Перегляд

[[Толубко Ірина Георгіївна]], викладач кафедри теорії початкової освіти, індивідуального навчання та методик викладання дисциплін гуманітарного циклу [[Педагогічний інститут|Педагогічного інституту]] [[КМПУ|Київського університету імені Бориса Грінченка]]


'''Стаття присвячена теоретичному та емпіричному дослідженню особливостей розвитку творчого потенціалу майбутнього викладача-хореографа за допомогою особистісно-орієнтованого навчання в умовах аматорських хореографічних студій. У роботі проаналізовано роль і місце хореографічних творчих студій в художньо-естетичному розвитку студентів-грінченківців, розкрито шляхи реалізації творчих здібностей студентів за допомогою занять хореографією.'''



'''Статья посвящена теоретическим и эмпирическим исследованиям особенностей развития творческого потенциала будущего преподавателя-хореографа с помощью личностно-ориентированного обучения в условиях аматорських хореографических студий. В работе проанализировано роль и место хореографических творческих студий в художественно-эстетическом развитии студентов-гринченковцев, раскрыто пути реализации творческих способностей студентов с помощью занятий хореографией.'''


== Актуальність дослідження ==

Однією з основних складових українського державотворення є формування та втілення в життя власної політики в галузі освіти. Вона спрямована на досягнення українською освітою сучасного світового рівня, відродження її самобутнього національного характеру, докорінне оновлення її змісту, організаційних засад побудови та діяльності, примноження інтелектуального потенціалу України та внеску у розбудову економіки, науки і культури країни та добробуту її народу. 

Розвиток освіти є стратегічним ресурсом подолання кризових процесів, поліпшення людського життя, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені. Освіта і наука є найголовнішими умовами утвердження України на світовому ринку високих технологій.

Особлива роль в процесі утвердження української системи освіти в європейському освітньому спів просторі нині належить вітчизняній вищій школі, оскільки саме система вищої освіти завжди була і залишається основним інструментом реалізації державних професійно-кваліфікаційних замовлень.

Головними завданнями сучасної ї вищої школи Міністерством освіти й науки України визнано створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України; виховання особистості, здатної навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. 

Система освіти має забезпечувати:

* формування особистості;

* збереження і продовження української культурно-історичної традиції, формуванню культури міжетнічних відносин;

* виховання людини демократичного світогляду і культури;

* формування у молоді цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання;

* розвиток у дітей і молоді творчих здібностей;

* виховання здорового способу життя;

* формування трудової і моральної життєтворчої мотивації;

* підготовку людей високої освіченості й культури;

* екологічне, етичне та естетичне виховання й формування високої гуманістичної культури особистості;

* організацію навчально-виховного процесу з урахуванням сучасних досягнень науки, педагогічної теорії, соціальної практики, створення та впровадження інформаційних технологій навчання;

* різноманітність типів і видів закладів освіти, індивідуального навчання і виховання.

Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є:

* особистісна орієнтація освіти;

* створення однакових можливостей для дітей і молоді у здобутті якісної освіти;

* удосконалення системи неперервної освіти та освіти впродовж життя;

* розвиток україномовного освітнього і культурного простору;

* формування національних та загальнолюдських цінностей;

* впровадження інформаційних педагогічних технологій;

* створення індустрії навчальних засобів;

* використання наукових результатів та інше.

Державна національна програма "Освіта" акцентує увагу на вирішенні пріоритетного завдання освітянської галузі - "створенні життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації".

Поставлені цілі повністю збігаються з соціальними вимогами сучасного життя: сьогодні нашому суспільству як ніколи потрібні всебічно розвинені, творчі особистості, здатні самостійно мислити, пропонувати оригінальні ідеї та приймати нестандартні рішення. 

Забезпечення умов для всебічного розвитку і творчої реалізації студентів нашого навчального закладу сьогодні є основним завданням викладачів Київського університету імені Бориса Грінченка. Для досягнення цієї мети використовуються різноманітні навчальні технології, зокрема особистісно-орієнтоване навчання та виховання, процес реалізації якого в нашому навчальному закладі і входить до сфери наших наукових інтересів.

