Перегляд вихідного коду сторінки Самойленко К.В. Навчання технології спілкування засобами англійської мови майбутніх учителів ІМ в початковій та середній школі

[[Самойленко Катерина Володимирівна] – вчитель англійської мови спеціалізованої школи № 82 імені Т.Г. Шевченка з поглибленим вивченням англійської мови, м. Київ.


'''Розвиток умінь іншомовного спілкування є дуже складним процесом, і для досягнення максимального результату необхідно шукати інноваційні підходи під час навчання іноземної мови, починаючи з учнів початкової школи, коли закладаються базові знання, формуються навички, а головне, починають розвиватися уміння іншомовного спілкування. Стрімкий розвиток суміжних з методикою викладання іноземних мов наук (педагогіка, психологія, соціолінгвістика) зумовлює появу великої кількості нових методів, прийомів і технологій навчання, використання яких у процесі формування іншомовної комунікативної компетенції в учнів початкової школи є цілком виправданим та ефективним. Технологія спілкування припускає застосування комплексу мовних вправ, що спрямовані на створення повноцінних умов для оволодіння учнями іноземною мовою в початковій школі.'''

''Ключові слова'': '''металінгвістичні здібності, комунікативний розвиток у рідній мові, проектна методика, освітні технології, інтерактивне навчання, технологія спілкування, мотивованість висловлювання.'''


'''Развитие умений иноязычного общения является очень сложным процессом, и для достижения максимального результата необходимо искать инновационные подходы при обучении иностранному языку , начиная с учеников начальной школы , когда закладываются базовые знания , формируются навыки , а главное , начинают развиваться умение иноязычного общения. Технология общения предполагает применение комплекса речевых упражнений , направленных на создание полноценных условий для овладения учащимися иностранным языком в начальной школе .'''

''Ключевые слова'': '''металингвистические способности, комуникативное развитие в родном языке, проэктная методика, образовательные технологии, интерактивное обучение, технология общения, мотивированость высказывания.'''


'''The development of foreign communication skills is a very difficult process, and to achieve the best results you must look for innovative approaches in teaching a foreign language, starting in primary school when the basic knowledge, skills are formed, and most important  to begin to develop foreign language communication skills . Communication technology involves the use of complex language exercises aimed at creating conditions for full mastery of a foreign language students in elementary school.'''

''Key words'': '''metalingual abilities, communicational development, project methodology, educational technologies, intractive education, communicational technonology, motivational expression.'''


== Постановка проблеми ==

В сучасних методиках навчання іноземних мов усе виразніше відчувається тенденція до максимальної експлікації аналізу процесу розвитку умінь англомовного спілкування. Вибір теми зумовлено потребою  дослідити методичні та психологічні підходи у навчанні іноземних мов молодших школярів і необхідністю підвищення рівня ефективності процесу розвитку вмінь та навичок іншомовного спілкування учнів.


Із методики та психології навчання іноземних мов відомо, що розвиток умінь іншомовного спілкування є дуже складним процесом, і для досягнення максимального результату необхідно шукати інноваційні підходи під час навчання іноземної мови, починаючи з учнів початкової школи, коли закладаються базові знання, формуються навички, а головне, починають розвиватися уміння іншомовного спілкування [22, 18].


== Аналіз досліджень ==

Питанням психологічних основ навчання іноземної мови у початковій школі займались педагоги та психологи (Ш.А.Амонашвілі, І.А. Зимня, О.О. Леонтєв та ін.), а також методисти (М.А. Аріян, І.Л. Бім, Е.І. Пассов, О.С. Карпов, Е.А. Маслико та ін.).


Протягом тривалого часу, особливо у 60-70 роках ХХ століття раннє шкільне навчання англійської мови базувалося значною мірою на імітації мовленнєвих зразків. Між тим дослідниками раннього навчання англійської мови переконливо доведено, що імітація не є основним прийомом  оволодіння англійською мовою в дитинстві. Більш вирішальну роль відіграють процеси мовних узагальнень і так звані металінгвістичні здібності, тобто здатність гнучко і на абстрактному рівні засвоювати мову, помічати її відмінності від явищ рідної мови, свідомо оперувати нею.


