Перегляд вихідного коду сторінки Деріга О.П. Взаємозв’язок психомоторики і самооцінки молодших школярів

[[Деріга Ольга Петрівна]], магістрант психології [[ІПСП |Інституту психології та соціальної педагогіки]] [[КМПУ|Київського університету імені Бориса Грінченка]], м. Київ


'''Статтю присвячено теоретичному та емпіричному вивченню самооцінки та психомоторної активності дітей молодшого шкільного віку. Аналізуються результати дослідження взаємозв’язку психомоторики і самооцінки молодших школярів.'''


'''Статья посвящена теоретическому и эмпирическому изучению самооценки и психомоторной активности детей младшего школьного возраста. Анализируются результаты исследования взаимосвязи психомоторики и самооценки младших школьников.'''


'''The article is devoted to theoretical and empirical study of self-esteem, and psychomotor activity of primary school age children. The results of the study vzaemosvyazi psychomotor and self-esteem of younger students.'''



== Актуальність теми ==

У становленні гармонійної особистості особливу роль відіграє фізична культура і спорт. Проте на відміну від психології спорту, що отримала помітний розвиток у нашій країні останніми роками, психологія фізичного виховання молоді не збагачується такими ж швидкими темпами. Корінним недоліком шкільної фізичної культури залишається її фактична "бездуховність". Координованість дій на фізичний і психічний розвиток, до чого наполегливо закликав основоположник фізичного виховання в Росії П. Ф. Лесгафт, ще не стало головним принципом фізичного виховання у нас в країні [12, 20, 22].

Особливу роль в розвитку психомоторики дитини відіграють заняття танцями. Танцювальні рухи спрямовані на зміцнення мускулатури та рухливості скелету, що є спільним з суто фізичними вправами на уроках фізичного виховання. Але особливістю спортивних танців є наявність музичних творів. Такі обставини потребують відповідного ритму у рухах, краси, грації. Це означає, що при цьому задіються більше пізнавальних систем, ніж при заняттях просто фізкультурою.

Врахування психологічної ланки у фізичному вихованні вимагає особливої уваги до розвитку особистості школяра - до його емоційно-вольової сфери, самоконтролю, здатності до довільної саморегуляції рухових дій, мотивації (зокрема розвитку інтересу до занять фізкультурою і спортом, інтелектуальної сфери) [22].

Як показують дослідження в педагогіці, біології, медицині, психофізіології, психології, найбільш сприятливий віковий період для розвитку у дитини всього спектру рухових здібностей, що реалізовуються в руховій активності людини, - 6-10 років (М. А. Бернштейн, А.В. Бальсевич, Е.П. Озеров та ін.). Саме діти цього віку, як найбільш сензитивного до фізичного і психічного розвитку в їх єдності, і складають основний контингент нашого дослідження, що визначає його актуальність.

== Мета, предмет, об’єкт і завдання дослідження ==
 
Нашою метою було доведення, що рівень розвитку психомоторики через заняття танцями впливає на формування самооцінки у дітей молодшого шкільного віку.

Багато праць сучасних науковців присвячено вивченню впливу фізичних навантажень на розвиток особистості, зокрема і самооцінки. Вивчення образу фізичного «Я» як мотиву занять спортом хвилювало А.Л. Попова та Л.Г. Уляєву, які поділяли думку І.М. Биховської: "Відповідно до дефіциту культурологічного осмислення людської тілесності, її місця і значення у просторі соціуму, нерозробленість питань, пов’язаних із тілом, фізичним «Я», відмічається у вивченні питань особистості, індивіда, частково, в рамках «Я»-концепції» [5, 16].

Таким чином, увага нашої роботи до взаємозв’язку самооцінки та психомоторики у дітей молодшого шкільного віку є досить актуальною і потребує детальнішого вивчення.

''Об’єкт дослідження'' – психомоторна організація дитини молодшого шкільного віку.

''Предмет дослідження'' – взаємозв’язок психомоторики і самооцінки молодших школярів (на прикладі клубу спортивно-бальних танців).

''Метою'' роботи було вивчення взаємозв’язку психомоторики та самооцінки учнів молодшого шкільного віку, які займаються у спортивно-бальному клубі.

''Завдання дослідження'':
 
* теоретичний аналіз літературних джерел за визначеною проблематикою;

* виявити рівень самооцінки молодших школярів, які відвідують спортивно-танцювальний клуб;

* вивчити особливості засвоєння танцювально-рухових дій молодших школярів на заняттях танцями;

* виявити взаємозв’язок психомоторики і самооцінки молодших школярів.

== Аналіз стану розробки проблеми ==

Навчальна діяльність є одним із найважливіших чинників, що впливає на формування самооцінки молодшого школяра, тому вчитель початкових класів повинен знати психологічні особливості молодших школярів і враховувати індивідуальні особливості самооцінки в навчальному процесі [13].

