Юрченко Парасковія Михайлівна
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
| (Одна проміжна версія одного користувача не показана) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
== Біографія == | == Біографія == | ||
| + | Народилася 15 червня 1933 р. у с. Піски Чорнухинського р-ну у селянській родині. | ||
| + | |||
| + | Народилася у страшному 1933 р. і дивом вижила. Знесилена голодом і вбита горем її мати '''Юрченко Ганна Кирилівна''' (03.10.1898–22.10.1991) вимушена була залишити півторамісячну дитину на дорозі в с. Пацали біля вмерлого від голоду 32-річного батька '''Юрченка Михайла Петровича''' (1901–16.07.1933) (на фото стоїть праворуч), а сама пішла кликати когось на допомогу… | ||
| + | |||
| + | Закінчила лише 3 класи [[Піско-Удайська восьмирічна школа|Пісківської семирічної школи]], навчилась читати і писати та змушена була полишити навчання і йти працювати… | ||
| + | |||
| + | А в 1947 р. знову голод. І треба було щодня ходити в болото за очеретом і рогозом, вечорами ткати кошики та щотижня пішки за 30 кілометрів нести їх продавати на базар у м. Пирятин. Але зароблені копійки не можна було просто-так витратити навіть на шматок хліба – зароблені копійки треба було заплатити за податок! | ||
| + | |||
| + | Як і у більшості жінок села, зранку до ночі була тяжка польова робота в колгоспі за ТРУДОДНІ – позначки у відомості, за якими під кінець року можна було отримати пару мішків зерна. А дома ще чекав свій город і худоба… | ||
| + | |||
| + | Спочатку у Парасковії Михайлівни була робота в ланці, а потім до останнього дня існування колгоспу – на свинотоварній фермі. З освітою 3 класи вона була мудрою Людиною, у будь-якій ситуації залишалася оптимісткою, мріяла про краще майбутнє для своїх дітей і внуків… Все життя вона самовіддано працювала, щоб вони жили… | ||
| + | |||
| + | Разом з чоловіком '''[[Юрченко Іван Панасович|Юрченком Іваном Панасовичем]]''' (27.08.1930 - 28.12.1993) виростили двох синів: '''Юрченко Анатолій Іванович''' (1956 р.н.) і '''[[Юрченко Віктор Іванович]]''' (1960 р.н.) | ||
| + | |||
| + | Померла Юрченко Парасковія Михайлівна 11 квітня 2014 р. Похована у с. Піски-Удайські. | ||
| + | |||
== Відзнаки == | == Відзнаки == | ||
| − | + | Про трудові здобутки П.М. Юрченко неодноразово писала Чорнухинська районна газета «Нова праця», її фото було на районній «Дошці пошани», вона була нагороджена орденом «Трудового Червоного Прапора» і медаллю «За доблесну працю». | |
| − | + | '''[[Юрченко В. Ровесники голодомору-геноциду 1932-1933 рр. в Україні: психологічна криза протягом усього життя]]''' | |
[[Категорія:Випускники Піско-Удайської школи]] | [[Категорія:Випускники Піско-Удайської школи]] | ||
[[Категорія:Піско-Удайська восьмирічна школа]] | [[Категорія:Піско-Удайська восьмирічна школа]] | ||
[[Категорія:Піско-Удайська школа]] | [[Категорія:Піско-Удайська школа]] | ||
Поточна версія на 06:21, 26 червня 2021
ЮРЧЕНКО Парасковія Михайлівна (15.06.1933 - 11.04.2014) - працювала в колгоспі (с. Піски-Удайські, Чорнухинський р-н, Полтавська обл.)
Біографія
Народилася 15 червня 1933 р. у с. Піски Чорнухинського р-ну у селянській родині.
Народилася у страшному 1933 р. і дивом вижила. Знесилена голодом і вбита горем її мати Юрченко Ганна Кирилівна (03.10.1898–22.10.1991) вимушена була залишити півторамісячну дитину на дорозі в с. Пацали біля вмерлого від голоду 32-річного батька Юрченка Михайла Петровича (1901–16.07.1933) (на фото стоїть праворуч), а сама пішла кликати когось на допомогу…
Закінчила лише 3 класи Пісківської семирічної школи, навчилась читати і писати та змушена була полишити навчання і йти працювати…
А в 1947 р. знову голод. І треба було щодня ходити в болото за очеретом і рогозом, вечорами ткати кошики та щотижня пішки за 30 кілометрів нести їх продавати на базар у м. Пирятин. Але зароблені копійки не можна було просто-так витратити навіть на шматок хліба – зароблені копійки треба було заплатити за податок!
Як і у більшості жінок села, зранку до ночі була тяжка польова робота в колгоспі за ТРУДОДНІ – позначки у відомості, за якими під кінець року можна було отримати пару мішків зерна. А дома ще чекав свій город і худоба…
Спочатку у Парасковії Михайлівни була робота в ланці, а потім до останнього дня існування колгоспу – на свинотоварній фермі. З освітою 3 класи вона була мудрою Людиною, у будь-якій ситуації залишалася оптимісткою, мріяла про краще майбутнє для своїх дітей і внуків… Все життя вона самовіддано працювала, щоб вони жили…
Разом з чоловіком Юрченком Іваном Панасовичем (27.08.1930 - 28.12.1993) виростили двох синів: Юрченко Анатолій Іванович (1956 р.н.) і Юрченко Віктор Іванович (1960 р.н.)
Померла Юрченко Парасковія Михайлівна 11 квітня 2014 р. Похована у с. Піски-Удайські.
Відзнаки
Про трудові здобутки П.М. Юрченко неодноразово писала Чорнухинська районна газета «Нова праця», її фото було на районній «Дошці пошани», вона була нагороджена орденом «Трудового Червоного Прапора» і медаллю «За доблесну працю».