Перегляд

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

У вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з таких причин:

• Дія, яку Ви хотіли зробити, дозволена лише користувачам із групи: Користувачі.
• Ви повинні підтвердити вашу адресу електронної пошти перед редагуванням сторінок. Будь-ласка зазначте і підтвердіть вашу електронну адресу на сторінці налаштувань.

Ви можете переглянути та скопіювати початковий текст цієї сторінки:

[[Кузьменко Віра Ульянівна]], доктор психологічних наук, професор, [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова]], м. Київ <center>'''КАЗКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ.</center> <center>'''Постановка проблеми та заспокійлива бесіда з колишньою однокласницею Галкою, яка бабусею Галиною Іванівною тепер зветься'''</center> Одним незлим тихим вечором подзвонила мені колишня однокласниця Галка Овчаренко та розказала про своє життя-буття. Все нормально в неї, хоча й проблем достатньо, проте на голову не капле, і все у них є. Попитала про нашу родину, про що я теж докладно доповіла. Побалакали про те про се, полаяли Верхню палатку, а також Нижню, а потім Галя – нібито проміж іншим, але так суворо! – мені каже: *Онуку свою віддала до школи, а там попередили, що вчитись тепер доведеться дванадцять років. Що ви там, вчені, собі думаєте? І замовкла – відповіді чекає. Ну тобто не риторичне питання задала, а проблему переді мною поставила. Закхекала я у відповідь, немовби закашлялась, ну просто зовсім говорити не можу, але все ж таки пробелькотіла розгублено: *Ну так закінчить школу у вісімнадцять років, подумаєш, було таке і раніше, коли 11-річне навчання ще не скасували, пам’ятаєш? У 70-роки минулого століття, коли ми з тобою у початкову школу ходили. *Е-е, ні, у вісімнадцять не закінчить – досить грубо перервала мене Галя, – онука у нас груднева, тому пішла у школу майже у сім років, отже і закінчить її майже у 19. І шо? Хто декретні школярці платити стане, якщо вона народить зарано? *Які декретні? Виховувати дитину треба, правила моральні пояснювати, приклад хорошої поведінки показувати та книжки розумні читати – це допоможе! – запевнила я подругу. *На-а-а-і-і-і-в-н-а-а-а-я-я! - процідила єхидно Галина, – донька у мене з 13 років як ягідка, ледве хлопців відганяла. Не знаю, як дочекалась, аби заміж вийшла. А онука викапана з неї, а тепер ба! що по телебаченню показують, спробуй утримати! Не на півночі живемо, тут діти раніше визрівають, тому й шлюб з вісімнадцяти років брати дозволено. Так що, будуть тепер декретні старшокласницям виплачувати? *Послухай, Галя, є така концепція – профільного навчання, де сказано, що у старших класах діти – ну хто найбільш амбалістий та вчитись не хоче, то можуть переходити у ПТУ або училище. А звідти й у декрет піти можна. *Ой, сама йди у ПТУ, з нас вистачить того, чому я там навчилась! - зойкнула Галина у слухавку так, що аж у вухах задзеленчало, але потім спокійніше продовжила, - Моя онука буде повну середню освіту отримувати, бо це престижніше. Так що ж тепер робити, не знаю, нас уже попередили, що назад вороття не буде. І хто таке придумав? *Європейські вимоги такі є – стандартами звуться, отже треба до них усю систему підлаштувати. Так це ж добре, Галю, ти сама щастя свого не розумієш, дурненька (це я помстилась за на-а-а-і-і-івн-у-ю, хоча й коротше промовила, без Галиної протяжності нахабної, таким чином виявивши благородство душевне, хоча і маленького розміру). Ти от послухай, я тобі зараз усе поясню. У тебе ж мислення прогностичного немає, і картина світу неповно сформована, а скоро безробіття гряде всесвітнє, і куди онука твоя без освіти та ще й з дитинкою маленькою на руках піде? Тебе підсиджувати буде, з робочого місця тебе зганяти? А так у школі сидітиме та вчителя слухатиме, і твоє робоче місце тобі залишиться. Будеш працювати досхочу. Тут зовсім Галка зайшлася, начисто забувши про те, що вона вже давно поважна Галина Іванівна. *З якою такою дитинкою? А-А-А!!!! – заверещала бабуся турботлива, – Хто це мене буде підсиджувати??? Онука моя рідна??? АА-А-А!!! Хай вона працює, а мені - пенсію заслужену та достойну покладуть!!! АА-А-А!!! І буду я по Європах їздити та по фітнесах качатися. А-А-А!!!! *Та покладуть тобі пенсію… Слухай, вгамуйся, ти не знаєш, скільки вже коштів державних в оцю систему вкладено, у розробку підручників та інші справи архіважливі. *Не вгамуюсь, бо ти не уявляєш, скільки я вже грошей власних вклала в онучку свою, а в мене все копійка до копієчки наперед прораховано, бо ми кредити сплачуємо…А-А-А!!! Переслухала я Галку-Галину-натепер Галину Іванівну та провела з нею заспокійливу бесіду психотерапевтичного характеру з метою збереження емоційного благополуччя її та свого. Отже, розповіла їй про те, що у нас на ярмарку районному робиться та скільки товарів різноманітних там у продажу. Тепер і Вам перекажу про наш '''Солом’янський ярмарок.''' Ото у неділю походили по проспекту, де ярмарок закружили. Ну й дива, скажу я