Результати експериментів дослідників М.І.Зорандія, О.Й.Негневицької, дослідників США, Канади та інших країн свідчать про підвищення рівня розвитку вербального інтелекту сучасних дошкільнят. І цей фактор, на думку психологів, зокрема О.О.Леонтьєва, є одним із важливих аргументів на користь запровадження іноземної мови у початковій школі [7, 29-35].


Звернемось до праць дослідників дитячої психології Л .С.Виготського, І.О. Зимньої, О.Н.Леонтьєва, Д.Б.Ельконіна, Ж.Піаже. Аналіз їх досліджень вказує на наявність, прямої залежності успішності раннього вивчення англійської мови від рівня комунікативного розвитку дитини в рідній мові. 


Поняття «комунікативний розвиток у рідній мові», за визначенням І.О. Зимної, слід розглядати як складне багато аспектне явище, що включає: обсяг словника дитини її рідної мови; рівень засвоєння мовних правил; рівень володіння усними формами спілкування, показниками, які слугують умінням дитини свідомо будувати зв'язне висловлювання, адекватно реагувати на репліки співрозмовника, висловлювати своє ставлення до почутого; рівень володіння технікою читання, показником чого є теми читання; рівень сформованості навичок письма; рівень розвитку психічних функцій дитини: сталості уваги, сприйняття, запам'ятовування, чутливості фонематичного та інтонаційного слуху, обсягу слухової короткочасної і довготривалої пам'яті, функціонування механізмів мислення, в тому числі й рефлексії (здатності до міркувань, аналізу їх думок, почуттів»); рівень сформованості пізнавальних інтересів; загальний кругозір учнів [5, 58].


== Постановка мети дослідження==

Мета – дослідити теоретичні засади технології спілкування учнів загальноосвітніх середніх навчальних закладів та  з’ясувати основні проблеми оволодіння іншомовною комунікацією учнями старших класів.


== Виклад основного матеріалу ==

Формування компетенції в іншомовному говорінні завжди було одним із найскладніших завдань методики викладання іноземних мов. Програмою  для загальноосвітніх навчальних закладів та спеціалізованих шкіл висуваються досить високі вимоги до іншомовного говоріння учнів початкової школи [2], проте далеко не всі підручники з іноземної мови відповідають таким вимогам, оскільки не містять завершених розробок фрагментів уроків, а пропонують лише окремі вправи, подані не в системі [3]. Таким чином, вчителю англійської мови для досягнення поставлених програмою цілей доводиться застосовувати велику кількість власних розробок. Досвід спілкування з учителями іноземних мов загальноосвітніх і спеціалізованих шкіл м. Києва ( СЗШ №72: Педос Н. Ю., Хоменко Т.М., Магдебура О. В.; СЗШ №223: Іванова Т. І., Стандрійчук М. М.) показує, що вчителі намагаються компенсувати недоліки існуючих підручників з іноземної мови, пропонуючи учням різноманітні власноруч розроблені опори для навчання говоріння, застосовуючи цікаві рольові ігри до кожної теми, втілюючи у процес навчання говоріння проектну методику. 


Проте, на нашу думку, процес навчання учнів початкової школи вимагає ще більшого уріз¬номанітнення уроку іноземної мови. Стрімкий розвиток суміжних з методикою викладання іноземних мов наук (педагогіка, психологія, соціолінгвістика) зумовлює появу великої кількості нових методів, прийомів і технологій навчання, використання яких у процесі формування іншомовної комунікативної компетенції в учнів початкової школи є цілком виправданим та ефективним.


