Інтернет-залежність студентів

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 10:22, 26 квітня 2010

Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Гришко Віталій Віталійович

Вступ

Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в Мережі. Психологи сперечаються: чи йде мова про появу ще одного виду залежності? Феномен "залежності від Інтернету" інтенсивно обговорюється в даний час (Це напевно єдина область у всьому спектрі гуманітарних досліджень в Інтернеті, на розробку якої не претендує ніхто, крім психологів). Термін „залежність" був запозичений із лексикона психіатрів для полегшення ідентифікації проблеми Інтернета шляхом асоціації її з характерними соціальними та психологічними проблемами. Він часто називається захворюванням чи синдромом (Internet Addiction Disorder чи IAD). З'явився також дуже образний термін Netaholic, чи Інтернет-адикт. Обговорення проблеми почалося порівняно недавно. У 1994 році Кімберлі Янг, американський психолог з Пітсбургського університету, помістила на web-сайт спеціальний опитувальник. Незабаром вона одержала майже 500 відповідей, з яких близько 400 були відправлені, відповідно до обраного критерію, Інтернет-залежними користувачами. К.Янг * один з найвідоміших експертів у цій області. Вона написала книгу "Піймані в мережу" та організувала центр психологічної допомоги страждаючим від Інтернет-залежності. [18]У 1995 році Іван Голдберг запропонував термін "Інтернет-залежність" для опису нездоланної тяги до використання Інтернету. По Голдбергу, це розлад, "що здійснює пагубний вплив на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову чи психологічну сфери діяльності". Оскільки в основі такого розладу лежить прагнення до відходу від реальності, воно порівнянно з патологічним потягом при алкоголізмі, наркоманії, потягу до азартних ігор. [21]Поведінково Інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого "реального" життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності та не менше 100 годин в тиждень. Інше визначення Інтернет-залежності: "нав'язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з Інтернету, будучи on-line". [6]  Часто використовується ще й таке: „Інтернет-залежність – це нав'язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами". [19]За даними різних досліджень Інтернет-залежними сьогодні є близько 6-10% користувачів серед західних користувачів мережі, за даними К.Сурратт [14]та Д.Грінфілда [11] (дехто навіть називає кожного другого користувача ПК, що має доступ до Мережі Інтернет-залежними) і 2-6% серед російських та українських, серед яких більше ніж 70 відсотків студентів. Хоча в ці результати не вірять багато  фахівців, так, наприклад, А.Е. Войскунський у своїй книзі "Психологічні дослідження феномену Інтернет-адикції" пише наступне : "Усі ці цифри абсолютно недостовірні. Вони ні про що не говорять. Тому що це звичайні Інтернет-опитування, що складаються з невеликого числа питань. Відповідають на такі опитувальники жартівники, ті, хто вважає себе Інтернет-залежними, і багато людей, що не вважають себе Інтернет-залежними. Це не репрезентативне опитування "населення" Інтернету. Достовірних опитувань поки ніхто не проводив ні закордоном (в Англії, Канаді, Німеччині, Америці), ні в нашій країні. Тому цифра 6 відсотків мало що означає. Я вважаю, що якщо залежність і існує, то залежних набагато менше." [4]Незважаючи на те, що офіційно проблема Інтернет-залежності не визнана, вона приймається до уваги в багатьох країнах, наприклад, у Фінляндії молодим людям з Інтернет-залежністю надається відстрочка  від армії.Вже й юристи визнали правомірність залежності від Інтернету – коли відомого американського хакера Кевіна Мітніка засудили в перший раз, то захист будувався на визнанні його адиктом, і даний „діагноз" був прийнятий і визнаний пом'якшуючою обставиною.[29] Захисники британця Пола Бедуорта змогли переконати суд, що їх підзахисний страждає нав'язлими потягами до комп'ютерів і не підлягає засудженню за свої злочини, всі з яких відбулися в Мережі. [24] Відзначаються особливості Інтернет-залежності. Це не хімічна залежність, тобто вона не приводить до руйнування організму. Якщо для формування традиційних видів залежності вимагаються роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується. За даними К. Янг, 25% залежних придбали залежність протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58% - протягом другого півріччя, а 17% - незабаром по закінченні року. Крім того, якщо довготривалі наслідки залежності від алкоголю та наркотиків добре досліджені, то стосовно Інтернет-адикції відсутня можливість довготривалого спостереження. [10]

