відчувається людиною навіть інтуїтивно. Емоції, будучи дуже тісно поєднаними з більшістю психічних функцій, виявляють свій вплив не лише на особистісні переживання, але й на діяльність, визначаючи внутрішній світ та вчинки людини [10, 13, 14]. І, саме тому, виховуючи особистість, слід зважати на складність механізму поєднання знань та почуттів.Біологія та культура емоцій не ізольовані одна від одної [13, 312], оскільки емоційна культура розвивається на основі того, що дано людині біологічно. Культурні норми впливають досить суттєво на наші установки і поведінку. Емоційно культурна людина, в даному разі, має не лише відповідати соціуму, вона насамперед має узгодити свої дії та вчинки з внутрішнім „Я", відповідати своїй „природі". Це певна збалансованість внутрішнього та зовнішнього світу особистості, що призводить до якнайефективнішої співпраці з оточуючим світом.

2. Емоційна культура педагога – психологічна цінність його особистості

Насамперед, слід визначитись що означає термін „емоційна культура"? Емоційна культура – усвідомленість емоцій і почуттів як цінності особистості, що забезпечує кращий розвиток психологічних та загальнолюдських якостей, розуміння свого „Я", краще засвоєння особистісних вмінь та навичок, і як результат, розвиток особистості на якісно новому рівні.     Ми розуміємо емоційну культуру особистості вчителя як складову загальної професійної психологічної культури особистості працівника. Вона базується на свідомому засвоєнні і реалізації спеціальних психологічних знань, умінь, навичок, здібностей до психологічної діяльності як найвищих цінностей у ситуаціях, що потребують актуалізації глибинних особистісних ресурсів фахівця [11, 121]. Емоційна культура логічно входить до складу психофізіологічної культури, яка разом з мотиваційною, характерологічною, рефлексивною, едукаційною та інтелектуальною культурами є психологічними цінностями особистості [12].  На професійні якості педагога суттєво впливають індивідуальні характеристики людини (в тому числі і емоційний стан), які можуть як сприяти формуванню професійної майстерності і творчого підходу до трудової діяльності, так і перешкоджати професійному становленню [10, 17-34] (надмірна емоційність).  Емоції включені в усі психічні процеси та стани людини. Будь-які вияви її активності супроводжуються емоційними переживаннями. Досить важливим є питання про співвідношення у людини емоцій та мислення [1, 2, 4, 7, 8, 10, 13 та ін.]. Завдяки мисленню, людина може свідомо оцінювати той чи інший вплив на організм, розуміти зміни в зовнішньому середовищі, їх значення для свого існування. В науковій літературі сьогодення загальнокультурні цінності розглядаються як одна з найважливіших умов психологічного розвитку індивіда [4, 6 та ін.]. Факторами, що є основопокладаючими в системі емоційної культури педагога [15, 147] є, по-перше, емоційна регуляція, що передбачає адекватне емоційне реагування на рівні експресивності, динаміки, емоційної виразності комунікацій; по-друге, емоційно-гуманістична спрямованість особистості, що виявляється в емпатії; по-третє, емоційно-антиципуючі здібності особистості; по-четверте, емоційно-пізнавальна активність. Розвиваючи їх, особистість може досягнути значного результату в своєму психофізіологічному розвитку, а разом і в загальнопсихологічному аспектах розвитку. Педагог, наділений умінням не лише прекрасно знати матеріал та вміти його донести до слухача, але й розуміти себе та діяти „не проти своєї волі" , звичайно, здатен на більше, ніж той, що зациклюється на зовнішньому чи внутрішньому своєму житті або діяльності.