== Мета і завдання роботи ==

Метою цієї роботи є теоретичне та емпіричне дослідження особливостей розвитку творчого потенціалу майбутнього викладача-хореографа за допомогою особистісно-орієнтованого навчання в умовах аматорських хореографічних студій. 

Завдання дослідження:

#Теоретичне обґрунтування ефективності впливу особистісно-орієнтованого навчання на розвиток творчих здібностей студентів;
#Аналіз шляхів реалізації технології особистісно-орієнтованого навчання в роботі аматорської хореографічної студії „Україночка”;

== Аналіз розробки проблеми ==
 
В організації навчального процесу у вищих навчальних закладах чільне місце посідає реалізація прогресивних педагогічних технологій. Їх розробкою та впровадженням займаються інститути Академії педагогічних наук, творчі асоціації, інші громадські організації викладачів.

З чим же пов'язаний всезростаючий інтерес до педагогічних технологій?

По-перше, це необхідність впровадити в педагогіку системно-діяльний підхід. По-друге, потреба реалізувати особистісно-орієнтовне навчання. 

По-третє, можливість вилучити з навчання малоефективні вербальні способи передачі знань. 

Поняття "технологія" володіє регулятивним впливом, який полягає в тому, що спонукає вчених і практиків:

* знаходити основи результативної навчальної діяльності; будувати її на інтенсивній, тобто максимально науковій, а не на екстенсивній (що веде до невиправданої витрати сил, часу, ресурсів) основі;

* мобілізувати кращі досягнення науки, які забезпечать потрібний результат;

* спиратись на прогнозування і проектування, ліквідувати ймовірність корекцій під час навчального процесу;

* найбільшою мірою інформатизувати навчання та автоматизувати рутинні операції тощо.

Технологічність стає сьогодні домінуючою характеристикою діяльності викладача означає перехід на якісно новин щабель ефективності, оптимальності, наукомістськості освітнього процесу.

У теорії та практиці роботи вищого навчального закладу існує багато варіантів учбово-виховного процесу. Кожен автор і виконавець привносить до нього щось своє, індивідуальне, в зв'язку з чим говорять, що кожна конкретна технологія є авторською. Однак, більшість технологій за своєю метою, змістом, застосувальними методами і засобами мають достатньо багато схожого і за цими загальними ознаками можуть бути об'єднані у декілька узагальнених груп.

Виділяються такі групи педагогічних технологій:

* за рівнем застосування;

* за філософською основою;

* за ведучим фактором психічного розвитку;

* за концепцією засвоєння;

* за орієнтацією на особистісні структури;

* за організаційними формами;

* за типом управління пізнавальною діяльністю;

* за підходом до студента;

* за напрямком модернізації існуючої традиційної системи;

* за категорією тих, хто навчається.

Найбільш актуальними в наш час особистісно-орієнтовні технології, які являють собою втілення гуманістичної філософії, психології та педагогіки.

Технології особистісної орієнтації намагаються віднайти методи і засоби навчання і виховання, які б якнайбільше відповідали індивідуальним особливостям кожного студента. 

Мета особистісно-орієнтованого навчання - орієнтуючись на властивості особистості, на її формування, її розвиток у відповідності до природних здібностей - виховувати цілеспрямовану особистість, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей (самоактуалізації), яка відкрита для сприйняття нового досвіду, здатна на свідомий і відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях.

В умовах орієнтування вищої освіти до рівнів європейських стандартів студентів української держави повинні знати закони постіндустріального європейського суспільства, бути готовими до його вимог. Однак, сучасна вища школа не може навчити всьому, оскільки обсяг знань у всіх галузях науки невпинно збільшується. Життя вимагає нових підходів до самого поняття "навчання". Сучасна вища освіта має давати не готові знання, а формувати вміння здобувати їх самостійно і - найсуттєвіше! - розвинути бажання робити це впродовж усього життя. Отже, навчання має створювати умови для розвитку особистості, бути розвивальним, особистісно-орієнтовним.

