Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Стеценко Г.В.

Вступ

Професійне становлення молодого учителя в процесі його підготовки в вищій школі передбачає не тільки оволодіння окремими елементами знань, вмінь і навичок, але і його особистісне самовдосконалення, активізацію життєвої позиції, виховання у нього таких якостей, як комунікабельність, тактовність, критичність, скромність і т.д. Тому формування професійних якостей майбутнього педагога – основне завдання вузівського навчання, і при його вирішенні важливим є розуміння психологічного процесу розвитку особистості на різних етапах її онтогенезу.Професійна готовність студентів складається з ідейної, моральної, психологічної, ділової і фізичної готовності. Психологічна готовність є центральною ланкою серед інших видів готовності і виражається в єдності професійно важливих якостей та направленості студента на майбутню діяльність.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показує, що в основу професійно-педагогічних якостей вчителя-предметника, в тому числі учителя інформатики, покладені  [5, с.6]:

• фундаментальна психолого-педагогічна підготовка, яка реалізується за допомогою таких дисциплін як психологія, педагогіка, психодіагностика, педагогічна діагностика і т.д.;
• теоретичні і практичні методи викладання інформатики, а також концепція побудови відповідних навчальних дисциплін, зміст шкільних курсів, підручників, навчальних посібників і т.д.;
• педагогічна практика.

На перших курсах студенти намагаються визначити своє місце в суспільстві, адаптуватися до нового життя, прагнуть зайняти активну позицію в різноманітних соціальних відношеннях, групах. Більшість намагається проявити себе, порівняти себе з іншими і встановити свою власну позицію по відношенню до оточуючих (однокурсників, викладачів), тобто на І і ІІ курсах відбувається розвиток і реалізація особистісної (комунікативної) сторони діяльності. ІІІ курс для студентів є переломним, так як навчальний процес ускладнюється, актуалізується предметно-практична діяльність, що розвивається на ІV і максимально реалізується на V курсі. Важливим вже є світогляд і ціннісні орієнтації, професійні інтереси, перспективи самореалізації особистості в суспільстві.В процесі становлення особистості майбутнього вчителя особливе значення має педагогічна практика. Вона дозволяє студенту не тільки апробувати отриманий в процесі навчання суб'єктивний досвід саморегулювання в педагогічній взаємодії на практиці, але і реально оцінити правильність вибору професії. Студент може співвіднести свої можливості з вимогами, що пред'являються вчителеві, виявити і усвідомити свої проблеми. Під час педагогічної практики у студента відбувається розмежовування моделі „ідеального" учителя і „реального" учителя, формується образ „оптимального" вчителя, конкретної людини. Для того, щоб майбутній педагог міг вирішити цю проблему, прийняти правильне рішення, йому необхідні психологічні знання. Зазвичай студенти І-ІІ курсів практично не орієнтуються в своїй майбутній роботі. Зокрема, це можна пояснити логікою навчальних планів: на І-ІІ курсах студенти вивчають суспільно-політичні та гуманітарні дисципліни, що є основою їх майбутньої діяльності. Крім того, будучи членами нової соціальної групи, будуючи нові відносини в студентському середовищі, набуваючи необхідні навички спілкування, вони не задумуються про специфіку майбутньої роботи.Враховуючи такий стан речей, не варто драматизувати якість рівня психологічної готовності вчителя до праці в школі. Хоча, водночас, не треба спрощувати ситуацію, не помічати негативних тенденцій. Учителі, для яких психологічна готовність до праці в школі – другорядна справа, в силу незнання суті проблеми або небажання її знати з часом стають антипедагогами.

1. Проблеми психологічної підготовки майбутнього вчителя.