Вивчаючи наукову літературу ми з'ясували, що самооцінка є невід'ємною частиною "Я-концепції". Самооцінка – це знання людиною самої себе і ставлення до себе в їх єдності. Найголовнішою особливістю самооцінки молодшого школяра є її високий рівень. Ця особливість – вікова норма для цього періоду розвитку особистості. Не останню роль у формуванні самооцінки відіграє і фізична підготовка [7].

При вивченні самооцінки, сучасні науковці включають вплив на її розвиток психомоторики. Встановлено, що у розвитку фізичних здібностей важливе місце займають психічні механізми самоконтролю і саморегуляції рухових дій, тобто психомоторні здібності [2, 57].

Психомоторика дитини – особистісна цінність, вона є психологічним еквівалентом свідомості. Завдяки розвитку психомоторних здібностей через динаміку руху відбувається творення краси тіла в гармонії руху, музики, певних образів. Ця краса виражається у поведінці дитини, в її способі спілкування. Психомоторнi здiбностi (пластичнiсть, гнучкiсть, координованість, темп, ритм, швидкість, сила, спритнiсть) являють собою механiзми саморозвитку, якi започатковують свою дію вiд енергiї життя.

Із сучасних науковців, які приділяли увагу самооцінці та розвиткові психомоторики у різних категоріях дітей, були О.Д. Главінська, І.С. Загурська, К.О. Островська, О.О. Качмар, Л.Л. Харченко, А.Л. Попова, Л.Г. Уляєва, О. Головченко, А. Кудренко та ін. Їх роботи показали, що одним із головних факторів та незаперечним чинником формування особистості є фізична культура і спорт (психомоторні дії); розвиток самооцінки творчих здібностей залежить від особливостей організації дитини; підтвердили думку І.М. Биховської: "Відповідно до дефіциту культурологічного осмислення людської тілесності, її місця і значення у просторі соціуму, нерозробленість питань, пов’язаних із тілом, фізичним «Я», відмічається у вивченні питань особистості, індивіда, частково, в рамках «Я-концепції». Отже, самооцінка та психомоторика мають великий вплив на розвиток особистісних якостей, закріплення певних характеристик.

== Аналіз результатів дослідження ==

У процесі нашого дослідження виявлено рівень самооцінки та особливості психомоторики молодших школярів, які відвідують спортивно-танцювальний клуб.

Встановлено, що 74%. респондентів мають високий рівень самооцінки, 23% дітей оцінюють свої можливості та свій образ посередньо, 1 дитина (3%) має потенційно низьку самооцінку.

Щоб вивчити ту чи іншу особливість психомоторики слід використовувати фізичні вправи, завдання, де будуть задіяні як скелет так і мускулатура, разом з індивідуальним відчуттям ритму руху, технікою виконання. Тому ми використовували не опитувальники чи анкетування, а конкретні завдання за якими можна було проводити візуальне спостереження та оцінювати.

За загальними оцінками за вправи щодо вивчення психомоторики виявлено, що 83% дітей мають високий рівень засвоєння психомоторних вправ, середній рівень складає 14% дітей, і 3% складає низький рівень (небажання дитини повторювати рухи більш правильно, а тільки як він бажає).

Показано, що рівень розвитку психомоторики за допомогою занять танцями впливає на формування самооцінки у дітей молодшого шкільного віку. Чим якісніше та швидше дитина засвоює нові рухи, тим вище її самооцінка, більше впевненість у собі. Це означає, що можна впливати на формування самооцінки дитини через розвиток психомоторики і навпаки. 

Для танцювальної практики велике значення має вплив через самооцінку на успішність засвоєння танцювальних рухів. Тому, для того щоб підняти самооцінку дітей, розроблено деякі психолого-педагогічні рекомендації для батьків та вчителів танцю.

Психолого-педагогічні рекомендації для батьків:

* Дотримуйтеся демократичного стилю спілкування в сім’ї і суспільстві. У тих сім’ях, де панують доброта, любов і пошана, діти, подорослішавши, ставитимуться до себе позитивно.

* Для виховання у дітей позитивної самооцінки потрібне схвалення навіть у тих випадках, коли їхня поведінка нам не подобається. Дитині треба пояснювати, що осуд спрямований на конкретну дію, а не на неї саму (не на особу).

* Навчіть дитину не думати про себе погано. Для цього слід згадати щось хороше, наприклад, недавній успіх або чиюсь похвалу на свій адрес.

* Звертайте увагу, як Ваша дитина сприймає похвалу або компліменти, чи сприймає вона їх як належне. Люди, які погано до себе ставляться, зазвичай не звертають уваги на те, що суперечить їх негативній самооцінці.