Термін «освітні технології» в Україні використовується не так давно, проте вже не викликає асоціації з надмірним технократизмом. Освітні технології - система спеціально сконструйованих і заданих методичних, дидактичних, психологічних, професійних (практичних) дій, прийомів і способів учасників навчального процесу (вчитель — учень, викладач — студент), які гарантують досягнення поставлених цілей у процесі навчання [6, 15]. Освітні технології набувають широкого застосування у процесі навчання і розглядаються дослідниками як четверта революція в освіті (після появи шкіл, використання у навчанні письма та винаходу друкованих книг). Зумовлене таке ставлення до освітніх технологій необхідністю активного навчання, де учень стає суб'єктом навчальної діяльності, вступає в діалог з учителем, бере участь у процесі пізнання у ході виконання творчих, пошукових, проблемних завдань. 


У процесі застосування активного навчання здійснюється взаємодія учнів при виконанні завдань у парах, групах. Одним із напрямів активного навчання є інтерактивне навчання - спосіб пізнання, що здійснюється у формах спільної діяльності учнів: усі учасники навчального процесу взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, разом вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії колег і власну поведінку, занурюються у реальну атмосферу ділового співробітництва [1]. При застосуванні технологій інтерактивного навчання здійснюється постійна зміна режимів діяльності, обмін досвідом учасників навчального процесу[4].


Одним з найбільш ефективних засобів розвитку і формування досвіду говоріння в навчанні іноземним мовам за правилом вважається технологія спілкування. Багато викладачів вже давно оцінили широкі можливості, що поєднуються з мінімальними витратами часу і об'єктивністю результатів [1]. 


У визначенні Ніколаєвої С. Ю. сучасна методика вивчення іноземної мови – це наука про те, як, управляючи навчальним спілкуванням, підготувати учнів до реального спілкування з носіями мови. Процес навчання іншомовному спілкуванню будується відповідно до законів реального спілкування і є його моделлю [3]. 


На думку Пассова Є. І., створити процес вивчення – означає змоделювати основні, принципово важливі параметри спілкування, до яких відносяться: особовий характер комунікативної діяльності суб'єкта спілкування, взаєморозуміння і взаємодія мовних партнерів, ситуації як форми функціонування спілкування, змістовна основа процесу спілкування, система мовних засобів, засвоєння яких забезпечило б комунікативну діяльність в ситуаціях спілкування, функціональний характер засвоєння і використання мовних засобів еврестичність (новизну) спілкування [7,  5].


Облік вищезгаданих параметрів реального спілкування в процесі вивчення дозволяє вчителеві не лише вирішувати навчальні та виховні завдання, але і розвивати здібності учнів, що особливо важливо на початковому етапі навчання, який несе основне навантаження у формуванні умінь безпосереднього спілкування з партнером. Його завдання полягає в тому, щоб навчити взаємодії в умовах спільного здійснення якої-небудь діяльності, самовираженню і взаємодії в рамках міжособистісних стосунків [2].


Сьогодні як кінцева мета вивчення іноземної мови, на думку Скалкіна В. Л., розглядається уміння використовувати мову в реальній ситуації спілкування для досягнення взаєморозуміння комунікантів [8]. 


Смольна С. В. зазначає, що технологія спілкування перш за все означає практичну орієнтацію уроку, як і вивчення іноземної мови в цілому [4].


Загально прийнято, що не можна, наприклад, навчитися читати, засвоївши правила читання, або говорити — засвоївши лише правила граматики. «Вирішальним чинником вивчення, - писав Беляєв Д. Ф., - признається іншомовно-мовна практика». Тому правомірні лише уроки на мові, а не уроки про мову. Це означає, що усвідомлення якихось особливостей мови, вірніше, мовних одиниць безумовно має місце, але опанувати який-небудь вид мовної діяльності можна лише виконуючи цей вид діяльності, тобто навчитися говорити — кажучи, слухати — слухаючи, читати — читаючи. Саме практичній мовній діяльності слід присвячувати майже весь час уроку [2, 13].


