Перегляд вихідного коду сторінки Мельник О.М. Підготовка майбутніх учителів поч.кл. для роботи з учнями з особливостями психофізичного розвитку в умовах інклюзивної освіти

'''[[Олександр Миколайович Мельник]]''', [[:Категорія:Викладачі-дослідники з педагогіки і психології КДПІ імені О.М. Горького|викладач-дослідник з педагогіки та психології]], кандидат педагогічних наук, доцент, м. Запоріжжя.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДЛЯ РОБОТИ З УЧНЯМИ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

== Постановка проблеми ==

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб у шкільному середовищі та за його межами. Під час визначення суті інклюзії важливо звернути увагу на чотири елементи, які ілюструють її характерні особливості.

Інклюзія – це процес. Її слід розглядати як постійний пошук ефективніших шляхів задоволення індивідуальних потреб усіх дітей. У цьому випадку відмінності слід розглядати як позитивне явище, яке стимулює процес навчання дітей та дорослих.

Інклюзія пов’язана з визначенням перешкод та їх подоланням. Відповідно, вона передбачає комплексну оцінку, збирання інформації з різноманітних джерел для розроблення індивідуального плану розвитку та його практичної реалізації.

Інклюзія передбачає присутність, участь та досягнення. «Присутність» у цьому контексті слід розглядати як надання можливості вчитися в загальноосвітньому навчальному закладі та пристосування, необхідні для цього; «участь» слід розглядати як позитивний досвід, якого набуває учень у процесі навчання, та врахування ставлення учня до самого себе в цьому процесі; «досягнення» слід розглядати як комплексний результат навчання впродовж навчального року, а не лише результатів тестів та екзаменів.

Інклюзія передбачає певний наголос на тих групах учнів, які підлягають «ризику» для включення або обмеження в навчанні. Це визначає моральну відповідальність перед такими «групами ризику» та гарантування їм можливості брати участь в освітньому процесі.

В основу інклюзивної освіти покладено ідеологію, яка заперечує будь-яку дискримінацію дітей, забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами [2, 4]. 

«Принцип інклюзії означає необхідність діяти в напряму створення «Школи для всіх» - навчальних закладів, які об’єднують усіх, будуть враховувати відмінності, сприяти процесу навчання і відповідати індивідуальним потребам дітей і дорослих» (Передмова до Саламанської декларації).

Розрізняють вужче і ширше розуміння інклюзивної освіти. Вужче розуміння інклюзії – «включення» дітей з порушеннями психофізичного розвитку та дітей з інвалідністю у загальноосвітні навчальні заклади. Ширше розуміння інклюзивної освіти полягає в позитивному ставленні до багатоманітності учнів та врахуванні відмінностей кожного учня. 

== Аналіз результатів дослідження ==

У визначній мірі самопочуття дитини з особливими освітніми потребами та її рух за індивідуальною траєкторією розвитку буде залежати від учителя , від його готовності до супроводу дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Ефективна підготовка майбутніх учителів до здійснення педагогічного процесу з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, на нашу думку, повинна базуватись на таких методологічних засадах:

* особистісно орієнтований підхід до організації освітнього процесу, який дає змогу не нівелювати особистісні особливості майбутнього вчителя, поставити його в ситуацію вибору, максимально врахувати навчальні можливості, забезпечити психолого-педагогічну підтримку;

* діяльнісний характер навчання, що забезпечує суб’єктну позицію студента, орієнтує на формування компетентностей;

* ціннісний інтегрований підхід до організації навчально-виховного процесу, який сприяє формуванню мотиваційного компоненту (потреби, цінності, мотиви, гуманістична позиція), змістового – оволодіння знаннями, різними підходами, технологіями до здійснення корекційно-розвиткового процесу взаємодії з дитиною, операційного – формуванню умінь побудови педагогічного процесу в умовах інклюзивного навчання;

* опора на загально-педагогічні та сучасні принципи навчання.

У '''Запорізькому педагогічному коледжі''' для студентів усіх спеціальностей викладається навчальна дисципліна «Основи корекційної педагогіки». Особливим попитом користується додаткова кваліфікація на дошкільному відділенні «Вихователь логопедичних груп». Враховуючи регіональні потреби області у фахівцях із інклюзивної освіти в коледжі розроблений стандарт навчального закладу та освітня програм із додаткової кваліфікації «Асистент вчителя інклюзивного класу», «Асистент вихователя інклюзивної групи». 

