Перегляд

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

У вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з таких причин:

• Дія, яку Ви хотіли зробити, дозволена лише користувачам із групи: Користувачі.
• Ви повинні підтвердити вашу адресу електронної пошти перед редагуванням сторінок. Будь-ласка зазначте і підтвердіть вашу електронну адресу на сторінці налаштувань.

Ви можете переглянути та скопіювати початковий текст цієї сторінки:

'''[[Музика Олена Оксентівна]]''', канд. психологічних наук, доцент кафедри соціальної та практичної психології [[ЖДУ імені Івана Франка|Житомирського державного університету ім. Івана Франка]] Проблема мотивації навчальної діяльності завжди була актуальною, але й до сьогоднішнього дня залишається однією з найменш вивчених у педагогіці та психології. Разом з тим, важливість цієї проблеми не підлягає сумніву, оскільки питання про розвиток мотивів і потреб тісно пов’язане з питанням про розвиток особистості в цілому. У зв’язку з цим важливими є дослідження мотиваційної регуляції навчальної діяльності, що можуть показати, наскільки ефективність та якість навчання, а також становлення особистості у професійному плані залежать від того чи є студент суб’єктом цих процесів. Людина як суб’єкт однієї діяльності (у нашому випадку учбової) не перестає бути одночасно й суб’єктом інших діяльностей (ігрової, комунікативної тощо). Цілісність суб’єкта, розгляд його в контексті всіх життєвих процесів відстоював С.Л. Рубінштейн, а в зарубіжній психології – А. Маслоу. Очевидно, що й мотиваційна сфера людини має певні цілісні компоненти, які однотипно проявляються у різних сферах діяльності, засвідчуючи цілісність і зрілість особистості. З таких позицій – у психології бракує методик дослідження мотивації. Одним із небагатьох винятків є методика В.Е. Мільмана, яка вибудувана на засадах, близьких до теоретичних позицій Б.Г. Ананьєва, [[Г.С. Костюк|Г.С. Костюка]], С.Л. Рубінштейна, К. Роджерса. Продуктивність застосування методики В.Е. Мільмана для вивчення мотиваційної регуляції навчальної діяльності студентів обумовлена і тим, що однією із найвагоміших її теоретичних засад є мотиваційна теорія А. Маслоу. Справді, виокремлення мотивів “дефіциту” і мотивів “росту” найбільшою мірою характеризує розвиток особистості, зростання її від переважання мотивів життєзабезпечення, які є дефіцитними і незадоволення яких викликає психологічне напруження, до мотивів росту, які пов’язані з творчою діяльністю і незадоволення яких, як і стан напруження, з цим пов’язаний, сприймається особистістю як нормальний процес. Більше того, саме це напруження веде до розвитку мотивів росту, сприяє формуванню мотивів самореалізації і самоактуалізації, а відтак безпосередньо пов’язано з можливістю досягнення успіхів. Проведені під нашим керівництвом Т. Кільніцькою порівняльні дослідження за методикою В.Е. Мільмана показали відмінності у структурі мотиваційної сфери успішних і неуспішних студентів. Вивчалися дві групи мотивів: мотиви споживання (життєзабезпечення, комфорту, соціального статусу) і мотиви продукування (загальної активності, творчої активності, суспільної корисності). Перевірялося припущення, що переважання продуктивних мотивів над мотивами споживання свідчить про прогресивні тенденції у розвитку мотивації і веде до досягнення успіхів у навчальній діяльності студентів. Було встановлено, що у студентів з високим рівнем успішності в навчанні переважають високі показники мотивів учбової діяльності, а також достатньо високі показники загальножиттєвої мотивації. Показники мотивації учбової діяльності вищі за показники загальножиттєвих мотивів, що показує прогресивні тенденції у розвитку мотиваційної регуляції навчальної діяльності. Студенти з низьким рівнем успішності мають нижчі показники мотивації. У них мотиви споживання домінують над мотивами особистісного росту, що свідчить про регресивний мотиваційний профіль неуспішних студентів в обох сферах: загальножиттєвої та учбової мотивації. Загалом можна відмітити, що мотиваційні профілі успішних студентів демонструють тенденцію до розвитку, а неуспішних – до інволюції. Досягати ж успіхів у навчанні, як зазначав Д.Б. Ельконін, можна лише за умови, коли учбова діяльність спонукається мотивами, які безпосередньо пов’язані з її змістом, тобто мотивами освоєння узагальнених способів дій, мотивами власного особистісного зростання, власного вдосконалення. Учбова діяльність може бути ефективною лише за умови її тісного зв’язку з загальножиттєвою мотивацією, з особистісними цінностями людини. [[Категорія:Наукові праці]] [[Категорія:Наукові праці Музики О.О.]] [[Категорія:Матеріали конференції "Актуальні питання психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах"]] [[Категорія:Навчально-науковий інститут права та психології КНУВС]] [[Категорія:Наукова лабораторія психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у ВНЗ]] [[Категорія:Статті з психології]] [[Категорія:Для аспірантів]] [[Категорія:Для магістрантів]] [[Категорія:Для науковців]] [[Категорія:Для студентів]]

Повернення до сторінки «Музика О.О. Особливості мотиваційної регуляції навчальної діяльності студентів залежно від рівня успішності».