Феномен Інтернет-залежності та його аналіз

Термін "Інтернет-залежність" часто трактується дуже широко  і позначає велику кількість проблем поведінки і контролю над потягами. Основні п'ять типів, що були виділені в процесі дослідження, характеризуються в такий спосіб (саме в студентському середовищі поширені всі  ці основні п'ять типів, в інших „вікових" групах деяких може просто не існувати):

1. Кіберсексуальна залежність – нездоланний потяг до відвідування порносайтів, обговорення сексуальної тематики в чатах чи спеціальних телеконференціях "для дорослих" і заняттю кіберсексом (Першість по цьому типу з великою перевагою утримують чоловіки).
2. Пристрасть до віртуального спілкування та віртуальних знайомств – надмірна кількість знайомих і друзів у Мережі, великі об'єми листування, постійна участь у форумах, чатах тощо (першість у жінок).
3. Нав'язлива „фінансова" потреба у Мережі – гра в онлайнові ігри (як азартні так і рольові), постійні покупки чи участь в Інтернет-аукціонах.
4. Інформаційне перевантаження (нав'язливий web-серфінг) * нескінченні подорожі по Мережі, пошук інформації по базам даних і пошуковим сайтам.
5. Комп'ютерна залежність – нав'язлива гра в комп'ютерні ігри (стрілялки – Doom, Quake, Unreal та ін., стратегії типу Star Craft, чи квестові), або програмування та інші види комп'ютерної діяльності по Мережі. [3, 4, 8, 10, 12]

На сьогоднішній день не існує психологічного чи психіатричного діагнозу "Інтернет" чи "комп'ютерної" залежності. В останню версію "Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів" (DSM-IV), що встановлює стандарти класифікації типів психічних хвороб, не ввійшла жодна з цих категорій.  Чи будуть ці види залежності включені в посібник, покаже час. (Є думка, що якщо Інтернет-адикція буде згодом визнана захворюванням (у якості, наприклад, так званого "кіберрозладу"), то число страждаючих від нього буде істотно менше, ніж це уявляється зараз. У розширенні симптоматики на даний момент зацікавлені фахівці з психічного здоров'я і дослідники цього феномена [12].)Як і у всіх подібних випадках, винесенню такого діагнозу повинне передувати всебічне дослідження. При цьому необхідно враховувати два основних критерії: послідовний, надійно діагностуємий набір ознак, що визначають цей розлад і існування кореляцій - загальні елементи в анамнезі, особистісних характеристиках і прогнозах на майбутнє у людей, що діагностувалися подібним чином. Доти, поки ці вимоги не будуть дотримані, постановка діагнозу не може вважатися обгрунтованою, і є не більш ніж навішуванням ярликів. В даний час психологи зосереджені на першому критерії, намагаючись визначити сукупність симптомів, що складають комп'ютерну чи Інтернет-залежність. Так Кімберлі Янг діагностує Інтернет-адикцію на підставі п'яти і більше позитивних відповідей, що характеризують поведінку людини за останній рік. [8, 18] При цьому вона фокусує увагу на залежності від Інтернету, а не на більш загальній комп'ютерній залежності:

1. Чи почуваєте Ви себе стурбованим Інтернетом ( чи думаєте Ви про попередній он-лайн сеанс і чи смакуєте наступні)?
2. Чи відчуваєте Ви потребу в збільшенні часу, проведеного в Мережі?
3.  Чи були у Вас безуспішні спроби контролювати, обмежити чи припинити використання Інтернету?
4.  Чи почуваєте Ви себе втомленим, пригнобленим чи роздратованим при спробах обмежити чи припинити користування Інтернетом?
5.  Чи знаходитеся Ви он-лайн більше, ніж думали бути?
6.  Чи були у Вас випадки, коли Ви ризикували одержати проблеми на роботі, навчанні чи в особистому житті через Інтернет?
7.  Чи траплялося Вам брехати членам родини чи іншим людям щоб приховати час перебування в Мережі?
8. Чи використовуєте Ви Інтернет для того, щоб піти від проблем чи від поганого настрою (наприклад, від почуття безпорадності, провини, роздратованості чи депресії)?

