Перегляд вихідного коду сторінки Скороходько К.В. Вплив рівня децентрації на вибір стилю поведінки у конфлікті у ранньому юнацькому віці

[[Скороходько Катерина Віталіївна]], аспірантка [[Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України|Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України]], м. Київ 


'''УДК: 159.922.6'''

'''У статті робиться аналіз емпіричного дослідження впливу показників децентрації на вибір стилю поведінки у конфліктних ситуаціях.''' 


'''В статье делается анализ эмпирического исследования влияния показателей децентрации на выбор стиля поведения в конфликтных ситуациях у лиц раннего юношеского возраста.'''


'''This article is an analysis of empirical investigation into the impact of the indicators of decentration on the choice of the style of behavior in conflict situations.'''


== Постановка проблеми ==

Нестабільна ситуація у суспільстві відображається і на особистості юнака. Ранній юнацький вік – це період вибору професії, безпосередньої підготовки особистості до життя як дорослої людини. Необхідність самовизначення старшокласника та необхідність вибору свого життєвого шляху у суспільстві, де в усіх сферах: економічній, політичній, культурній тощо – постійно тримається висока напруга, ставить юнака у стан боротьби з труднощами, тобто, в стан внутрішнього конфлікту. Нестійка внутрішня позиція юнака безпосередньо впливає на соціальні взаємини з однолітками. Міжособистісне спілкування у ранній юності є однією з значущих сфер активності особистості. Взаєморозуміння передбачає, що кожен із партнерів по взаємодії враховує не тільки свої власні потреби, мотиви, цінності, а й відповідні запити іншого. Саме децентрація – здатність людини відійти від власної егоцентричної позиції, беручи до уваги точку зору іншої людини, забезпечує успішне вирішення конфліктних ситуацій.

== Мета дослідження ==

Мета дослідження: експериментальним шляхом встановити взаємозв’язок між рівнями децентрації та стилями поведінки у конфлікті у ранньому юнацькому віці. 

== Результати дослідження ==

Хронологічні межі раннього юнацького віку у психології припадають на 16 – 18 років, це період навчання юнаків у старших класах, коли інтенсивно формуються пізнавальні та професійні інтереси, відбувається відкриття Я, яке переживається у формі почуття своєї індивідуальної цілісності і неповторності. В цей період інтенсивно формуються основи емоційної культури, яка включає такі основні риси: 1) емоційний відгук на широке коло явищ, які відбуваються у суспільному житті, сфері мистецтва, на прояви творчості, на світ моральних цінностей; 2) розвинута здатність розуміти, поважати і цінувати почуття інших людей, проявляти до них увагу; 3) здатність співпереживати почуттям інших людей, а також „входити” в світ переживань героїв творів і мистецтва; 4) уміння ділитися своїми переживаннями з близькими; 5) почуття відповідальності за свої переживання перед собою і оточуючими людьми [1]. Але період дорослішання у зв’язку з становлення самосвідомості юнаків зумовлюється внутрішніми суперечностями особистості. І саме індивідуалізація стає причиною конфліктів. 

Децентрація є важливим компонентом спілкування на поведінковому, когнітивному та емоційному рівнях. Децентрація, ідентифікація, рефлексія та емпатія виконують пізнавальну функцію у спілкуванні за умови, якщо індивід при взаємодії орієнтується на позицію, точку зору іншого. Децентрація забезпечує сприйняття людини як об’єкта поведінкових характеристик, на основі яких формуються уявлення про його наміри, думки, здібності, емоції, установки та ін. Джерелом децентрації виступає безпосереднє спілкування з іншими людьми. Розвиток децентрації починається саме у ставленні особи до інших людей. На думку Дж.Смедслунда, важливу роль у розвитку децентрації відіграють комунікативні конфлікти. Під час яких відбувається зіткнення суперечливих точок зору, що спонукає суб’єкта до перетворення сенсу образів, понять та уявлень у власній пізнавальній позиції. У свою чергу Д. Флейвел пов’язує з децентрацією успішне і безконфліктне прийняття іншої людини. На нашу думку, сприйняття та розуміння іншої людини – дуже складний процес взаємодії. Спроможність поставити себе на місце іншого повинна сприяти вирішенню конфліктної ситуації, а не здатність до децентрації навпаки – ускладнювати процес взаємодії. У свою чергу Т.І. Пашукова у своїх дослідженнях стверджує, що саме тип взаємодії впливає на рівень децентрації (а не децентрація на тип взаємодії), і саме конкуренція (змагання) більше впливає на рівень децентрації ніж кооперативні відносини.