Практична орієнтація уроку має сторону, пов'язану з цілями навчання. Зазвичай кожен учень вивчає іноземну мову з якоюсь метою, для чогось. Якщо учень (а таких немало) не ставить перед собою мети - навчитися розуміти пісні на іноземній мові, навчитися читати літературу про марки, про автомашини, якими він цікавиться, і т. п., то завдання учителя - розкрити перед учнем таку мету, узгодившись з його інтересами, професійними намірами та ін. Наявність такої мети дуже важлива, оскільки, якщо робота на уроках співвідноситься з метою і учень усвідомлює це і відчуває своє просування до мети, мотивація до вчення різко посилюється [23].


Тому кожен урок повинен вирішувати якісь конкретні практичні завдання і наближати учня до його мети; не лише учителю, але і учням потрібно знати, яку мовну навичку або яке уміння вони опанують до кінця уроку. 


Технологія спілкування означає також мовний характер усіх вправ. 


Зайнятість учня практичними мовними діями ще не забезпечує ефективного навчання, бо навчання мовної діяльності можливо тільки за допомогою дій мовного характеру [8, 153].


На думку Паніної  Т. С., хіба мало "говорять" або "читають" учні на інших уроках? Але чи мова це, чи читання це в істинному значенні слова? Ні. Адже ніякого мовного завдання перед учнем не ставлять: 

-Повторіть за мною наступні пропозиції! 

-Поставте дієслова в минулому часі!
 
-Побудуйте декілька пропозицій за зразком! 


Виконуючи подібні вправи, учень не говорить, а лише проговорює.


Можуть запитати: хіба не важливі дії по імітації, трансформації і аналогії, які засвоює учень? Безумовно, важливі. Але при навчанні мовної діяльності потрібні мовні дії. Перед учнем повинне ставитися мовне завдання, а виконання його він імітує, трансформує якісь мовні одиниці або будує їх аналогічно. Такі особливості властиві умовно-мовним вправам. 


Що стосується чисто мовних вправ, то і тут не усе добре в плані комунікативності: 

-Перекажіть текст!
 
-Прочитайте текст! 

-Розкажіть, як ви пишете лист! 

Простий переказ змісту тексту, який усі читали, відсутність мети при прочитанні тексту, повідомлення про те, як завжди пишуть лист -- усе це позбавлено мовної спрямованості. Технологія спілкування -- це завжди мовна діяльність в нових ситуаціях і з певною метою [5].


Мовна спрямованість припускає і мотивованість висловлювання. 


Борецька Г. Е. зазначає, що природна мотивованість в учбовому процесі повністю не завжди досяжна: у багатьох учнів немає певної потреби в знанні іноземної мови і в спілкуванні за допомогою її. Але можна викликати цю потребу опосередковано [1].


Відомо, що на мотивацію впливають умови організації діяльності. Якщо зробити цікавим процес виконання вправ - вирішувати мовно осмислені  завдання, що відповідають інтересам учнів, то можна позитивно впливати на мотивацію в цілому: спочатку учні із захопленням просто виконуватимуть вправи, потім почнуть говорити [6]. 


Технологія спілкування припускає також мовну (комунікативну) цінність фраз. Не так вже рідко на уроці звучать фрази, які в реальному спілкуванні ніхто ніколи не використовує. Так. наприклад, не становлять комунікативній цінності фрази типу : "Це ручка", "Стілець у шафи", "Книга зелена", "Восени дні коротші, а ночі довше" і т. п. Після усього цього важко переконати учнів в тому, що іноземна мова - такий же засіб спілкування, як і рідна.


Комунікативної цінності також можуть не мати які-небудь граматичні явища, скажімо, прийменники місцезнаходження - на дивані, під диваном, біля дивана і т. п. [8, 137]


Нарешті, технологія спілкування обумовлює мовний характер уроку в цілому: його задуму (урок-екскурсія, урок-дискусія, урок-обговорення і т. п.), його організації, структури і виконання (поведінка учнів і, головним чином, учителя) [1]. 