Людина вважається Інтернет-залежним у випадку п'яти чи більше позитивних відповідей на ці питання.Лінн Роберт [22] описує деякі можливі психофізіологічні кореляти надмірного використання Інтернету. Однак вона не ставить знак рівності між цими реакціями і патологічною залежністю:

•  Умовна реакція (прискорений пульс, підвищений кров'яний тиск) на модемне з'єднання;
• "Змінений стан свідомості" під час тривалих періодів спілкування в діаді чи груповій взаємодії (повна зосередженість і концентрація уваги на екрані, близька до медитативного/трансового стану);
•  Сновидіння по типу скролінга;
•  Прояв крайнього роздратування на відволікаючі фактори "реального життя" у момент перебування в кіберпросторі; Існує інтригуюча епістемологічна дилема, що стосується дослідників кіберадикції.  Чи залежні вони? Якщо вони дійсно надмірно захоплені комп'ютерами, чи робить їх це менш об'єктивними, а їхні висновки менш точними? Чи їх включеність у проблему дає їм цінне розуміння включеного спостерігача?На ці питання немає простої відповіді.

Симптоми Інтернет-залежності

Дослідники приводять різні критерії щодо Інтернет-залежності. Кімберлі Янг [8, 19] називає чотири ознаки Інтернет-залежності: * нав'язливе бажання перевірити e-mail;

•  постійне чекання наступного виходу в Інтернет;
•  скарги навколишніх на те, що людина проводить занадто багато часу в Інтернет;
•  скарги навколишніх на те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет.Більш розгорнуту систему критеріїв приводить Іван Голдберг. [30] На його думку, Інтернет-залежність можна констатувати при наявності 3 пунктів з наступних:
•  Кількість часу, яку потрібно провести в Інтернеті, щоб досягти задоволення (іноді почуття задоволення від спілкування в мережі межує з ейфорією), помітно зростає;
•  Якщо людина не збільшує кількість часу, що вона проводить в Інтернеті, то ефект помітно знижується;
•  Користувач робить спроби відмовитися від Інтернету чи хоча б менше проводити в ньому менше часу;
• Припинення чи скорочення часу, проведеного в Інтернеті приводить користувача до поганого самопочуття. Воно розвивається в проміжку від декількох днів до місяця. Такий стан може виражатися емоційним і руховим порушенням, тривогою, нав'язливими міркування про те, що зараз відбувається в Інтернеті, фантазіями і мріями про Інтернет, довільними чи мимовільними рухами пальців, що нагадують друкування на клавіатурі. (Такі емоційні зміни, що відбуваються з людиною, що намагається відмовитися чи скоротити час перебування в Мережі, вказують на його психологічну залежність від Інтернету і мовою психіатрії називається "синдром відмовлення" чи "абстинентний синдром". У даному випадку він сильно відрізняється від "абстинентного синдрому" курців, наркоманів, алкоголіків і людей, що переїдають(ненажер), тому що в них розвивається не тільки психологічна, але і фізична залежність до шкідливих речовин і відмова від них переживається набагато важче.

Перевага Інтернет – залежності у відсутності фізіологічного компонента. Синдром відмовлення викликає в користувача зниження чи порушення соціальної, професійної чи іншої діяльності.)Доктор М. Орзак [25] виділяє не тільки психологічні, але і фізичні симптоми, до яких відносить:

•  враження нервових стовбурів руки, зв'язане з тривалою перенапругою м'язів;
• оніміння пальців руки, що тримає „мишку";
•  сухість та різь в очах;
•  головні болі по типу мігрені;
•  болі в спині;
•  нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі;
•  зневага до особистої гігієни;
•  розлад сну, зміна режиму сну.Російські психологи з МДУ виділяють наступні поведінкові характеристики Інтернет-залежних: активне небажання відволіктися, навіть на короткий час від роботи в Інтернеті; роздратування при вимушених відволіканнях; невміння спланувати час закінчення сеансу роботи в Мережі; використання все більших сум грошей для забезпечення роботи в Інтернеті, у тому числі і в борг; готовність брехати, говорячи про тривалість і частоту роботи в Інтернеті; забування у ході роботи в Мережі про домашні справи, навчання чи службові справи, важливі особисті і ділові зустрічі; небажання приймати критику подібного образу життя; готовність миритися з руйнуванням сім'ї; втрата кола спілкування з-за Мережі; зневага власним здоров'ям; скорочення тривалості сну, внаслідок роботи в Інтернеті в нічний час; уникання фізичної активності. [27]Отже, керуючись вище перерахованими характеристиками Інтернет-залежності, ми можемо судити про власну Інетрнет-залежність чи наявність такої у своїх знайомих. Психотерапевтичний досвід показує, що якщо людина визнає в себе наявність того чи іншого виду залежності, будь те залежність від шкідливих речовин чи від Інтернету, то вона намагається впоратися з цим самостійно чи за допомогою близьких йому людей, а також фахівців (психіатрів, наркологів, психотерапевтів чи психологів). Саме не критичне відношення до власних проблем (тобто заперечення їхньої наявності) і робить з людей наркоманів, алкоголіків, Інтернет-залежних і так далі, тому що люди не визнають себе такими і заперечують цю проблему. Скажемо, девіз алкоголіка: "Я в будь-який момент кину пити, якщо захочу. А якщо я дотепер ще в запої, те це від того, що я ще не хочу це кинути". Інтернет-залежність порівнюють з іншими видами залежностей, тому що вважають подібними механізми їхнього виникнення. Безумовно, у порівнянні з залежностями від шкідливих речовин Інтернет-залежність не так шкідлива, тому що слабко виявляє себе на фізичному рівні. Але які ж можуть бути причини її виникнення?