вам, є на що подивитись! Багацько товару різного - як дріб’язкового, так і значущого, один - для споживання реального, а інше - так, задля поміряти нашвидкоруч або й без поспіху. Є тут добро й домашнього виробництва, є й фабричної якості, міряно-неміряно багатства польового та лісового, як з лівого берега, так і з правого, як з півночі, так і з півдня теж понавозили - один перед одним похвалитися та киян порадувати. Ширвжитку речі, скажу я вам, користі неймовірної і вибору необмеженого. Тут тобі і сукні, і шкарпетки, і труси сімейні – для родини, і парадні – аби у відрядження поїхати, і мочалу різної довжини помацати запросто можна – і на щітку начеплену, і за мотузку прив’язану, і на палицю намотану. Піжамок жіночих і кальсонів чоловічих, штанішок вовняних – мабуть ще з радянських ліній залишились, і нічнушек з кружавчиками – ой-ой-ой скільки! Мештики зимові, зкачані з теплої вовни та розфарбовані під натуральне, приємно посміхаються та цінами відлякують, подушечки-думочки надихають на довгі роздуми та примушують голівками гойдати громадян незаможних. Ось і пальта жіночі – з матерьялу штучного, по-європейські непримітного, трохи кудлатого та по-нашому, азіатському, блискавками осяяного, як гроза на початку травня. Комірці та закрильця лакованими смужечками причепурені та акуратними грядочками видрою натуральною прикрашені - куди там Європі братися! А на рукавчиках – ріжки металеві весело поблискують, отим падлюкам вухатим, що по дві юпочки зараз носять - одна на одній нозі волохатій, а друга на іншій – делікатно натякають на їхнє минуле безрадісне. Та й майбутнє заодно. Рушники теж не відстають від пальт, бо вже давно з радянської лінії сплигнули, а до світової ще не дострибують. Отож вони у руках одразу і розлазяться та ниточками оголеними наприкінці стрічечки радісно мерехтять. Фарби – яскраві, різнобарвні, ото єдно що лишень до першого ополіскування. А потім усе точно як по Європі стане – одноманітним, бурувато-зеленуватим та по краях бурульками візьметься. Вже не кажу про кашлатишки. Така ж приємна картина і у продуктовому секторі. Є на що подивитися та що у руки взяти! З медом різнокольоровим банки та горщики, відерця та цілі відра пластикові, соти справжнісінькі на сонечку виблискують – покупцям дулі крутять. Риби – будь-якого гатунку та вартості – видимо-невидимо! І мертва, і жива, і напівжива, і напівзадушена, і напівзаморожена, і приморожена та заморожена повністю з усіма потрохами або й без таких, з голівкою цілою або й з відрубаною. Гуси, курки, індики, качки – і жирнуваті, і худорляві, і жовтуваті, й зеленуваті, а також рум’янобокі теж зустрічаються. Свининки, телятинки, поросятинки – і сиром’ятої, і сиробитої, і напівпідбитої, і сирокопченої, і жирнуватої, і пісної – з хвостиками та без таких, з квіточками, що у носиках-п’ятачках зручно розташовані, та без них, і трохи підфарбованої, і зовсім розкрашеної – майже всюди, куди око не поклади. Те ж саме і з ковбасами, баликами та рулетиками. Овочі, я вам скажу, ну просто як генерали у відставці – один в один. Серед них і картопелька з морквою, що поставу могутньо утримує, і бурячок продовгуватий, що тулуб витягнув, немовби вправу на килимку робить, і капуста – та зовсім пишно, майже по-панському порозкладала своє листя на полицях. Лежать вони і нібито пригадують подвиги колишні по боротьбі за щастя вітамінне. Хто більше набрався – того першим і беруть. Фрукта – рясна та здорова, як заморська, так і вітчизняна – без жодної червоточинки, пухкенькими щічками посміхається, покупців до себе підманює, здоров’я та наснаги усім обіцяє. Сухофрукти – на дошках посічені та у пічках посушені, на митницях протрушені та у вітрилах просіяні, у кіосках цукровою пудрою пересипані та медом духмяним перекидані – милуйся досхочу. А квітів – сила-силенна, що по горщиках та гірляндах, по букетах та вазонах розподілені – дивитись не передивитись, нюхати не перенюхати, купувати та задоволення отримувати! Солодощі – то це просто окрема розмова, оскільки у дану бесіду вони вже не помістилися. * ''Отак, Галинка, а то ти все – проблеми, проблеми, треба дивитись на життя з оптимізмом!'' - завершила я заспокійливу бесіду, запросила Галю у гості, щоб разом пошвендяти по ярмарку, а потім поклала слухавку, сіла та призадумалась, як би запобігти тому безробіттю клятому, що у майбутньому Галі заважатиме, бо вона мені не чужа все-ж таки. '''Втім, хто я така, щоби про це думати?''' {{Збірник наук. праць. - Випуск 2}} [[Категорія:Наукові праці]] [[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]] [[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. - Випуск 2]] [[Категорія:НПУ імені М.П. Драгоманова]] [[Категорія:Наукові праці Кузьменко В.У.]] [[Категорія:Статті з психології]] [[Категорія:Для аспірантів]] [[Категорія:Для магістрантів]] [[Категорія:Для науковців]] [[Категорія:Для студентів]]

Повернення до сторінки «Кузьменко В.У. Казка для дорослих. Постановка проблеми та заспокійлива бесіда з колишньою однокласницею».