3. Шляхи розвитку емоційної культури майбутніх педагогів

 Проаналізувавши роботи психологів [2, 4, 5, 9, 10, 11, 14, 16, 17, 18 та ін.] з даної теми, можна визначити напрямки, на яких слід зосередити розвиток емоційної культури педагога. По-перше, необхідне збільшення рівня загальної освіченості педагога в процесі навчально-пізнавальної діяльності; по-друге, необхідний обов'язковий естетичний вплив мистецтва; по-третє, розвиток емоційної сенситивності, емпатійності як рушійної сили емоційної культури ; по-четверте, можна розвивати емоційну культуру за допомогою цілеспрямованого соціально-психологічного тренінгу. Розглянемо детальніше ці напрямки.Розвиток емоційної культури в процесі навчальної діяльності дещо обмежений континуумом специфічних гностичних емоцій, що детермінують пізнавальну активність. Звичайно, задіяння емоцій в засвоєння знань може мати ще один зміст, в якому знання збагачують не лише когнітивну, але й емоційно-особистісну сферу, а тому „виявлення в емоціях цілісного ставлення людини до світу" [13, 213]. В цьому ракурсі розглядається єдність афекту та інтелекту. Набуті знання зменшують вірогідність створення ситуацій, в яких людина є предметом нерозумного пізнання. Набуття знань з однієї області зменшують вірогідність того, що індивід буде експериментувати ірраціональними пізнаннями також і в іншій. Отримані знання допоможуть попередити інший вид емоційної нерозумності – емоційну незрілість. Це пояснюється тим, що набування освіти вимагає від особистості збільшення когнітивної складності, що пов'язана з наявністю певної системи знань. І тому, стаючи більш освіченим, індивід відчуває більш складні емоції. Пізнання мистецтва вводить людину безпосередньо в світ емоцій та переживань. Читання літературних творів, слухання музики, споглядання живопису, танці передбачають емоційну включеність [10], розвиток не лише мовлення, рухів, розуміння та ін., але й розвиток свідомості. Переживання гарних творів мистецтва, співвіднесення себе з деякими компонентами (героями, образами, „голосом" чи автором, настроєм твору) володіє тим скритим потенціалом, який в подальшому сприятиме кращому розумінню, наприклад, певних життєвих ситуацій чи точок зору інших людей.Говорячи про культурний спадок індивіда, слід пам'ятати, що він складається не лише з понять, переконань та цінностей або лише з емоційних переживань [4, 14].

Ми сприймаємо власну культуру як щось невід'ємне від нас самих. І допоки не співставимо її з іншою культурою, не можемо побачити її недоліки. Під впливом інших культур відбувається корекція нерозумних дій, асоціацій, випадків та ін., що пов'язані в нашій свідомості на ірраціональному рівні. Таким чином ми можемо говорити про стереотипність емоційної культури, емоційне кліше [15, 147]. Воно являє собою стереотипний спосіб емоційного реагування, до певної міри стереотипний патерн. Так само, як думки, судження та оцінки, емоції можуть бути до певної міри однаковими в різних ситуаціях, являти собою емоційне кліше, що встановлене та обумовлене культурою, починаючи від юнгівських архетипів і закінчуючи типовими індивідуальними емоційними реакціями. Отже, загальнокультурні цінності є визначальними в розвитку емоційної сфери особистості. Запропоновані в мистецтві та детерміновані соціальними та етичними нормами, вони формують такі особливості емоційної культури, як емпатії, експресія, емоційна сенситивність, саморегуляція, емоційна стійкість, гностична, естетична та етична спрямованість особистості. За думкою ряду авторів [10, 11, 14 та ін.] емоційна культура визначається умінням індивіда сприймати та емоційно відчувати навколишній світ. Формування даного уміння можливе за допомогою процесів емоційної регуляції, розуміння значення емоцій в людському житті, а також за допомогою корекції алекситимії (вмінні пояснювати свої почуття за допомогою слів) та „використання" почуттів в процесі навчально-пізнавальної діяльності.   В останні роки розглядаються питання активного формування культури особистості в навчанні як невід'ємний елемент більшості психолого-педагогічних тренінгів [9, 17]. В деяких з них відводиться головна роль емоційним процесам навчання і вторинна – когнітивним. Але, при широчезній інституалізації груп тренінгу в політиці, бізнесі, менеджменті та ін., відсутнє навіть обґрунтування правомірності самого поняття „емоційна культура" та пов'язаного з ним понятійного апарата. Нероздробленим залишається питання про пізнання як складову частину емоцій. Аналіз досліджуваної теми показав, що використання набутих знань може допомогти в інших, суміжних з даним, видах дослідження. Але, найсуттєвіше, необхідно спрямовувати теоретичні напрацювання на більш широке впровадження в практику. Залучати набутий досвід розвитку емоційної культури в педагогічному середовищі в найрізноманітніших інститутах людського суспільства, цим самим підвищуючи рівень культури суспільства.