Причини Інтернет-залежності

Серед факторів, що сприяють зануренню людини в Мережу, експерти виділяють наступні:Нестача спілкування в реальному світі: велика частина Інтернет-залежних "сидить" у Мережі заради спілкування, оскільки віртуальне спілкування має переваги в порівнянні зі спілкуванням реальним.К.Янг [8], досліджуючи Інтернет-залежних, з'ясувала, що вони найчастіше використовують:

•  чати (37%),
•  MUDs (он-лайн ігри) (28%),
•  телеконференції (14%),
•  E-mail (12%),
•  WWW (7%),
•  інформаційні протоколи (ftp, goper та інш.) (2%).Приведені сервіси Мережі можна розділити на ті, котрі зв'язані зі спілкуванням, і ті, котрі зі спілкуванням не зв'язані, а використовуються для одержання інформації. До першої групи відносяться чати, MUDs, телеконференції, e-mail, до другого – інформаційні протоколи. Янг відзначає, що в цьому дослідженні було також встановлено, що "Інтернет – незалежні користаються переважно тими аспектами Інтернет, що дозволяють їм збирати інформацію і підтримувати раніше встановлені знайомства. Інтернет – залежні переважно користуються тими аспектами Інтернет, що дозволяють їм зустрічатися, соціалізуватися й обмінюватися ідеями з новими людьми у віртуальному просторі" [10].  Таким чином, Інтернет-залежні часто користуються мережею для одержання соціальної підтримки (за рахунок приналежності до визначеної соціальної групи: участі в чаті чи телеконференції); сексуального задоволення; можливості створення віртуального героя (створення нового "Я"), що викликає певну реакцію навколишніх, визнання навколишніх. Під соціальною підтримкою тут мається на увазі не просто емоційна підтримка, але і відчуття приналежності до визначеної групи людей, встановлення корисних контактів.Янг виділяє дві групи серед інтернет-залежних: висячих на спілкуванні заради спілкування (91%) (це ті про який розказано вище) і висячих на інформації (це та група людей на яких впливає наступний фактор). «Інформаційний вампіризм». Оскільки Інтернет надає необмежений доступ до інформації, це здатно викликати в людини так званий "інформаційний вампіризм"(або хапаємо все, що можемо або шукаємо надточну і надперепровірену інформацію про те, що конкретно потрібно). [1, 2]Почуття захищеності в Мережі: за даними опитування Інтернет-залежних приваблюють такі особливості мережі, як: анонімність (86%), доступність (63%), безпека (58%) і простота використання (37%).На думку К.Янг, будучи включеними у віртуальну групу, Інтернет-залежні стають здатними приймати більший емоційний ризик шляхом висловлення більш суперечних думці інших людей суджень – про релігію, аборти і т.п. Тобто вони виявляються здатними відстоювати свою точку зору, говорити "ні", у меншій мірі боячись оцінки і відкидання навколишніх, чим у реальному житті. У кіберпросторі можна виражати свою думку без страху відкидання, конфронтації чи осуду тому, що інші люди є менш досяжними, і тому, що особистість самого комунікатора може бути замаскована. [1, 8]Можливість піти від реальності: на сьогоднішній день можна стверджувати, що Інтернет став одним з видів «буферної» реальності, що охороняє особистість від прямого зіткнення з реальним світом, реальним людським спілкуванням. Занурення у віртуальне середовище може бути обумовлено внутрішніми психологічними конфліктами, викликаними, наприклад, проблемами в особистому і сімейному житті. Занурюючись у віртуальну реальність, людина як би захищає себе від якихось проблем, тривоги, комплексів. Віртуальний світ може використовуватися як засіб компенсації невдач. Саме віртуальний світ дає ту волю дій, волю вираження думок, почуттів і емоцій, що у реальному житті найчастіше не завжди можливі. Також мережна залежність може бути наслідком психотравмуючої ситуації (втрата близької людини, роботи, родини і т.д.). [2]

