Матвієнко Микола Андрійович
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
(відмінності між версіями)
| (4 проміжні версії одного користувача не показані) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | [[Файл:Матвієнко | + | [[Файл:Матвієнко Микола Андрійович 2.png|міні|праворуч|350пкс|Фото: Матвієнко Микола Андрійович]] |
| − | '''Матвієнко Микола Андрійович''' - український педагог, був директором [[Піско-Удайська восьмирічна школа|Піско-Удайської восьмирічної школи]] | + | '''Матвієнко Микола Андрійович''' (17.08.1917 - 12.05.2012) - український педагог, був директором (1972-1977) [[Піско-Удайська восьмирічна школа|Піско-Удайської восьмирічної школи]] Чорнухинського р-ну, Полтавської обл., вчителем російської мови і літератури, ветеран Другої світової війни. |
| − | + | Микола Андрійович народився і виріс у с. Постав-Муки Чорнухинського р-ну Полтавської обл. в козацькій селянській родині. Був дуже здібною дитиною. Пройшов у дитинстві цілі «університети», доки знайшов собі професію вчителя. | |
| − | + | == Освіта == | |
| + | |||
| + | * У школу пішов у 9 років. Його навчав син батюшки Воскобойник Микола Олександрович. Закінчив чотири класи, а тут добавили п’ятий, а потім і шостий клас. | ||
| − | + | * З шостого класу його забрали в Чорнухинську професійну школу вчитися на агронома олійних культур, бо там був недобір (це було старе приміщення сучасної Чорнухинської середньої школи). Навчався 1 рік. Навчання не сподобалося і він залишив його. | |
| + | |||
| + | * Микола Андрійович працював один рік піонервожатим у Луговицькій школі та один рік - у Городищанській. | ||
| + | |||
| + | * Після цього півтора року навчався в Лубенському технікумі лікарських і ефіроолійних культур. Усе в житті знадобиться: все життя знав назви лікарських рослин на латині! | ||
| + | |||
| + | * Залишив навчання і пішов навчатися на курси вчителів. Там йому порадили здобути середню освіту. | ||
| + | |||
| + | * Попередніх «університетів» вистачило, щоб його прийняли в 10 клас Вороньківської СШ. Закінчив його на «відмінно». | ||
| + | |||
| + | * Вступив до Лубенського вчительського інституту, де здобув спеціальність «Вчитель російської мови і літератури». | ||
| + | |||
| + | * З 1950 р. навчався заочно в Черкаському педінституті. Закінчив його в 1953 р. за спеціальністю «Російська мова і література». | ||
| + | |||
| + | <center>[[Файл:Матвієнко Андрій Андрійович та ін.jpg]]</center> | ||
| + | |||
| + | == Досвід роботи і служба в армії == | ||
| + | |||
| + | * В 1939 р. був призначений учителем Пісківської семирічної школи. | ||
| + | |||
| + | * 26.08.1940 р. був призваний на дійсну військову службу в армію. Служив у танковій бригаді №52 у м. Глухів, а потім перевели у м. Харків. Мав спеціальність «Механік-водій танка Т-26». | ||
| + | |||
| + | * В 1941 р. Миколу Андрійовича перевели у м. Гомель в авіашколу. Розпочатись навчанням не дала війна. Всі літаки були розбомблені в перший день. З боями (зброя була) відходили до м. Харків. Звідси залізничним ешелоном відвезли разом з танками до лінії фронту. В одному з боїв танк був підбитий і знову почався відступ. | ||
| + | |||
| + | * У м. Воронеж був збірний пункт, де з наявних відступаючих формували військові частини. | ||
| + | |||
| + | * Осінню 1941 р. Миколу Андрійовича поїздом привезли в м. Сталінград. Направили на обслуговування танка Т-34. Учились на курсах і працювали на заводі, де виробляли ці танки. | ||
| + | У складі 169-го ОТБ вирушив на фронт на танку Т-34. Біля ст. Вишневе йшли жорстокі бої. Танк згорів. Екіпаж уцілів і його вже піхотинцем перевели на оборону р. Волга в районі Сталінградського залізничного вокзалу(тут р. Волга найвужча і німці покладали на це велику надію). | ||
| + | |||
| + | * Потім ішла підготовка до оточення німецьких військ, але деяка частина наших солдатів теж потрапила в оточення. 10.10.1942 р. Микола Андрійович потрапив у полон до італійців, які передали полонених німцям. Трошки використовували їх тут на роботах, а потім повезли в Німеччину. Довго везли – без їди і води. Написав по дорозі лист додому і віддав людям з м. Лохвиця. Лист дійшов. Спасибі їм. | ||