''Метою нашого дослідження'' є визначити як рівень децентрації впливає на стиль поведінки у конфліктній ситуації.

''Гіпотеза дослідження'': високий рівень децентрації сприяє вибору стилю компромісу та співпраці у конфліктній ситуації.

У якості досліджуваних виступили учні старших класів, віком 16 – 18 років. Вибірка склала 107 осіб (49 хлопців та 58 дівчат). 

В ході дослідження нами були використані методика дослідження стилю поведінки в конфлікті Кеннета Томаса ( адаптація Н.В. Гришиної) та методика дослідження децентрації як компонента здібності людини уявити себе на місці іншого (розроблена та апробована Т.І. Пашуковою).

У нашому дослідженні ми розглядали децентрацію як важливий компонент міжособистісного розуміння. Потреба в розумінні є однією з головних психологічних потреб людини як соціального індивіда. Без уміння людей розуміти одне одного неможливо уявити успішність міжособистісного спілкування. Ми вважаємо, що врахування точок зору і позицій інших людей є важливим способом попередження і подолання конфліктів. У конфліктних ситуаціях кожен з учасників конфлікту зосереджений на власній точці зору. Механізм децентрації «відміняє зосередження» на власній позиції і забезпечує скоординування власної точки зору, своїх дій з уявленнями іншої людини. 

Діагностика схильності осіб юнацького віку до конфліктних форм поведінки за тестом К.Томаса дозволяє виявити основні позиції, форми поведінки, які займає особистість під час взаємодії: суперництво, співпраця, компроміс, уникнення, пристосування. Результати проведеного емпіричного дослідження зображуємо в діаграмі (рис.1).

<center>[[Файл:Стаття Скороходько рис 1.jpg]]</center>

Результати емпіричного дослідження показали, що 31,8% осіб раннього юнацького віку у конфлікті обирають стиль поведінки змагання (суперництво), що проявляється у прагненні задовольнити свої інтереси в збиток іншим. 28,7% осіб обирають компроміс – зосередженість на взаємних поступках, враховуючи як свою позицію, так і позицію іншого. 19,6% юнаків надають перевагу пристосуванню у конфліктній ситуації, тобто готовності пожертвувати власними інтересами заради іншого. 7,5% досліджуваних обирають стиль поведінки співпраці (кооперація), що передбачає повне задоволення інтересів усіх учасників конфлікту і 7,5% обирають уникнення конфлікту, що проявляється у відсутності прагнення до співпраці.

Якщо враховувати гендерний аспект, то помітно, що стиль поведінки змагання досить високий саме у хлопців (41,6%). Хлопці у ранньому юнацькому віці прагнуть продемонструвати свої фізичні можливості, тому часто вирішують конфлікти за допомогою фізичної сили задля того, щоб укріпити або затвердити свої позиції у колі однолітків (референтна група). Порівняно з хлопцями, дівчата у цьому віці відчувають потребу в спілкуванні (інтимній дружбі), тому показники дівчат розділилися між стилями поведінки компромісу (28,5%) та змагання (26,1). Серед хлопців теж високий показник компромісу (29,1%). Пристосування як стиль поведінки обирають 21,4% дівчат та 16,6% хлопців. Низькими залишаються показники у виборі співпраці (9,5% дівчат і 4,1% хлопців) та уникнення (8,3% хлопців та 2,3% дівчат). 

Ми спробували встановити зв'язок між стилями поведінки в конфлікті та рівнями децентрації у ранньому юнацькому віці. Результати зобразили в діаграмі (рис.2).