Психологічний портрет залежного

Що відомо психологам про того, кого вони визнали залежними від Інтернету? Деякі з таких користувачів, як вважається, мають високий рівень абстрактного мислення. Вони індивідуалісти, готові задовольнятися опосередкованими контактами з іншими, не схильні до конформного поводження, відчувають себе "піонерами" на "незвиданій території". Здатність постійно поповнювати знання й освоювати нові види діяльності * джерело їхньої самоповаги. Нерідко вони виявляють у собі невідомий їм раніше інтелектуальний потенціал, здібності, що дрімають і нові інтереси. Цікаві дані, але без авторства (анонімні), були викладені зовсім недавно в Мережі: вчені встановили, що найбільшу схильність до Інтернет-залежності мають ті люди, які страждали тривалими депресіями (54% від загальної кількості Інтернет-залежних), ті, хто мав проблеми з алкоголем та наркотиками (52%). Крім того серед Інтернет-залежних виявилося багато таких, які в реальному житті часто відчувають стан тривоги і ніяк не можуть його позбутися (34%). [23]У ході роботи з Інтернетом дехто відзначає виникнення почуття наближення до своєї справждньої сутності, заявляє про несподівані для самих себе напрямки особистісного росту, про те, що Інтернет сприяє самоактуалізації. Говорити про ступінь обгрунтованості таких заяв важко. Крім того залежні схильні до гіпертрофованих емоційних реакцій на слова інших людей - подібне розжарення емоцій не заохочується в більш традиційних формах спілкування. Нові соціальні зв'язки вони вкрай цінять і підтримують їх шляхом систематичної і тривалої участі в групових видах активності. Згадаємо, що часта і тривала робота в Інтернеті - одна з ознак, що найбільш кидається в очі, по якій неспеціалісти найчастіше судять про виникнення залежності від Інтернету. [19]Деякі психологи затверджують, що пристрасть до еротичної інформації в Інтернеті не свідчить про схильність до розпусного поводження в реальному житті і не дає основ для пророкування психосексуальних відхилень. Інші фахівці, щоправда, воліють залишити це питання відкритим, думаючи, що емпіричних фактів поки недостатньо. [9]Мабуть, найбільше занепокоєння викликає "азартне" застосування Інтернету - з метою участі в аукціонах, виконання біржових операцій, гри у віртуальних казино. Проте, глибокі психологічні дослідження з цієї теми поки не проведені. Але це точка зору одних психологів, інші думають так.Вище вже приводилося деяке порівняння Інтернет-залежності з іншими видами залежностей, зокрема від шкідливих речовин. Це порівняння не випадкове, тому що поява тих чи інших видів залежностей припускає визначений тип особистості. Цей тип особистості ми будемо називати залежним, тому що люди, що мають такі риси, потрапляють у групу ризику у відношенні зловживання шкідливими речовинами, психологічної залежності від іншої людини, залежності від їжі, Інтернет-залежності. Цими рисами є крайня несамостійність, не вміння відмовити, сказати "ні" (те, що в народі називають слабкою волею) через страх бути відкинутим іншими людьми, ранимість критикою чи несхваленням, не бажання брати на себе відповідальність і приймати рішення, і як наслідок сильне підпорядкування значимим людям; усе це характеризує пасивну життєву позицію, коли людина відмовляється першим вступати в контакт із навколишніми і самостійно приймати рішення. Крім того, для залежного типу особистості властивий страх самітності і бажання його уникати, часто буває соціальна дезадаптация, що характеризується вузьким колом спілкування (можливе спілкування з багатьма людьми, але дуже поверхневе), не вмінням висловити, поділитися своїми переживаннями з навколишніми, недостачею близьких відносин, імпульсивністю, не вмінням спланувати свій час, домагатися поставлених цілей і добре планувати свою діяльність (як наслідок можлива відсутність постійної роботи). Ці люди, часто відмовляються від раніше намічених цілей і як наслідок перебувають у стані депресії. [5, 14]