Відомо, що психологія – одна з наук, яка вагомо впливає на формування особистості, характеру, розвиток творчих здібностей людини, професійного мислення, мотиваційно-споживацької сфери, пізнавальної діяльності та ін. А тому знати структуру, закономірності формування і розвитку особистості, вікові та індивідуальні психологічні особливості означає мати величезні можливості для наукового обґрунтування організації навчально-виховного процесу, активно впливати та контролювати психічний розвиток людини. А це ті якості, які особливо необхідні майбутнім вчителям, бо саме ці знання та уміння застосовувати їх на практиці визначають, у першу чергу, рівень професіоналізму спеціаліста.Хоча за останні роки інтерес до психологічних знань значно зріс, все ж таки вони ще не стали тим дійовим компонентом життєдіяльності майбутніх спеціалістів, який би активізував студентів на глибоке оволодіння ними.Як показують дослідження різних вітчизняних і зарубіжних вчених, значний відсоток студентів вищих навчальних закладів не вважають психологію необхідною дисципліною для професійного становлення вчителя в порівнянні з спеціальними предметами. Вона часто здається їм дуже складною наукою, а тому студенти не завжди повністю використовують свої можливості для того, щоб подолати труднощі та оволодіти психологічними знаннями. Особлива проблема – вміння застосовувати одержані теоретичні знання на практиці.Причин такого стану багато, але їх можна звести до 3-х основних груп: проблеми довузівської психологічної підготовки, вузівської та післядипломної. Зупинимось на деяких із них.По-перше, вища школа перебуває в полоні середньої. Студенти перших курсів не готові до сприймання такого складного матеріалу. Більшість із них не мають жодного уявлення про цю дисципліну, повністю відсутні фонові знання. Тому введення психології в школі як обов'язкової дисципліни до деякої міри допоможе розв'язати цю проблему. Багаторічний досвід роботи в обласних класах ліцею переконливо свідчить про позитивні результати.Так, прослухавши невеликий спецкурс «Основи психічних знань», значна частина учнів вибирають спеціальність «практична психологія», а ті, що вступають на свої профільні спеціальності, дають в основному позитивну оцінку цій науці і менше зустрічають труднощів при засвоєнні психологічних знань у вищій школі.По-друге, потребують удосконалення критерії відбору студентів на учительську професію. Проведені дослідження, а також праці багатьох авторів свідчать про те, що уже на 1 курсі 30-40 відсотків студентів не бажали б повторити вибір професії, якщо б їм прийшлося вибрати повторно. Приблизно такий відсоток залишається до 3-ого курсу. Крім того, деяка частина студентів не відповідає вимогам майбутньої професії (стан здоров'я, різні фізичні вади). Все це знижує бажання студентів вчитись у педагогічних вузах. А психологічні знання допомогли б майбутнім студентам глибше пізнати себе, обрати професію за покликанням.По-третє, є значні резерви в організації навчально-виховного процесу у вищій школі. Потребує наукового обґрунтування структура навчальних планів, які б передбачили логічну послідовність, взаємозв'язок, поступовий перехід від однієї дисципліни до іншої.Особливо потребують зв'язку дисципліни психологічного циклу з філософією, віковою фізіологією, педагогікою, конкретними методиками та ін. Вийти з такої ситуації допоможуть державні стандарти навчальних планів, які на сьогодні відсутні, а тому кожен вуз робить по-своєму, залежно від свого бачення проблеми, яке не завжди має наукове обґрунтування. Часом у вузі створюються методичні комісії, які у своєму складі мають переважно представників, що більше зацікавлені упорядкуванням спеціальних дисциплін (декани, завідувачі та викладачі спеціальних кафедр), а тому дуже часто спрацьовує залишковий принцип для місця інших дисциплін, у тому числі і психолого-педагогічних.Для психологічної підготовки вчителя, крім загальної, вікової, педагогічної, соціальної психології необхідно ввести ще деякі психологічні дисципліни, наприклад: практична психологія, психологічні методи наукового дослідження, соціальну психологію на заочному відділені, різні спецкурси, спецсемінари, які у великій мірі будуть позитивно сприяти знайомству студентів з результатами наукових досягнень у психології та активно впливати на формування у них уміння використовувати їх на практиці.Крім розв'язку намічених організаційних питань, величезні резерви поліпшення психологічної підготовки у вузі досягаються також підвищенням якості навчально-виховного процесу, розробленням нових і вдосконаленням традиційних активних методів і форм викладання психологічних дисциплін, науковою організацією і керівництвом самостійною роботою студентів, новими підходами до перевірки знань студентів, більш активним включенням студентів у наукову роботу з психології, введенням різних нових технологій, використанням технічних засобів навчання та ін., які б могли забезпечити розвиток пізнавальної активності студентів, викликати науковий інтерес до психологічних знань та зрозуміти їх значимість для майбутньої професії.