| + | |||
| + | * Привезли в м. Бремен. Подарунком долі стало те, що далі він вважався цивільним, а не військовополоненим. Тому не потрапив до концтабору, а працював по розчищенню доріг і завалів після бомбардувань, на будівництві. | ||
| + | |||
| + | * Звільнили американці в квітні 1945 р. | ||
| + | |||
| + | * Додому повернувся у листопаді 1945 р. Школи вже були укомплектовані і роботи не було. У роду його батька всі були вмілими гончарями. Отож до наступного вересня він і займався гончарством з чоловіком старшої сестри Німцем Яковом Євдокимовичем. | ||
| + | |||
| + | * 01.08.1946 р. призначили вчителем російської мови і літератури Пісківської семирічної школи. В деякі роки викладав німецьку мову і фізкультуру. | ||
| + | |||
| + | * З 1954 р. постійно був завучем школи. | ||
| + | |||
| + | * 24.08.1972 р. був призначений директором школи. Так і працював до виходу на пенсію 25.08.1977 р. | ||
| + | |||
| + | Школа була його рідним домом. Потім ще по проханню директорів шкіл працював у своїй школі і в Луговицькій восьмирічній школі. | ||
| + | Добросовісно виконував громадські доручення. Був агітатором, політінформатором, пропагандистом. | ||
| + | |||
| + | <center>[[Файл:Матвієнко Микола читає лекцію.jpg]]</center> | ||
| + | |||
| + | Постійно співав басову партію в сільському хорі. Їздив з ним на різні огляди і концерти. Микола Андрійович був членом драматичного колективу Пісківського сільського клубу. | ||
| + | |||
| + | <center>[[Файл:Драматичний колектив.jpg]]</center> | ||
| + | |||
| + | Знав напам’ять дуже багато віршів, щедрівок, колядок. | ||
| + | |||
| + | Односельчани просили його про допомогу і він завжди допомагав. За свою вчительську роботу і доброзичливе ставлення до людей користувався авторитетом і повагою односельчан. | ||
| + | |||
| + | == Родина == | ||
| + | |||
| + | * 05.06.1940 р. одружився з [[Матвієнко Катерина Олександрівна|Лобас (Матвієнко) Катериною Олександрівною]]. | ||
| + | |||
| + | <center>[[Файл:Матвієнко МА і МАтвієнко КО.jpg ]]</center> | ||
| + | |||
| + | <center>[[Файл:Біля свого двору - Матвієнки.jpg]]</center> | ||
| + | |||
| + | Дружина – [[Матвієнко Катерина Олександрівна|К.О. Матвієнко]] – була вчителькою німецької мови Піско-Удайської школи. | ||
| + | |||
| + | Дочки: [[Матвієнко Раїса Миколаївна|Р.М. Матвієнко]] – була вчителькою біології, хімії і географії Піско-Удайської школи; Л.М. Кальвімонтес (Матвієнко) – лікар-анестезіолог. | ||
| + | |||
| + | <center>[[Файл:Родина Матвієнків.jpg ]]</center> | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Помер Микола Андрійович 12 травня 2012 р. Похований у с. Піски-Удайські. | ||
| + | |||
[[Категорія:Українські психологи і педагоги]] | [[Категорія:Українські психологи і педагоги]] | ||
[[Категорія:Піско-Удайська восьмирічна школа]] | [[Категорія:Піско-Удайська восьмирічна школа]] | ||
[[Категорія:Піско-Удайська школа]] | [[Категорія:Піско-Удайська школа]] | ||
Поточна версія на 16:14, 29 листопада 2023
Матвієнко Микола Андрійович (17.08.1917 - 12.05.2012) - український педагог, був директором (1972-1977) Піско-Удайської восьмирічної школи Чорнухинського р-ну, Полтавської обл., вчителем російської мови і літератури, ветеран Другої світової війни.
Микола Андрійович народився і виріс у с. Постав-Муки Чорнухинського р-ну Полтавської обл. в козацькій селянській родині. Був дуже здібною дитиною. Пройшов у дитинстві цілі «університети», доки знайшов собі професію вчителя.
Освіта
- У школу пішов у 9 років. Його навчав син батюшки Воскобойник Микола Олександрович. Закінчив чотири класи, а тут добавили п’ятий, а потім і шостий клас.
- З шостого класу його забрали в Чорнухинську професійну школу вчитися на агронома олійних культур, бо там був недобір (це було старе приміщення сучасної Чорнухинської середньої школи). Навчався 1 рік. Навчання не сподобалося і він залишив його.