Під особистісно-орієнтовним навчанням дидакти О. Балл, О. Бондаревська, В. Сєріков, А. Фурман, І. Якиманська, С. Подмазін та інші розуміють органічне сполучення навчання (відповідного до діяльності суспільства) та як студента індивідуально значущої діяльності окремого суб'єкта, в якій реалізується досвід його життєдіяльності. У таких умовах студент не є суб'єктом навчання, а постійним носієм суб'єктного досвіду. Саме тому співпрацювати зі студентом як з партнером, не спускатися, а підніматися до рівня молоді мета особистісно зорієнтованого навчання, в центрі уваги якого знаходиться молодь як суб'єкт діяльності.

У змісті особистісно-орієнтовного навчання (за даними досліджень Є. Бондаревської) є особистісний компонент, який забезпечує самопізнання, розвиток рефлексивних здібностей, оволодіння способами саморегуляції, самовдосконалення, моральне самовизначення, формує життєву позицію особистості. Таким чином, в особистісно-орієнтовному навчальному процесі акцент переноситься з інтелектуального розвитку особистості на емоційний та соціальний. А досягти цього можна лише на діяльнісній основі, що передбачає вироблення у студентів умінь самостійно здобувати й застосовувати знання, тобто самостійно вчитися.

Розуміння сутності особистісно-орієнтовного навчання, оволодіння алгоритмом навчальної діяльності допомагає викладачу ефективніше й раціональніше спланувати й провести особистісно-орієнтовне заняття, дотримуючись також його компонентів.

Найхарактернішою ознакою особистісно-орієнтовного навчання є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі студенти. Вони є суб'єктом пізнання. Кожен студент долучається до співпраці у колективній груповій діяльності.

Отже, викладач і студент є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визнають мету діяльності, об'єкт розгляду, засоби діяльності, результати навчання. Під час такої спільної пізнавальної діяльності здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається рефлексія, оцінка та самооцінка здобутих результатів. Студенти усвідомлюють, що вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, як виражають своє емоційне ставлення до об'єкта навчання, як володіють вмінням оцінювати, як збагатився їхній особистісний досвід.

== Результати дослідження ==

Досліджуючи особливості реалізації технології особистісно-орієнтованого навчання в умовах нашого навчального закладу звертаємось до досвіду роботи хореографічної студії „Україночка”, що протягом кількох років успішно функціонує в нашому навчальному закладі.

Організаційно-методична робота нашої студії являє собою приклад реалізації принципів особистісно-орієнтованого навчання, в основі якого співпраця керівника та членів студії. 

Метою роботи студії „Україночка” є сприяння особистісному розвитку студента-хореографа, досягненню ним належного рівня педагогічно-хореографічної підготовки з метою організації роботи в дитячих хореографічних гуртках, виступах на концертах, фестивалях, конкурсах.

Активне навчання в студії неможливе без залучення до процесу навчання самих гуртківців. Тому дуже важливо для керівника вміти використовувати різні способи для зворотного зв'язку від студентів-гуртківців, активізації їх творчих здібностей, підвищення інтересу до хореографічного мистецтва, до самостійної постановочної роботи, вивчення спадщини українського хореографічного мистецтва, пропагування хореографічного мистецтва в своїх виступах та постановочній роботі.

Використання технологій особистісно-орієнтовного навчання перетворює репетиції хореографічної на своєрідний майданчик для самопізнання студійців. Кожен член студії долучається до співпраці у колективній груповій діяльності. Постановка хореографічної композиції готується в творчому поєднанні керівника та виконавців на репетиціях та виступах.

Отже, керівник і член студії є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету діяльності, об'єкт розгляду репертуару, засоби діяльності, результати реалізації на концертних виступах.

Таким чином, реалізація принципів особистісно-орієнтованого навчання з метою розвитку творчих здібностей студентів на заняттях нашої хореографічної студії передбачає:

#Підбір хореографічного матеріалу адаптованого до віку та інтересу студента, майбутнього викладача та керівника дитячої хореографічної студії.
#Навчання з опорою на використання фольклору, українського хореографічного мистецтва для творчих самостійних постановочних робіт з урахуванням подальшої роботи в дитячих хореографічних гуртках дошкільної та початкової освіти.
#Наближення репетиційного процесу до професійного виконання рухів.
#Створення позитивної емоційної атмосфери під час репетицій.
#Урахування прав студійців на вибір власних способів виконання завдань.
#Стимулювання позитивних зрушень в оволодінні хореографічним мистецтвом.
#Використання пошукових та дослідницьких методів навчально- пізнавальної діяльності студентів.
#Поєднання народного хореографічного мистецтва з сучасним.