З метою формування професійних компетентностей у майбутніх фахівців навчальним планом передбачено вивчення таких навчальних дисциплін: «Основи інклюзивної освіти», «Анатомія та фізіологія дітей з особливостями психофізичного розвитку», «Корекційна психопедагогіка», «Методика роботи асистента вчителя (вихователя)», «Психодіагностика», «Ефективна комунікація» та різноманітні спецкурси для розкриття змісту і особливостей використання корекційних технологій (Казкотерапія, арттерапія, пісочна терапія і т.п.).

Необхідно сформувати у майбутніх учителів початкових класів потребу в оволодінні знаннями з організації інклюзивної освіти, пізнавальні та професійні мотиви, гуманістичні цінності та орієнтації. Важливо, щоб студенти оволоділи знаннями про загальні закономірності розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку, особливості організації освітнього процесу з такою категорією учнів, вміли реалізувати командний психолого-педагогічний супровід.

Крім теоретичної складової навчальний план містить і різні види педагогічної практики: 

* Позанавчальної виховної роботи для ознайомлення із різними типами навчальних закладів, специфікою організації освітнього процесу в них. Починаючи із 2 курсу студенти допомагають вчителю організовувати та проводити різні види діяльності у класному колективі: пізнавальну, дозвіллєву, комунікативну, оздоровчу.

* Практика показових уроків і занять, метою якої є спостереження за роботою вчителя, асистента вчителя інклюзивного класу чи групи дошкільного освітнього закладу. 

* Практика пробних уроків і занять, під час якої студенти разом з учителями та методистами коледжу готують та проводять уроки і заняття, аналізують їх ефективність.

* Переддипломна практика на робочому місці вчителя (асистента вчителя інклюзивного класу, групи дошкільного освітнього закладу).

Передбачається укладання договорів про співпрацю з освітніми установами різного типу для забезпечення сумісної діяльності з підготовки майбутніх фахівців для інклюзивної освіти.

Під час вивчення навчальних дисциплін (теоретичних та практичних занять), педагогічної практики спрямовувати зусилля на формування професійних компетентностей (здатностей). А саме: здатності цілепокладання – визначати освітню, виховну, розвиткову, корекційну мету уроку, заняття, виховних заходів; мотивувати види діяльності на уроці, занятті, виховних заходах. Важливо, щоб студенти знали особливості та закономірності розвитку учнів з особливими освітніми потребами, вміли вибудовувати індивідуальні програми розвитку, зміст корекційних занять (напрями корекційної роботи, методи, прийоми, засоби). Теоретичним підґрунтям організації і проведення психолого-педагогічної корекції є теоретичні положення психологічної науки (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, В.М. Мясіщев, Д.Б. Ельконін) про соціальну сутність особистості, діяльнісний підхід, корекційно-розвивальну сутність гри. Розроблення, презентація конспектів корекційних занять, пояснення логіки їх побудови, добору структури та певних видів діяльності сприяють свідомому розумінню змісту корекційної діяльності, формуванню ціннісного ставлення до такої категорії дітей, професійних умінь.

'''Здатність діагностична''': вміння визначати вікові та індивідуальні особливості учнів; зону їх актуального та найближчого розвитку, рівень навченості та вихованості, навчальні можливості, особливості взаємин учнів у колективі; рівень сформованості якостей особистості. Важливо, щоб майбутні вчителі початкових класів,вихователі днз знали етапи проведення педагогічного дослідження, володіли арсеналом методів діагностики, вміли їх ефективно використовувати, співпрацювали із фахівцями із ПМПК чи інклюзивно-ресурсних центрів. Знання вікової норми дасть змогу вичленити особливості розвитку аномальних дітей, бачити проблеми учня, щоб моделювати особистісно орієнтовану взаємодію з ним. 

При проведення діагностики студенти повинні керуватись такими принципами :

* гуманізму;

* комплексного вивчення дитини;

* всебічного і цілісного вивчення дитини;

* динамічного відслідковування змін у розвитку;

* якісно-кількісного підходу;

* обмеження дітей з певною патологією від інших груп дітей;

* диференційованого навчання за ступенем складності наявного відхилення в розвитку;

* віковим принципом.

Ефективність формування діагностичних умінь залежить від залучення студентів до проведення діагностичних досліджень у процесі практики позанавчальної виховної роботи та переддипломної – на робочому місці вчителя. Арсенал методів діагностики студент використовує при підготовці практичної частини курсової роботи, метою якої є ілюстрування теоретичних положень, підтвердження власної системи корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку.