2. Характеристика психологічної готовності студентів до навчально-виховної діяльності

Основна турбота вузів – становлення майбутнього вчителя, який ще вчора був школярем, а сьогодні йому потрібно дати знання, сформувати відповідні уміння, що дозволять йому увійти вчителем в клас. Цій меті повинно бути підкорене все, що відбувається у вузі, - лекції, семінари, індивідуальні заняття, будь-які плани, замисли, виховні дії.Професійна готовність особистості – це регулятор і передумова ефективної і творчої діяльності. Найбільш значними її факторами є мотивація, підготовка, самомобілізація знань, установка на діяльність, властивості особистості, задоволеність працею [2, с.3].Психологічна готовність молодого спеціаліста допомагає успішно виконувати свої обов'язки, правильно використовувати знання, досвід, зберігати самоконтроль і перебудовуватись в залежності від появи непередбачуваних ситуацій. Психологічна готовність – вирішальна умова швидкої адаптації до умов праці і подальшого професійного удосконалення кваліфікації майбутнього спеціаліста. За своєю суттю готовність – це єдність стійких і ситуативних установок на активні і відповідні дії (під час навчання і з початком роботи після вузу). 

Готовність студента до здійснення навчально-виховного процесу, як професійно важлива якість особистості, є складним утворенням і включає в себе наступні компоненти:

• мотиваційний (позитивне ставлення до професії, інтерес до неї та інші достатньо стійкі професійні мотиви);
• орієнтаційний (знання і уявлення про особливості та умови професійної діяльності, її вимоги до особистості);
• операційний (володіння способами та прийомами професійної діяльності, необхідними знаннями, навичками, уміннями, процесами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та ін.);
• вольовий (самоконтроль, уміння управляти діями з яких складається виконання трудових обов'язків);
• оціночний (самооцінка своєї професійної підготовленості і відповідності процесу рішення професійних задач оптимальним трудовим прикладам);
• мобілізаційно-налаштувальний (оцінка труднощів, майбутніх дій, самомобілізація сил).

