Перегляд

[[Категорія:НЕРОЗІБРАНЕ]]

Одним із пріоритетних напрямків розвитку  освіти в Україні, утвердження нової  гуманістичної, по-справжньому національної  школи є, як зазначалося на ІІ Всеукраїнському  з&#039;їзді працівників освіти, плекання  особистості вчителя, здатного до розвитку  задатків, таланту, соціального захисту,  збереження індивідуальності дитини.  Особливо велика надія при цьому  покладається на педагогічну освіту.  Так, у Національній доктрині розвитку  освіти України у ХХІ столітті підготовка  педагогічних і науково-педагогічних  кадрів, їхнє професійне вдосконалення  розглядається як важлива умова  модернізації освіти.  

  У цьому ракурсі особливого значення  набуває психологічна наука, зокрема  психологія вищої школи як молода її  галузь. Психологія вищої школи, як  відомо, вивчає індивідуальні, а також  соціально-психологічні явища, які  породжуються умовами ВНЗ. Без врахування  закономірностей їх прояву, розвитку і  функціонування в діяльності всіх  учасників навчального процесу неможливе  успішне управління процесом формування  особистості спеціаліста з вищою освітою.  

  До найважливіших практичних завдань,  які постають перед психологією вищої  школи в період реформування педагогічної  освіти в Україні, належить:    

*   

створення  	науково-психологічної та методичної  	бази для контролю за процесом,  	повноцінністю змісту й умовами психічного  	розвитку студентів, їх особистісним  	зростанням і професійним становленням  	як майбутніх педагогів;  	  

*   

організація  	оптимальних форм навчально-професійної  	діяльності та спілкування студентів  	для успішного засвоєння ними всього  	різнобарв&#039;я необхідних соціально-рольових  	і професійних функцій;  	  

*   

надання  	психологічної допомоги та підтримки  	всім учасникам педагогічного процесу,  	особливо в періоди особистісних криз  	і життєвих, у тому числі й професійних  	випробувань.  

  Серед науково-дослідних завдань  психології вищої школи та психологічної  проблематики педагогічної освіти  головними вбачаються такі:    

*   

психологічне  	обґрунтування моделі сучасного педагога  	(вихователя дошкільного закладу,  	шкільного вчителя, викладача), на основі  	якої має розроблятися державний стандарт  	змісту професійної підготовки майбутнього  	педагога в системі ступеневої педагогічної  	освіти;  	  

*   

встановлення  	соціокультурних, соціально-психологічних,  	психологічних і дидактичних чинників  	соціалізації особистості майбутнього  	педагога з метою «проектування  	індивідуальної траєкторії професійного  	становлення кожного студента протягом  	усіх років його навчання»;  	  

*   

пошук  	ефективних шляхів (методів і засобів)  	забезпечення фундаментальної  	психологічної підготовки студентів,  	підвищення рівня їх загальної культури  	та психологічної компетенції як  	передумови гуманізації, гуманітаризації  	та демократизації освіти;  	  

*   

розробка  	психологічних засад формування в  	студентів і викладачів національної  	самосвідомості, активної громадської  	позиції, ментально-духовних настанов  	щодо рідномовленнєвих обов&#039;язків і  	розвитку україномовного освітнього  	простору;   	  	  

*   

розробка  	особистісно-орієнтованих технологій  	навчання та виховання студентів,  	обґрунтування інноваційних дидактичних  	проектів і педагогічних експериментів  	у системі педагогічної освіти;  	  

*   

вивчення  	закономірностей і принципів організації  	діалогу студента і комп&#039;ютера та  	розробка психологічних основ створення  	ефективної системи комп&#039;ютеризації  	навчального процесу майбутніх педагогів;  	  

*   

дослідження  	проблем психологічної підготовки  	науково-педагогічних кадрів, діагностики  	та формування відповідних особистісних  	якостей і професійних настанов майбутніх  	викладачів вищої школи через навчання  	їх у магістратурі та аспірантурі;  	  

*   

дослідження  	соціально-психологічних механізмів і  	шляхів формування адекватних мотивів  	педагогічної діяльності та впорядкування  	ієрархії професійних цілей, стимулювання  	науково-педагогічної творчості,  	професійного і культурного зростання  	викладачів вищої школи.   	  

  До діагностично-корекційних завдань  психології вищої школи  належать:    

*   

розробка  	методів профорієнтації та профконсультації  	старшокласників, які мають покликання  	до педагогічної професії, з метою  	створення необхідних умов для свідомого  	обрання ними педагогічного фаху та  	обґрунтування системи професійного  	відбору  молоді до вищих педагогічних  	навчальних закладів;  	  

*   

діагностика  	настанов студентів щодо самого себе  	для формування та коригування позитивної  	«Я - концепції» майбутнього вчителя  	– ядра його особистості;  	  

*   

діагностика  	рівня готовності першокурсників до  	навчання у вищій педагогічній школі  	та розробка передумов успішної їх  	адаптації;  	  

*   

вивчення  	стану взаємин викладачів і студентів  	із метою налагодження оптимальної  	педагогічної взаємодії, конструктивного  	розв&#039;язання можливих міжособистісних  	конфліктів.  

Психологія  вищої школи надає допомогу керівництву  вищого педагогічного навчального  закладу в організації та плануванні  навчального процесу. Оволодіння її  основами позитивно позначається на  педагогічній майстерності викладача,  сприяє вдосконаленню методики викладання  окремих навчальних дисциплін, що підвищує  рівень успішності студентів та покращує  якість підготовки майбутніх педагогів.