Висновок

Розвиток емоційної культури [10, 12, 15, 16] можливий в трьох напрямках. Перший – розвиток емоційної регуляції, другий – формування правильного розуміння значення емоцій в людському житті, третій * цілеспрямоване введення сфери почуттів до навчально-пізнавальної діяльності. Багато дослідників [1, 6, 13, 16 та ін.] не лише наголошували на необхідності розвитку емоційних процесів, але й на вторинності та залежності ролі когнітивних процесів в системі навчальної та виховної діяльності. Проте не до кінця вивченими на сьогодні є форми, види та методи розвитку емоційної культури майбутнього педагога. Як показують останні соціологічні дослідження [10, 11], в сучасних умовах спостерігається не лише зниження засвоєння загальнокультурних цінностей, але й заміна їх субкультурними та антикультурними цінностями. Важливою і фактично єдиною умовою сприйняття та осмислення загальнокультурних цінностей залишається спеціально організована навчальна діяльність [15]. Пізнання емоційної сфери людини, не зважаючи на свою тривалу історію, має ще багато невирішених завдань. Це пов'язано з тим, що емоції, будучи самостійним явищем психіки, дуже тісно переплітаються з іншими її проявами. Інтегруючись з пізнавальними процесами та особистісними якостями, вони утворюють єдність інтелектуального, креативного та емоційного. Результатом таких утворень є виникнення, функціонування та закріплення великої кількості особистісних якостей як стійких утворень в поведінці та діяльності.Насамкінець, можна зробити висновок. Успішність, ефективність, продуктивність педагогічної діяльності забезпечують ті особистісні якості, що усвідомлюються як незаперечні психологічні цінності. До їх структури беззаперечно і обов'язково повинна входити і емоційна культура майбутнього педагога. Тільки тоді особистість буде сучасною, цілісною і потрібною, якщо вона досконало розумітиме себе та ефективно співпрацюватиме з іншими.

 Список використаної літератури

1. Вилюнас В.К. Основне проблемы психологической теории эмоций// Психология эмоций. Тексты.* М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.- с.3-28.
2. Вундт В. Психология душевных волнений // Психология эмоций. Тексты./ Под.ред. В.К.Вилюнаса, Ю.Б.Гиппенрейтера. – М: Из-во Моск. ун-та, 1984.- с.47-63.
3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.- 376с.
4. Додонов Б.И. В мире эмоций.- Киев: Политиздат, 1987.-142с.
5. Иванова Т.В. Культурологическая подготовка будущего учителя.- К.: ЦВП, 2005.- 282с.
6. Изард К.Е. Эмоции человека.- М.: МГУ, 1980.- 439с.
7. Изард К.Е. Психология эмоций.- СПб.: ПИТЕР, 2006.- 460с.
8. Кеннон В. Физиология емоцій. – Л.: Прибой, 1927.- 173с.
9. Макшаков С.И. Психология тренинга. Теория. Методология. Практика. СПб.: Образование, 1997. – 238с.
10. Поліщук В.М. Виховання особистості: повсякдення і стереотипи.- Глухів: РВВ ГДПУ, 2004.- 168с.
11. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навчальний посібник. – К., 1996.- 159с.
12. Рибалка В.В. Психологічна культура особистості як результат і умова творчої діяльності професіонала// Освіта України. – 24.12.04.- №100.
13. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогіка, 1976. – 415с.
14. Санникова О.П. Эмоциональность в структуре личности. – Одесса: Хорс, 1995.- 334с.
15. Чебыкин А.Я. Теорія и методика эмоциональной регуляции учебной деятельности. – Одесса: АстроПринт, 1999.- 158с.
16. Bucklund, Philip M., Brown, Kenneth L., Gurry, Joanne, and Jandt, Fred, Recommendations for Assessing Speaking and Listening Skills, Communikation Edukation, 1982, pp. 9-18.
17. Buerkel-Rothfuss, Nancy, Commynikation Competencies and Contexts, New York: Random House, 1985
18. Gardner,H. Frames of mind: The theory of multiple intelligences . New York: Basic Books, 1993. – 304p.
19. Goleman, D. Emotional Intelligence. New York: Bantam Books, 1995. – 352p.

    Додаток

Емоційна спрямованість студентів.Дослідження на визначення емоційної спрямованості студентів вищих педагогічних навчальних закладів проводилося на базі Глухівського державного педагогічного університету соціально-гуманітарного факультету (1-2 курс). У пілотному дослідженні брали участь 180 студентів зі спеціальностей: соціальна педагогіка (переважно дівчата) та фізична культура (переважно хлопці). Тестове завдання розроблене викладачами кафедри психології ГДПУ на основі досліджень Семіченко В.А. (Семіченко В.А. Психологія емоцій. – К.: „Магістр * S", 1999.- ст. 42) та Додонова Б.І. (Додонов Б.И. В мире ємоций. – К.: Политиздат, 1987. – ст. 102).Тест „Переважання видів емоцій"Інструкція. На кожне запитання тесту є три варіанти відповіді: „так" (а), „іноді" (б), „ні" (в).