Психологічна готовність може виступати і у вигляді тимчасового стану, який, хоч і не є якістю особистості, але все таки може характеризувати можливості студента вирішувати в умовах навчання завдання, близькі до реальних задач професійної діяльності, а після розподілу успішно включитися в роботу за спеціальностю. Стан психологічної готовності – це «налаштування», актуалізація і пристосування можливостей особистості для успішних дій в даний момент. Готовність як психічний стан особистості студента – це його внутрішнє налаштування на відповідну поведінку при виконанні навчальних і виховних завдань. Виникнення і формування стану готовності («налаштування») визначається розумінням професійних завдань, усвідомленням відповідальності, бажанням добитися успіху і т.д. Її розгортання і функціонування в ході навчальної, а потім і трудової діяльності визначається як умовами і завданнями навчання, праці, так і властивостями особистості, її мотивацією і досвідом.Обидва охарактеризованих види готовності студента до праці знаходяться в єдності і взаємодіють в ході його діяльності. Причому стан готовності є в деякій мірі продовженням стійкої готовності. Він закріплюється в ході навчання.Достатній розвиток і виразність психологічної готовності як якості і як налаштування – показник її високого розвитку. Недостатній розвиток і виразність свідчить про відому її незавершеність, середній і низький рівень.Питання психологічної готовності студентів до трудової діяльності слід розглядати, перш за все, з позицій цілісності особистості, враховуючи при цьому роль мотивів і пізнавальних процесів. Психологічна готовність як якість і як стан в вирішальній мірі обумовлюються мотивами і індивідуальними особливостями даної особистості. Її розвиток починається з обізнаності в професії, потім слідує набуття необхідних знань, навичок, вмінь, здібностей їх реалізувати в конкретних умовах професійної діяльності, закріплення професійних мотивів, позитивного відношення до обраної спеціальності, підвищення вимог до себе, самокритичність. Проходячи декілька рівнів, психологічна готовність стає стійкою якістю особистості. Показниками цих рівнів у вузі є зміна, ступінь виразності, сформованості її основних компонентів, і, перш за все, такий загальний показник, як можливість успішно виконувати реальні професійні завдання.Аналіз досвіду роботи молодих вчителів показує, що якість підготовки випускників педагогічних вузів  все ще не відповідає сучасним вимогам. Багатьом з них не вистачає широкої обізнаності в сфері інформаційних технологій, міцних знань і практичних навичок, необхідних для успішної самостійної роботи вчителем інформатики. Звичайно, це пояснюється недостатнім матеріальним забезпеченням вищих навчальних закладів, недостатнім технічним оснащенням, що перешкоджає студентам оволодінню сучасними інформаційними технологіями. Тому прийшовши на роботу в школу, де технічне оснащення знаходиться на вищому рівні ніж у вузі, молодий вчитель стикається з рядом проблем, які ставлять його в скрутне становище.Педвузи, зазвичай, готують спеціалістів, які починають самостійну педагогічну діяльність, будучи психологічно не підготовленими до подолання труднощів, швидко розчаровуються в своїй професії. Встановлено, що тільки 28 % студентів хочуть стати вчителями, 12 – бажають працювати в дитячих закладах, 14 – виявляють бажання працювати в народному господарству, 46% - не дають ніякої відповіді [6, с.5]. В зв'язку з цим особливу актуальність набуває завдання формування мотиваційної готовності майбутнього вчителя інформатики до педагогічної діяльності.Складність проблеми готовності полягає в тому, що успіх в новій діяльності не гарантується простим перенесенням набутих раніше якостей і станів в нову ситуацію. Поряд з актуалізацією якостей, досвіду в новій ситуації спостерігається як процес набуття професійної самостійності під час навчання у вузі, так і процес адаптації їх в якості випускників до успішної професійної діяльності. Про психологічну готовність, її рівні можна судити по терміну, необхідному для набуття професійної самостійності після закінчення вузу.В даний час проводяться багато досліджень з проблеми психологічної готовності молодих спеціалістів до трудової діяльності, аналізується період їх адаптації. Відмічається, що повна професійна адаптація вимірюється часом, який потрібен молодому спеціалісту після закінчення вузу для того, щоб досягти еталонної продуктивності праці та якості роботи на посаді, що відповідає профілю його підготовки.Про рівень психологічної готовності можна судити також по тому, як оцінює молодий спеціаліст свою професійну самостійність або несамостійність. Переважна більшість молодих спеціалістів говорить, що їм було потрібно менше одного року, щоб увійти в курс справи, тобто відчути впевненість в собі.Існує думка, що термін професійної адаптації в межах півроку для більшості випускників можна вважати оптимальним. Відповідно менший термін професійної адаптації випускників свідчить про високий рівень їх психологічної готовності до праці після закінчення вузу.Як би ідеально не була побудована підготовка, навчально-виховний процес повністю формує спеціаліста, що володіє повною закінченою професійною здатністю і професійною надійністю. Багато чого залежить від організації праці і виховання молодих спеціалістів в перший період їх самостійної роботи. Необхідні сприятливі об'єктивні умови праці, які б допомагали реальному втіленню психологічної готовності і подальшому розвитку.Багато молодих спеціалістів починають своє трудове життя у досить обмежених обставинах (з низькою зарплатнею, без власного житла і т.д.). Якщо оплата праці створює молодим людям перспективу вирішення їх матеріальних проблем, то вони працюють відповідно своїх здібностей. Але якщо рівень оплати такий, що не охоплює елементарних потреб, то він не може не відобразитись і на відношенні до праці, що, звичайно, понижує зацікавленість молодих людей до праці на даному робочому місці [7, с.7].Дослідження адаптації до умов колективної діяльності показало, що випускникам потрібен різний час, щоб відчути себе в колективі впевнено, зрозуміти і прийняти систему особистих взаємовідношень, що склалися в колективі.Ефективність професійної діяльності забезпечується не тільки набуттям спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних для роботи вчителя інформатики, але і цілим рядом особистих якостей. Якщо молодий спеціаліст не володіє професійно необхідними якостями або вони в нього недостатньо розвинуті, процес його соціально-психологічної і професійної адаптації проходить дуже складно: людина або змінює отриману у вузі спеціальність, або шляхом перенавантаження «пристосовується» до професійної діяльності. Тому процес соціально-психологічної і професійної адаптації повинен починатися не з того дня, коли молодий спеціаліст з дипломом в руках приходить на місце своєї роботи, а значно раніше. Освоєння професії, формування соціально-психологічної готовності до співпраці повинно починатися буквально з перших занять у вузі. Студент повинен мати в своєму розпорядженні  багато соціально-психологічні і професійні знання, навички, уміння, якості, а будучи на виробництві, творчо, без особливих перешкод реалізувати свої можливості.Таким чином, одним з показників психологічної готовності є період адаптації до трудової діяльності.

