Перегляд вихідного коду сторінки Кузьо Л. Структурно-змістові характеристики поняття "часова перспектива" як предмет психологічного аналізу

'''[[Кузьо Любов]]''', викладач кафедри іноземних мов Львівського державного університету внутрішніх справ, м. Львів

'''У статті розкривається структурно-змістовні характеристики поняття "часова перспектива"'''

''Ключові поняття'': '''часова перспектива, образ, система уявлень''' 

== Постановка проблеми ==

У психології проблема прогнозування і ставлення особистості до свого майбутнього активно вивчається як у теоретичному, так і в експериментальному плані. Інтерес дослідників до проблеми прогнозування суб’єктом власного майбутнього пов’язаний не лише з теоретичним значенням даної проблематики, але й з необхідністю розв’язання ряду значущих проблем особистісного та професійного самовизначення. Основою такого самовизначення є власна активність особистості, що спрямована на побудову часової перспективи, планування і постановку життєвих цілей.

== Аналіз досліджень ==
 
Варто зазначити, що на сьогоднішній день не вдалося, на жаль, позбутись термінологічної неоднозначності щодо визначення поняття часової перспективи. А це призводить до значної плутанини не тільки у самих дефініціях, але й у формулюванні і постановці дослідницьких проблем та завдань. У вітчизняній психології проблема життєвого шляху, співвідношення минулого, теперішнього і майбутнього у житті загалом та в окремі його періоди, а також тієї ролі, яку відіграє уявлення про них у детермінації поведінки особистості, була поставлена С.Л. Рубінштейном [5]. Термін "часова перспектива" був введений у науковий обіг Л. Франком, який визначив її як існуючу в даний момент сукупність уявлень індивіда про своє психологічне минуле і майбутнє. Даний термін використовував також К. Левін [3, с. 359], якому належить схоже до вищенаведеного визначення: часова перспектива – це "існуюча в теперішній момент цілісність бачення індивідом свого психологічного майбутнього і свого психологічного минулого" [там же].

Для диференціації часової перспективи щодо минулого та майбутнього науковцями було введено термін "майбутньої часової перспективи" як здатності особистості діяти в теперішньому із врахуванням передбачуваних порівняно віддалених майбутніх подій. Транспективний огляд, на думку В.І. Ковальова [2], має складну структуру. На першій стадії транспективи відбувається пригадування значущих моментів прожитого життя у вигляді певних предметних образів, які відтворюють безпосередньо-споглядальну сторону зовнішніх подій: предмети, зовнішній вигляд людей і т.і. На другій стадії відбувається суб'єктивне відображення подій індивідуального життя.

На думку Н.Н. Толстих [6], часова перспектива особистості є специфічним хронотопічним утворенням, яке з позиції культурно-історичного підходу можна розглядати як вищу психічну функцію, натуральною основою якої є здатність живого організму, що наділений психікою, враховувати у своїй поведінці просторово-часові характеристики свого земного існування. Рівень розвитку психіки людини у якості найголовнішого базису такого механізму забезпечується засвоєнням індивідом хронопа культури як системи зафіксованих у знаках, знаряддях діяльності уявлень про час і простір, причому не лише на фізичному, але і на ціннісно-смисловому рівні. Поряд із цим, термін "часова перспектива" у ряді досліджень використовується у вузькому значенні, із акцентом на майбутньому суб'єкта. 

В когнітивно-мотиваційній теорії часової перспективи Ж. Нюттен [3], терміном "часова перспектива" позначає три різних аспекти психологічного часу: 1) часова перспектива; 2) часова установка; 3) часова орієнтація. Часова перспектива побудована, на думку вченого, із об'єктів і подій, які існують на репрезентаційному (когнітивному) рівні поведінкового функціонування. К.К. Платонов [4] використовує поняття життєвої перспективи особистості. Вчений визначає дане поняття як "образ бажаного і усвідомлюваного як можливого свого майбутнього життя за умови досягнення певної мети". На думку Є.І. Головахи [1] "життєву перспективу слід розглядати як цілісну картину майбутнього в складному та суперечливому взаємозв’язку програмованих та очікуваних подій, з якими людина пов’язує соціальну цінність та індивідуальний смисл свого життя". 

Варто зазначити, що у проаналізованих нами визначеннях поняття "часової перспективи" та дотичних до нього термінів рядом як зарубіжних, так і вітчизняних вчених дані психічні утворення розглядаються як "образ", "система уявлень". Такі образи прийнято визначати як наочні образи предметів, сцен і подій, які виникають на основі пригадування або продуктивної уяви. Уявний образ завжди чуттєвий за своєю формою, але за змістом він може бути як чуттєвим, так і раціональним (образ атому, образ світу). У чуттєвому образі може бути відображено будь-який абстрактний зміст. В такому випадку матеріалом для образу є не лише просторово-часові уявлення, але і внутрішнє мовлення (у вигляді назви абстрактного поняття або його опису з допомогою ключових слів). Саме тому, підсумовуючи вищесказане, ми вважаємо за доцільне визначити поняття "часової перспективи" як систему уявлень особистості про сукупність та конфігурацію темпорально локалізованих найімовірніших подій майбутнього, зокрема, і свого майбутнього життя.

== Висновок ==

Отже, варто зазначити, що досліджуючи проблеми прогнозування суб'єктом свого майбутнього вченими не досягнуто одностайності у визначенні змісту поняття "часова перспектива". Окремими авторами включаються до нього всі часові спрямування особистості – минуле, теперішнє і майбутнє. Поряд із цим, на наш погляд, зміст даного поняття слід звузити до уявлень людини про майбутнє. Саме тому, поняття "часової перспективи" доцільно визначити як систему уявлень суб'єкта про сукупність та конфігурацію темпорально локалізованих найімовірніших подій майбутнього, зокрема, і свого майбутнього життя. Поряд із цим, слід зауважити, що тлумачення значної кількості параметрів часової перспективи доволі відрізняється у різних вчених і залежить, зокрема, від засобів їх реєстрації чи підрахунку. У такій ситуації утрудненим або і неможливим є порівняння даних, отриманих різними дослідниками. Тому, вирішення даної проблематики має важливе теоретичне та методичне значення і залишається, наразі, актуальним.

== Список використаних джерел ==

# Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи: Монография / Е.И. Головаха. – К.: Наукова думка, 1988. – 144 с.
# Ковалев В.И. Временная транспектива жизни как субъективно ценностный феномен и механизм индивидуального жизнетворчества / В.И. Ковалев. – Человек: деятельность, творчество, стиль мышления. – Симферополь, 1987, С. 195–203.
# Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущего / Ж. Нюттен. – М.: Смысл, 2004. – 608 с.
# Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий: Учебное пособие для учеб. Заведений профтехобразования / К.К. Платонов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. Шк., 1984. – 174 с.
# Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи / С.Л. Рубинштейн. – СПб: Питер, 2000. – 720 с.
# Толстых Н.Н. Развитие временной перспективы личности: культурно-исторический подход: автореф. дис. на соиск. науч. степени докт. психол. наук: спец. 19.00.13 " Психология развития, акмеология " / Н.Н. Толстых. – М., 2010. – 22 с.

{{Вісник психології і педагогіки. Збірник наук. праць. - Випуск 12}}

[[Категорія:Наукові праці]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
[[Категорія:Статті з психології]]
[[Категорія:Для аспірантів]]
[[Категорія:Для магістрантів]]
[[Категорія:Для науковців]]
[[Категорія:Для студентів]]