'''Прогностичні вміння''' – моделювати систему навчальної та виховної роботи; індивідуальну траєкторію розвитку вихованців; стиль взаємин у дитячому колективі; привабливі цілі та завдання; проект уроку, заняття, виховних заходів; наочні посібники та обладнання, їх місце в навчальному процесі; ефективні види діяльності. Формування здатності будувати модель випускника початкової школи з врахуванням особливостей розвитку дитини, шляхи та педагогічні умови досягнення визначеної мети виробляються в процесі розгляду навчальних тем із розкриття особливостей побудови педагогічного процесу із учнями з особливими освітніми потребами, практичних занять, виконання індивідуальних завдань (підготовка рекомендацій для вчителя «Особливості організації педагогічного процесу з дітьми із порушеннями зору (слуху, ЗПР, мовлення, опорно-рухового апарату). Важливо передбачити у змісті практичних занять відвідання студентами уроків і занять у досвідчених вчителів, у класах яких є учні з особливими освітніми потребами, зустрічі, майстер-класи із вчителями-практиками, фахівцями із ПМПК, інклюзивно-ресурсних центрів.

Змістом '''конструктивних умінь''' є здатність конструювати структуру уроку різних типів у різних класах, добирати ефективні методи та прийоми роботи, наочні посібники та обладнання; трансформувати зміст освіти в доступну привабливу для учнів форму; використовувати сучасні педагогічні технології; розробляти плани уроків, занять, виховних заходів, програми взаємодії з учнями та їх батьками, колегами; розробляти програми індивідуального професійного зростання. Особливим видом професійної діяльності вчителя початкової школи в роботі з учнями з особливостями психофізичного розвитку є підготовка і проведення системи корекційно-розвивальних занять. На основі знання загальних закономірностей розвитку осіб з психофізичними вадами вчитель , асистент вчителя інклюзивного класу повинні вміти складати корекційно-розвивальну програму для учня чи групи учнів зі схожим обмеженням і конструювати групові чи індивідуальні заняття. 

'''Здатність інформаційна''': вміння користуватись каталогами, картотеками, добирати інформацію, готувати анотації, тези, конспектувати; добирати потрібний зміст освіти з підручників, посібників, періодичної преси, електронних носіїв інформації для реалізації освітніх, розвивальних, виховних завдань, пропаганди педагогічних знань. Сутністю інформаційної здатності є вміння організувати власний час, доцільно розподіляти час уроку, заняття, виховних заходів; ефективно використовувати дошку, обладнання, засоби навчання; організовувати учнів на виконання навчальних та виховних завдань, керувати їх самостійною пізнавальною діяльністю, самостійною роботою; пояснювати зміст та інструктувати учнів щодо виконання завдань на уроці та самостійної домашньої роботи; чергувати режим праці та відпочинку; ефективно поєднувати різні види навчальних завдань відповідно до віку та можливостей учнів; згуртувати дитячий колектив та колектив батьків класу; керувати індивідуальною, парною, груповою, колективною та фронтальною роботою учнів. 

До '''комунікативної здатності''' відносимо вміння: налагоджувати контакт з учнями, колегами, батьками; будувати взаємини на принципах гуманізму, толерантності та поваги; викликати довіру у вихованців, їх батьків, колег; вибудовувати ефективну інтеракцію; виділяти головне в навчальному матеріалі; володіти прийомами педагогічної техніки. Особливістю дітей з вадами психофізичного розвитку є низька комунікабельність через вимушену ізоляцію, малу кількість контактів з ровесниками. У зв’язку з цим висуваються високі вимоги до мовлення вчителя, його вміння організувати інтерактивну взаємодію в педагогічному процесі, стимулювання бажання і потреби дитини з особливими освітніми потребами у спілкуванні з ровесниками, дорослими. Слід планувати систему роботи із розвитку зв’язного мовлення, розширення словникового запасу учнів, удосконалення фонематичного слуху. Відомості про правила спілкування, взаємодії повинні підкріплюватись вправлянням у конкретних умовах, життєвих ситуаціях, іграх-імітаціях, драматизаціях.