Таким чином можна зробити висновок про діяльність хореографічної студії як науково-творчої лабораторії, спрямованої на розвиток творчих здібностей студентів, що реалізує у своїй діяльності наступні принципи : 

* пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності студента як активного носія суб'єктного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання у вищому закладі освіти;

* при конструюванні та реалізації освітнього процесу необхідна особлива робота, спрямована на виявлення досвіду кожного студента, його співробітництво з викладачем, в основі якого лежить обмін досвідом різного змісту; спеціальна організація спільної діяльності між всіма учасниками освітнього процесу;

* робота повинна йти не по лінії витіснення індивідуального досвіду, а шляхом його постійного узгодження з соціальним, використання всього того, що нагромаджене студентом як суб'єктом пізнання в його власній життєдіяльності;

* розвиток студента як особистості йде не лише шляхом оволодіння ним нормативною діяльністю, але і через постійне збагачення, перетворення суб'єктного досвіду як важливого джерела власного розвитку;

* головним результатом учіння повинно бути формування пізнавальних здібностей та комунікативної компетенції на основі оволодіння всіма видами хореографічної діяльності;

* значна увага має приділятись самостійній роботі студента, оскільки вона є запорукою його подальшого особистісного та професійного розвитку.

== Висновки ==

Таким чином реалізація технології особистісно-орієнтованого навчання є ефективним інструментом розвитку творчих здібностей студентів, який дає їм змогу реалізувати свій потенціал та удосконалити професійні вміння і навички, необхідні у подальшій викладацькій роботі. 

== Список використаних джерел ==

#Абдуллина О.О. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высщего педагогического образования: Для пед. спец. вузов.― 2-е узд., перераб. и доп.― М.: Просвещение, 1990.― 139 с.
#Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій: модульне навчання: Навчальний посібник – К.: ІСДО, 1993. – 107 с.
#[[Бех І.Д.]] Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник.― К.: ІЗМН, 1998.― 204 с. 
#Бондар В.І. Дидактика.― К.: Либідь, 2005.― 264 с.
#Бондар В.І. Дидактика: Ефективні технології навчання студентів. – К., 1996.
#Ващенко Г. Загальні методи навчання.― К.: УВС, 1997.― 415 с.
#Волощук І.С. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості.- К.: Педагогічна думка, 1998.- 160с.
#Волкова А.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.― К.: Видавничий центр „Академія”, 2003.― 576 с.
#Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник.― К.: Вища школа, 1995.― 237 с.
#Гончаренко С.У. Український педагогічний словник.― К.: Либідь, 1997.― 373 с.
#Державна національна програма „Освіта” (Україна XXI століття) .― К.: Райдуга, 1992.― 70 с.
#Державний стандарт початкової загальної освіти // Директор школи.― 2000.― № 47.― С. 3-32.
#Дичківська І.М. – Інноваційні педагогічні технології. Навч. Посібник. – К., Академвидав, 2004. – 52 с.
#Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3-є видання, доповнене, 2001.― 608 с.
#Левін В.А. Воспитание творчества- М. Просвещение, 1997.-122с.
#Синиця І.О. Підготовка майбутнього учителя до педагогічної творчості: [Монографія] ― К.: Вища школа, 1992.― 135 с.


[[Категорія:Наукові праці]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. - Випуск 4]]
[[Категорія:Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка]]
[[Категорія:Наукові праці фахівців кафедри  теорії початкової освіти, індивідуального навчання, методик викладання дисциплін гуманітарного циклу]]
[[Категорія:Наукові праці Толубко І.Г.]]
[[Категорія:Статті з педагогіки]]
[[Категорія:Для аспірантів]]
[[Категорія:Для магістрантів]]
[[Категорія:Для науковців]]
[[Категорія:Для студентів]]

{{Збірник_наук._праць._-_Випуск_4}}