Висновки

Отже, на сьогоднішній день Інтернет-залежність не визнається особливим захворюванням. Не існує психологічного чи психіатричного діагнозу: "Інтернет-залежність»  У порівнянні із залежностями від алкоголю і наркотиків, залежність від Інтернету в меншій мірі шкодить здоров'ю людини, не руйнує його мозок, і, здавалося б, достатня безпечна. Але, як відзначає К.Янг, залежність від Мережі визначається, насамперед, «сумою втрат в істотних сторонах буття». Іноді надмірне захоплення Інтернетом дійсно стає причиною серйозних проблем. Нездатність контролювати перебування у віртуальних світах може викликати звільнення з роботи, виключення з вузу чи розлучення, а то й самогубство. Найбільш руйнівно Інтернет-залежність виявляється для сімейних відносин, тому що в залежної людини починають з'являтися нові он-лайн знайомі. Хоча сучасні психологи і психіатри не прийшли до єдиної думки про те, чи існує Інтернет-залежність, як відзначає психолог Дж. Сулер, «коли ваше реальне життя відділене від життя в кіберпросторі – це проблема. Правильніше, коли обидва ці життя об'єднані і складають єдине ціле». [13]Тобто підсумувавши, можна стверджувати:

•  Залежність від Інтернету або Інтернет-адикція реально існуючий феномен. Для того, щоб вважати його захворюванням, на даний момент недостатньо клінічних даних.
•  Якщо Інтернет-адикція буде визнана захворюванням, то число страждаючих  від нього зміниться ( скоріше  за  все  зменшиться).
•  Ряд ефектів, що вважаються проявами феномена залежності від Інтернету можуть отримати альтернативне пояснення.
•  За проявами Інтернет-залежності часто приховані інші адикції або психічні відхилення. Залежні від Інтернету люди потребують кваліфікованої психотерапевтичної допомоги.

Література

1. Белинская Е.Н., Жичкина А.М. Современные исследования виртуальной коммуникации: проблемы, гипотезы, результаты. – М., 2000.
2. Бурова В.В. Социально-психологические аспекты Интернет-зависимости. – М., 2001.
3. Войскунский А.Е. Зависимость от Интернета: актуальная проблема // Мир Интерента. – М., 2000. – №3.
4. Войскунский А.Е. "Психологические исследования феномена Интернет-аддикции. – М., 2000.
5. Войскунский А.Е. Феномен зависимости от Интернета //Гуманитарные исследования в Интернете. – М., 2000.
6. Жичкина А.М. Социально-психологические аспекты обще¬ния в Интернете. – М., 2002.
7. Мартынова О.С. Критерии оценки Интернет-зависимости // Психотерапия и консультирование. – М., 2002. – №3.
8. Янг К.С. Діагноз – Інтернет-залежність // Мир Інтернета. – М., 2000. – № 2.
9. Kimberly S. Young, James O'Mara, and Jennifer Buchanan Cybersex and Infidelity Online: Implications for Evaluation and Treatment * 107th annual meeting of the American Psychological Association, August 21, 1999.
10. Kimberly S. Young. Internet Addiction: Symptoms, Evaluation, And Treatment. – University of Pittsburgh at Bradford, 1999.
11. Greenfield D.N. Virtual Addiction: Help for Netheads, Cyberfreaks, and Those Who Love Them. - Oakland: New Harbinger Publ. 1999.
12. Shotton M.A. Computer Addiction/ A Study of Computer Dependency. – London., 1989.
13. Suler, J. Computer and Cyberspace Addiction. – 1999, http://www.rider.edu/~suler/psycyber/cybaddict.html
14. Surratt C. Netaholics/ The Creation of a Pathology. - Commack, NY: Nova Science Publ. 1999.
15. http://behavior.net/chatevents/index.html
16. http://elnow.virtualave.net/psicho
17. http://elnow-virtualave.com/psicho
18. http://netaddiction.com
19. http://psynet.carfax.ru
20. http://test.lvs.ru
21. http://www.cog.brown.edu/brochure/people/duchon/humor/internet.addiction.html
22. http://www.computeraddiction.com
23. http://www.doktor.ru
24. http://www.eff.org/pub/Net_culture/Hackers/uk_court_acquits_teenage_hacker.article
25. http://www.grohol.com/netaddiction
26. http://www.iworld.ru
27. http://www.psychology.ru
28. http://www.rider.edu/users/suler/psycyber/cybaddict.html
29. http://www.urbanlegends.com/misc/addicted_to_computers.html
30. http://www.virtual-addiction.com