'''Здатність контрольно-оцінювальна''': вміння забезпечити контроль за роботою учнів, знати і вдало використовувати критерії та норми оцінювання навчальних досягнень, відслідковувати та облікувати індивідуальний приріст вихованців, їхнє просування за власною траєкторією розвитку; вміння вести шкільну документацію. При умові розроблення індивідуального навчального плану вчитель повинен знати норми і критерії оцінювання , що встановлені для певного типу школи. Важливе значення матиме вербальна оцінка навчальних досягнень, яка буде виражатись в оціночних судженнях і висновках учителя. Для встановлення зони актуального та зони найближчого розвитку учня слід проводити діагностичний, проміжний, підсумковий моніторинг рівня можливостей дитини, що буде надійним фундаментом для розроблення корекційно-розвиткових програм.
Змістом стимулююче-корекційної здатності є вміння помічати та схвалювати успіхи і досягнення вихованців, використовувати вербальну оцінку, засоби морального заохочення; вміння аналізувати успіхи і недоліки власної діяльності, діяльності учнів, вносити необхідні корективи до власної діяльності, діяльності учнів. Вчитель повинен уміти вселити дитині віру у власні сили, не допускати деформування «Я-образу» особистості, підтримувати батьків дитини, зробити їх спільниками у корекційно-розвивальній взаємодії. Важливо вміти помічати ставлення, старання дитини, позитивні зміни та зрушення у розвитку дитини, виявляти власну позитивні оцінку їх.

Особливістю підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку є те, що студенти педагогічного коледжу – це 15-18 річні студенти без достатнього життєвого досвіду, особистості, які формуються, тому у педагогічному процесі слід враховувати такі фактори : вікові та індивідуальні особливості студентів; структуру ціннісних орієнтацій та професійних спрямувань; обсяг психолого-педагогічних знань; наявність інформаційно-педагогічного середовища; характер взаємодії у педагогічному процесі.

Формування готовності майбутніх учителів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами можливе при дотриманні таких умов :

* професіоналізація педагогічного процесу, власний приклад викладача;

* побудова гуманних психолого-педагогічних взаємин;

* максимальне використання змісту психолого-педагогічних дисциплін;

* поєднання традиційних та інноваційних методів і технологій навчання;

* забезпечення професійно-цінної мотивації;

* здійснення системного моніторингу підготовки;

* створення ситуації успіху, рефлексія.

Підготовка студентів до роботи з дітьми в умовах інклюзивної освіти має системний характер. Це – навчальний процес (лекції, практичні, семінарські заняття; особистісно орієнтовані, проектні технології, інтерактивні методи навчання, ІКТ); педагогічна практика – спостереження та самостійне проведення різних типів занять, уроків, виховних заходів у базових школах; науково-дослідна робота студентів – проведення досліджень у базових школах, написання рефератів, творчих робіт, виконання проектів, курсових робіт, участь у педагогічних читаннях, конференціях.

== Висновок ==

Отже, чітке визначення та усвідомлення викладачами коледжу компонентів готовності майбутніх учителів до роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку в умовах інклюзивного навчання – мотиваційного, змістового, операційного, врахування факторів та психолого-педагогічних умов підготовки, використання різних видів навчальної діяльності студентів сприятиме якісній підготовці випускників коледжу до реалізації важливого і актуального в умовах сьогодення завдання.

== Список використаних джерел ==

# Організаційно-методичні засади здійснення комплексної реабілітації учнів (вихованців) у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах // Лист Міністерства освіти і науки України №1/9-515 від 04.08.2009 р.
# Синьов В., Шевцов А. Нова стратегія розвитку корекційної педагогіки в Україні //Дефектологія. – 2004. - №2. - С.6-11.
# Тарасун В. Філософські та соціокультурні засади спеціальної освіти //Дефектологія. – 2004. - №3. - С.2-6.
Шевцов А. Методологія соціального реабілітування осіб з обмеженими можливостями //Завуч. - 2009. - №19(385). - С.3-7.



[[Категорія:Наукові праці]]
[[Категорія:Вісник психології і педагогіки. Збірник наук. праць]]
[[Категорія:Статті з психології]]
[[Категорія:Статті з педагогіки]]
[[Категорія:Для аспірантів]]
[[Категорія:Для магістрантів]]
[[Категорія:Для науковців]]
[[Категорія:Для студентів]]
[[Категорія:Наукові праці викладачів-дослідників з педагогіки та психології]]
[[Категорія:Книга " Викладачі-дослідники: 40 років у царині освіти та науки]]