* Переконуйте дитину в тому, що вона заслуговує на свої досягнення і успіхи, як наслідок власних дій, старання. Люди, які мають негативне уявлення про себе, схильні принижувати свої заслуги, а успіх відносять на долю випадку.

* Розберіться в психологічних причинах заниженої самооцінки Вашої дитини. 

* Виховуйте правильне ставлення дитини до речей, вчіть дітей не буди кращими за рахунок речей, не прагнути до самоствердження через речі.

* Вчіть дитину не фанатично ставитися до освіти, як засобу самоствердження у суспільстві через здобуття знань.

* Слід звертати увагу на збагачення внутрішнього світу дитини.

Психолого-педагогічні рекомендації для вчителя танців:

* Ставитися до дітей так, щоб вони усвідомлювали свою значущість, як особистості, незважаючи на речі та обставини, які її оточують.

* Запроваджуйте єдину форму одягу для занять танцями.

* Заняття танцями не повинно стати самоціллю, як засіб самовираження, а лише методом вдосконалення. 

* Надавайте дитині змогу самовиразитись через зовнішній вигляд.

* Треба відповідально ставитися до критики дітей.

* Під час розучування танцювальних па, слідкувати за правильністю виконання всіма учнями. Можна підійти і показати дитині поряд з нею. Запропонувати спробувати виконати дію разом із вчителем.

Важливим аспектом є спільна праця вчителя танців та батьків. Тож необхідно проводити батьківські збори, де обговорити основні напрямки роботи по закріпленню необхідної самооцінки. Проконсультувати батьків тих дітей, які мають занижену або занадто високу самооцінку, виявити причини такого стану [54, 55, 56, 79].

== Список використаних джерел ==

#Андросян А. Активізація пізнавальної діяльності у дітей засобами музично-ігрової діяльності // Дефектологія. - 2000. - №1. - С.43 - 46.
#Акудинова Н.Э. Об особенностях оценки и самооценки учащихся 1-4кл. // Вопросы психологии.- 1968. - №3-5.
#Белобрыкина О.А. Влияние социального окружения на развитие самооценки // Вопросы психологи. - №4. - 2001.
#Бернс Р. Развитие «Я- концепции» и воспитание. - М.: Прогресс, 1986.
#[[Бех І.Д.]] Вивчення особистості молодшого школяра // Початкова школа. – 1993. - №3.
#Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском воздасте. - М., 1968. – 464 с.
#Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К., 1989.
#Бернс Р. Развитие Я - концепции и воспитание: Пер.с англ. - М.,1986. – 424 с.
#Главінська О.Д. Вплив самооцінки школяра на ставлення до своєї учбової діяльності // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. – 16. – Рівне, 2001. – С.23-27.
#Двигательные качества и моторика их развития у дошкольников / Сост. Н.А.Ноткина. – СПб.: Образование, 1993.
#Динейка К. Движение, дыхание, психофизическая тренировка. - Минск: Полымя, 1982. – 143 с.
#Захарова А.В., Андрущенко Т.Ю. Исследования самооценки младшего школьника в процесе учебной деятельности // Вопросы психологии.- 1980, №4.
#Липкина А.И. Самооценка школьника и его память // Вопросы психологии – 1981. - №3.
#Мудрик А.В. Роль социального окружения в формировании личности подростка. – М., Знание, 1979.
#Психологический словарь / Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М., Педагогика-Пресс, 1999.
#Ревская Е., Руднева С., Соболева Г., Ушакова З. Музыкально-двигательные упражнения в детском саду. – М., Просвещение, 1969.
#Рунова М.А. Двигательная активность ребенка в детском саду. – М.: «Мозайка-синтез», 2000.
#Сапожникова Л.С. Самооцінка, домагання та діагностика деяких її особливостей / Психологія: науково-методичний збірник. - К.: Освіта, 1993. –С.3-82, 120.
#Слободчиков В.И. Формирование Я-концепции, журнал «Начальная школа» №3, 2002.
#Физкультура для всей семьи / Сост. Козлова Т. В., Рябухина Т. А. – М.: Физкультура и спорт, 1988.
#Фомин А.Н., Вавилов Ю.Н. Физиологические основы двигательной активности. - М., «Физкультура и спорт», 1981.
#Эльконин Д.Б. Обучение и развитие младшего школьника. - М., 1970.


[[Категорія:Наукові праці]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
[[Категорія:Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка]]
[[Категорія:Наукові праці магістрів Інституту психології та соціальної педагогіки]]
[[Категорія:Наукові праці магістрів психології]]
[[Категорія:Статті з психології]]
[[Категорія:Для аспірантів]]
[[Категорія:Для магістрантів]]
[[Категорія:Для науковців]]
[[Категорія:Для студентів]]

{{Збірник_наук._праць._-_Випуск_3}}