<center>[[Файл:Стаття Скороходько рис 2.jpg]]</center>

З рис.2 помітно, що високий рівень децентрації притаманний у достатній мірі усім стилям поведінки в конфлікті. Найвищий показник характерний особам раннього юнацького віку, яким притаманне пристосування у конфлікті. Особистість, якій притаманний стиль пристосування (16%) у конфлікті, характеризується конформністю, така особа намагається спільно діяти з іншою особистістю, погоджується з нею за всіма питаннями, турбується про інтереси та бажання іншого і при цьому ніколи не намагається відстоювати власні інтереси. Високий рівень децентрації властивий юнакам, які обирають стиль компромісу (12%). Особистість, яка обирає цей стиль поведінки у конфлікті здатна певною мірою поступатися власним інтересам, активна і раціональна, завжди висуває взаємовигідні пропозиції, має потребу у співпраці. 8% осіб раннього юнацького віку з високим рівнем децентрації обирають суперництво (змагання) як стиль поведінки у конфлікті. Це особи, яким притаманне задоволення і відстоювання власних потреб у першу чергу. Особам з середнім рівнем децентрації у однаковій мірі притаманні такі стилі поведінки як змагання (8%) та пристосування (8%). Уникнення обирають 4% осіб з середнім рівнем децентрації. Абсолютно не притаманними стилями для осіб з середнім рівнем децентрації залишаються співпраця та компроміс. Низький рівень децентрації у однаковій мірі (4%) притаманний усім стилям поведінки у конфлікті, окрім співпраці.

Отримані результати емпіричного дослідження підтверджують нашу гіпотезу: встановлено зв'язок між високим рівнем децентрації та вибором стилю компромісу як стратегії вирішення конфліктної ситуації. Що стосується стилю поведінки – співпраці, то не зважаючи на те, що лише 4% юнаків з високим рівнем децентрації обирають цей стиль поведінки у конфлікті, ми спостерігаємо, що виключно особи з високим рівнем децентрації обирають цей стиль поведінки. Особам з середнім і низьким рівнями дана стратегія виходу з конфлікту не характерна взагалі. 

Найбільш характерним стилем виходу з конфлікту для осіб з високим рівнем децентрації є стиль пристосування (16%). Що зображує децентрацію не як бажання та готовність уявити себе на місці партнерів по спілкуванню, а як пристосування до точки зору іншого, відмовившись від власної позиції.

== Висновки ==

Отримані результати ми можемо трактувати як такі, що особи раннього юнацького віку перебувають на етапі трансформації підліткового егоцентризму в юнацьку децентрацію. Прагнення стосунків з іншими людьми, яке характерне для старшокласників, у даному випадку змушує юнака відмовитися від власної позиції і повністю прийняти думку іншої людини. Так, як у нашому дослідженні ми вимірювали рівень децентрації за допомогою методу «описати себе з позиції значимої особистості», то можемо зробити висновок, що така стратегія поведінки у конфлікті як пристосування, скоріше за все, буде проявлятися відповідно до значимої особи. Ми переконані, що на рівень децентрації та на вибір стратегії виходу з конфлікту впливає і досвід спілкування старшокласників з однолітками і позиція юнака у референтній групі, що є предметом вивчення у подальших наших дослідженнях.

== Список використаних джерел ==

# Зарицька В.В. Емоційно-когнітивні передумови розвитку емоційного інтелекту у період фахової підготовки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VKhnpu_psykhol/2011_39/07.html
# Карпенко Н.А. Розуміння людини людиною: аналіз феномену. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvldu/2008_2/karpenkona.pdf
# Кон И. С. Психология ранней юности: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1989. – 255с.
# Пашукова Т.И. Децентрация в условиях кооперативного и конкурентного взаимодействия. Автореф. дис… канд. психол. наук. М., 1985. – 22с.
# Практическая психодиагностика. Методики и тесты: учеб.пос./Д.Я. Райгородский (ред.-сост.) – Самара: Изд.дом «Бахрам-М», 2002. – 668с.
# Психология человека от рождения до смерти. /Под ред.. А. А. Реана. - Изд.: СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2002. – 656с.
# Рудзевич І.Л. Педагогічні конфлікти в ранньому юнацькому віці // Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: Проблеми сучасної психології. К., 2010. - Випуск 9. – С. 402 – 410.

[[Категорія:Наукові праці]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. - Випуск 6]]
[[Категорія:Статті з психології]]
[[Категорія:Для аспірантів]]
[[Категорія:Для магістрантів]]
[[Категорія:Для науковців]]
[[Категорія:Для студентів]]