1. Чи подобається вам допомагати іншим?
2. Чи любите ви спілкуватись?
3. Чи намагаєтесь будь-якою ціною завоювати славу чи пошану?
4. Чи вмієте насолоджуватись результатами своєї діяльності?
5. Чи є у вас „жага" гострих відчуттів?
6. Чи чекаєте від життя чогось незвичного?
7. Чи притаманне вам бажання проникнути в сутність речей, пояснити незнайомі факти?
8. Чи вмієте насолоджуватися гарними творіннями людських рук: картинами, скульптурами та ін.?
9. Чи надаєте перевагу тілесному комфорту перед солодкою втомою (н-д, від занять спортом)?
10. Чи є у вас бажання обов'язкового володіння тим, що подобається?
11. Якби була можливість, чи займалися б ви доброчинністю, меценатством?
12. Чи з усіма співбесідниками легко знаходите спільну мову?
13. Чи є у вас бажання в будь-який ситуації взяти реванш (н-д, спір або конкуренція)?
14. Чи може зацікавити вас сам процес праці?
15. Чи подобається вам ризикувати?
16. Чи подобається надзвичайність, таємничість (н-д, містика в кіно)?
17. Чи любите вирішувати задачі, що трапляються інколи в житті?
18. Чи приваблює вас мистецтво, поетичне слово?
19. Чи полюбляєте відчувати себе у безпеці?
20. Чи любите щось колекціонувати, збирати?
21. Чи можете нагодувати бездомну тварину?
22. Чи є бажання неформального спілкування з людиною, з якою спілкуєтесь в формальній обстановці (н-д, в університеті, на роботі)?
23. Чи маєте задоволення від того, що ви виросли у власних очах?
24. Чи намагаєтесь доводити розпочату справу до кінця?
25. Чи притаманне вам почуття азарту?
26. Чи хотіли б ви бути запрошеним на романтичну зустріч?
27. Чи полюбляєте розв'язувати головоломки, ребуси?
28. Чи здатні насолоджуватися красою природи (н-д, яскравим сонцем, порою року)?
29. Чи надаєте перевагу частим вечіркам у колі друзів перед проведенням вечора біля телевізора?
30. Чи любите ходити по крамницям та купувати речі?

Види емоцій    Яскраво виражена    Помірно виражена    Не виражена1. Альтруїстичні     1а, 11а, 21а    2б, 11б, 21б    1в, 11в, 21в2. Комунікативні    2а, 12а, 22а    2б, 12б, 22б    2в, 12в, 22в3. Глоричні     3а, 13а, 23а    3б, 13б, 23б    3в, 13в, 23в4. Праксичні    4а, 14а, 24а    4б, 14б, 24б    4в, 14в, 24в5. Пугнічні    5а, 15а, 25а    5б, 15б, 25б    5в, 15в, 25в6. Романтичні    6а, 16а, 26а    6б, 16б, 26б    6в, 16в, 26в7. Гностичні    7а, 17а, 27а    7б, 17б, 27б    7в, 17в, 27в8. Естетичні     8а, 18а, 28а    8б, 18б, 28б    8в, 18в, 28в9. Гедоністичні    9а, 19а, 29а    9б, 19б, 29б    9в, 19в, 29в10. Акізитивні    10а, 20а, 30а    10б, 20б, 30б    10в, 20в, 30вІнтерпретація: вважаються вираженими (не вираженими) емоції при 2-3 відповідях на запитання.Висновок: У студентів 17-19 років досить яскраво виражені наступні види емоцій: -    альтруїстичні (86%);-    комунікативні (91%);-    гностичні (66%);-    гедоністичні (93%)Слабо виражені: - акізитивні (10%)Вираження емоцій відповідно до статі:Хлопці: - комунікативні (71%);-    глоричні (43%);-    пугнічні (21%);-    гедоністичні (91%)     Дівчата: - романтичні (90%);-    праксичні (73%);-    естетичні (69%);-    гедоністичні (89%) Ці результати можуть свідчити про те, що сучасна молодь, яка вступає до вищих педагогічних навчальних закладів любить спілкуватися, поважає людей, що її оточує , має бажання навчатися, пізнавати нове. Проте, яскравість вираження гедоністичних емоцій може свідчити як про бажання душевного комфорту, так і про „приземленість" духовних устремлінь та бажань.На гендерному рівні можна говорити про деяку відмінність проявів емоцій. Так, хлопцям більш притаманна потреба в славі та боротьбі, але вони більш комунікабельні. У дівчат більш яскраво виражена потреба в романтичних та естетичних емоціях, дівчата схильні до практичних дій, проте також їм притаманні потреби в тілесному та душевному комфорті.