3. Етапи психологічної підготовки студентів вищого навчального закладу до роботи в школі

Цілеспрямований розвиток системи самовдосконалення студентів являє собою складний процес, який здійснюється у відповідності з конкретними цілями і задачами, поставленими для кожного курсу в окремості і на весь період навчання в цілому. Але розвиток професійно-особистісного вдосконалення, будучи складовою частиною системи психологічної орієнтації студентів на професійну педагогічну діяльність, повинно включати також періоди до вузівської підготовки і адаптації молодого вчителя в школі.

На наш погляд, система психологічної орієнтації на педагогічну професію вчителя інформатики включає наступні компоненти (етапи):

1. Формування в учнів уявлень про професію вчителя інформатики на лекціях, бесідах зі старшокласниками, в процесі включення їх в роботу комп'ютерних класів у вузі, гуртків розвитку педагогічних здібностей і т.д.
2. Бесіда, тестування, що проводяться серед абітурієнтів.
3. Формування у студентів уявлень про особистісне і професійне самовдосконалення майбутнього вчителя інформатики в період навчання у вузі.
4. Реалізація індивідуального підходу до випускників вузу в період розподілення за місцем роботи.
5. Психологічна допомога молодому спеціалісту в період його адаптації до умов роботи в школі (індивідуальне консультування, вивчення і узагальнення досвіду роботи молодих спеціалістів і ін.)

Кожний із названих етапів включає формування психологічної орієнтованості на професійно-особистісне удосконалення майбутніх учителів інформатики на основі розвитку уявлень і понять про особливості діяльності вчителя і його професійно-значимих якостях. Розглянемо психологічне обґрунтування і особливості роботи викладача на кожному з вище описаних етапів.