- Микола Андрійович працював один рік піонервожатим у Луговицькій школі та один рік - у Городищанській.
- Після цього півтора року навчався в Лубенському технікумі лікарських і ефіроолійних культур. Усе в житті знадобиться: все життя знав назви лікарських рослин на латині!
- Залишив навчання і пішов навчатися на курси вчителів. Там йому порадили здобути середню освіту.
- Попередніх «університетів» вистачило, щоб його прийняли в 10 клас Вороньківської СШ. Закінчив його на «відмінно».
- Вступив до Лубенського вчительського інституту, де здобув спеціальність «Вчитель російської мови і літератури».
- З 1950 р. навчався заочно в Черкаському педінституті. Закінчив його в 1953 р. за спеціальністю «Російська мова і література».
Досвід роботи і служба в армії
- В 1939 р. був призначений учителем Пісківської семирічної школи.
- 26.08.1940 р. був призваний на дійсну військову службу в армію. Служив у танковій бригаді №52 у м. Глухів, а потім перевели у м. Харків. Мав спеціальність «Механік-водій танка Т-26».
- В 1941 р. Миколу Андрійовича перевели у м. Гомель в авіашколу. Розпочатись навчанням не дала війна. Всі літаки були розбомблені в перший день. З боями (зброя була) відходили до м. Харків. Звідси залізничним ешелоном відвезли разом з танками до лінії фронту. В одному з боїв танк був підбитий і знову почався відступ.
- У м. Воронеж був збірний пункт, де з наявних відступаючих формували військові частини.
- Осінню 1941 р. Миколу Андрійовича поїздом привезли в м. Сталінград. Направили на обслуговування танка Т-34. Учились на курсах і працювали на заводі, де виробляли ці танки.
У складі 169-го ОТБ вирушив на фронт на танку Т-34. Біля ст. Вишневе йшли жорстокі бої. Танк згорів. Екіпаж уцілів і його вже піхотинцем перевели на оборону р. Волга в районі Сталінградського залізничного вокзалу(тут р. Волга найвужча і німці покладали на це велику надію).
- Потім ішла підготовка до оточення німецьких військ, але деяка частина наших солдатів теж потрапила в оточення. 10.10.1942 р. Микола Андрійович потрапив у полон до італійців, які передали полонених німцям. Трошки використовували їх тут на роботах, а потім повезли в Німеччину. Довго везли – без їди і води. Написав по дорозі лист додому і віддав людям з м. Лохвиця. Лист дійшов. Спасибі їм.
- Привезли в м. Бремен. Подарунком долі стало те, що далі він вважався цивільним, а не військовополоненим. Тому не потрапив до концтабору, а працював по розчищенню доріг і завалів після бомбардувань, на будівництві.
- Звільнили американці в квітні 1945 р.
- Додому повернувся у листопаді 1945 р. Школи вже були укомплектовані і роботи не було. У роду його батька всі були вмілими гончарями. Отож до наступного вересня він і займався гончарством з чоловіком старшої сестри Німцем Яковом Євдокимовичем.
- 01.08.1946 р. призначили вчителем російської мови і літератури Пісківської семирічної школи. В деякі роки викладав німецьку мову і фізкультуру.
- З 1954 р. постійно був завучем школи.
- 24.08.1972 р. був призначений директором школи. Так і працював до виходу на пенсію 25.08.1977 р.
Школа була його рідним домом. Потім ще по проханню директорів шкіл працював у своїй школі і в Луговицькій восьмирічній школі. Добросовісно виконував громадські доручення. Був агітатором, політінформатором, пропагандистом.
Постійно співав басову партію в сільському хорі. Їздив з ним на різні огляди і концерти. Микола Андрійович був членом драматичного колективу Пісківського сільського клубу.
Знав напам’ять дуже багато віршів, щедрівок, колядок.
Односельчани просили його про допомогу і він завжди допомагав. За свою вчительську роботу і доброзичливе ставлення до людей користувався авторитетом і повагою односельчан.
Родина
- 05.06.1940 р. одружився з Лобас (Матвієнко) Катериною Олександрівною.
Дружина – К.О. Матвієнко – була вчителькою німецької мови Піско-Удайської школи.
Дочки: Р.М. Матвієнко – була вчителькою біології, хімії і географії Піско-Удайської школи; Л.М. Кальвімонтес (Матвієнко) – лікар-анестезіолог.
Помер Микола Андрійович 12 травня 2012 р. Похований у с. Піски-Удайські.