Скалкин В.Л. сформулював наступні положення, якими повинен керуватися учитель : 

-абсолютним засобом формування і розвитку уміння прощатися слід визнати постійну мовну практику учнів  в спілкуванні; 

-усі вправи на уроці мають бути в тому або іншому ступені мовними; 

-уся робота учня на уроці повинна співвідноситися з метою, яку учень зрозумів і прийняв як свою мету; 

-будь-яка мовна дія учня на уроці має бути цілеспрямованою в плані дії на співрозмовника;

-будь-яка мовна дія учня має бути мотивованою;; 

-використання тієї або іншої фрази, теми і т. п. не може бути виправдане ніякими міркуваннями, якщо вони позбавлені комунікативної цінності; 

-будь-який урок має бути мовним як за задумом, так і за організацією і виконанням [8, 174].


== Висновок ==

Зміст навчання має забезпечити досягнення головної мети навчання, яка згідно державних стандартів освіти України та навчальної програми з ІМ полягає в тому, щоб навчити учнів початкової школи спілкуватися ІМ в типових ситуаціях у межах засвоєного програмного матеріалу. Здатність учнів спілкуватися ІМ забезпечується застосуванням в процесі навчання технології спілкування. Тому для вчителя є дуже важливим знати як правильно використовувати комунікативні технології, щоб досягти оптимального результату.


Отже, технологія спілкування перш за все означає практичну орієнтацію уроку, як і вивчення іноземної мови в цілому. Технологія спілкування означає також мовний характер усіх вправ. Зайнятість учня практичними мовними діями ще не забезпечує ефективного навчання, бо навчання мовної діяльності можливо тільки за допомогою дій мовного характеру. Розглядаючи питання про використання технології спілкування на уроках іноземної мови, необхідно зазначити те, що потрібно, безперечно, враховувати вікові особливості учнів, їх вікові характеристики. 


Досягти високого рівня комунікативної компетенції в іноземній мові, не знаходячись серед її носіїв, дуже важко. Тому важливим завданням вчителя є створення на уроці реальних і уявних ситуацій спілкування, використовуючи для цього різні прийоми роботи.


== Список використаних джерел ==

# Борецька Г.Е. Сучасні технології формування англомовної компетенцїї в говорінні в учнів основної і старшої школи // Іноземні мови. – 2010. – №2. – С.23-26.
# Вайсбурд М.Л. Использование учебно-речевых ситуаций при обучении устной речи на иностранном языке. – Обнинск: Титул, 2001. – 128 с.
#Витвицкий В.Ф. Заговорят ли дети в школе на иностранном языке? // Іноземні мови. – 2009. – №1. – С. 17-19.
# Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. – М.:АПН РСФСР, 1956. – 375 с.
# Державний стандарт загальної середньої освіти від 06.12.2005.
# До6ра О.Й. Роль позакласної роботи у здійсненні комунікативних цілей оволодіння англійською мовою // Іноземні мови. –2008. – №2. – С. 12-13.
# Елизарова Г.В. Культура и обучение иностранньш языкам. – СПб.: КАРО, 2005. – 352 с.
# Скалкин В.Л. Основи обучения устной иноязычной речи. – М.: Русский язык, 1981. – 248 с.


{{Збірник наук. праць. - Випуск 13}}
[[Категорія:Наукові праці]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. - Випуск 13]]
[[Категорія:Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка]]
[[Категорія:Наукові праці фахівців кафедри іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка]]
[[Категорія:Наукові праці Самойленко  К.В.]]
[[Категорія:Статті з педагогіки]]
[[Категорія:Для аспірантів]]
[[Категорія:Для магістрантів]]
[[Категорія:Для науковців]]
[[Категорія:Для студентів]]