Етап 1. Робота зі школярами (майбутніми абітурієнтами).Вибір професії молодою людиною належить до категорії так званих разових рішень. Надзвичайно важливо мати уявлення про складні соціально-психологічні процеси, які обумовлюють вибір тієї або іншої спеціальності, сприяють задоволеності професією на майбутніх етапах життєвого і професійного самовизначення. Суттєву роль у визначенні планів молоді, у виборі спеціальності відіграють ціннісні орієнтації старшокласників, процес формування яких являє собою складний соціально-психологічний феномен.За багатьма даними, важливими компонентами «образу професії» для школярів являються складність, змістовність роботи і авторитет представників даної професії серед людей. Тому на першому етапі важливо розкривати значимість професії вчителя, зокрема вчителя інформатики. Було б доцільно організувати в школі гуртки і спецпрактикуми, проводити дні відкритих дверей, зустрічі з найкращими педагогами-випускниками вузу з дітьми, які хочуть розвинути в собі педагогічні здібності. Етап 2. Робота з абітурієнтами.При організації роботи з абітурієнтом важливо враховувати, що для нього престиж професії, суспільна думка надзвичайно важливі, незалежно від розуміння і визнання її необхідності і її складності. Для того, щоб впевнитись в цьому, потрібно подивитись, що ж реально зацікавлює старшокласників в професії, як і чому вони її обирають.На відміну від попереднього етапу тут важливі такі цінності, як відповідність особистісних якостей і здібностей вимогам майбутньої роботи, а також інтерес до власної професійної діяльності. Тут важливо не упустити момент, коли абітурієнт обирає спеціальність інформатику тільки заради того, щоб поглибити свої знання в цій області, а не для того щоб стати вчителем. Тому роз'яснення таких аспектів надзвичайно важливе. На наступних етапах професійного самовизначення в ранг домінуючих мотивів висуваються розмір заробітної плати і можливості працевлаштування. Так, більш третини студентів в якості основного мотиву небажання працювати вчителем інформатики називають відсутність інтересу і схильностей до педагогічної роботи, а також на невідповідність своїх здібностей і якостей вимогам професії, хоча мають неабиякий досвід роботи з комп'ютером.Подібні трансформації орієнтацій старшокласників потребують побудови відповідної роботи з урахуванням перспективних змін цінностей, пояснення можливих результатів, до яких може призвести їх вибір. Етап 3. Робота зі студентами.Реальний процес професійного становлення багатший ніж задані нормативи, тому вузівський викладач повинен завжди бути готовим до того, що перед ним в навчальному процесі будуть поставати самі непередбачувані завдання. За плечами кожного студента власний життєвий досвід, інтереси в  поєднанні з досвідом загально-історичного, і це є основою процесу навчання. Викладач стимулює студентів до актуалізації попереднього життєвого досвіду, створює умови злиття цього знання з загально-історичним досвідом. Для цього йому необхідно вивчати до вузівський досвід студентів, прогнозувати можливі труднощі, помилки, намітити шляхи їх корегування.Врахування викладачем життєвого досвіду студента є, загалом, звернення до особистості майбутнього спеціаліста, до його здібностей «працювати» зі своїм досвідом. Студент в цій ситуації перелаштовує свої колишні уявлення або отримує їм підкріплення, оволодіває професійними знаннями, знаходить в них особистісні смисли. Етап 4. Робота з випускниками педагогічного вузу.На цьому етапі надзвичайно важливо націлювати на складання особливих індивідуальних програм самовдосконалення в період вибору типу школи, в яких випускник вузу бажає працювати. Так, якщо він обирає школу з поглибленим вивченням того або іншого навчального предмету, особливо значимим стає розширення власного кругозору, бачення перспектив розвитку науки, формування умінь спілкуватися з здібними дітьми, організовувати їх індивідуальну і спільну навчальну діяльність у відповідності до інтересів, розвивати творчий потенціал. Навпаки, в школах для дітей із затримкою психічного розвитку необхідно особливе терпіння педагога, стремління дійти до кожної дитини, вчасно побачити в ньому паростки в психічному розвитку, уміння діагностувати причини помилок і здійснювати різні види колекційної роботи. Можна говорити також про специфіку психологічної орієнтованості випускника, якому потрібно буде працювати в приватній школі, куди нерідко потрапляють діти з деякою деформацією в особистому розвитку. Але особливе значення набувають особистісні програми самовдосконалення студента, або він буде працювати в школах-інтернатах або в школах для дітей групи ризику. Майбутній спеціаліст повинен організувати індивідуальну роботу з учнями, щоб створити їм сприятливі умови для нормального розвитку і життя. Етап 5. Робота з молодим спеціалістом.В період адаптації молодого спеціаліста до школи велика роль належить колегам, перш за все, досвідченим учителям-методистам, керівникам педагогічного колективу, тобто всім, хто щоденно знаходиться поряд з учителем. Але цим не вичерпується весь спектр роботи, важлива, щоб він не втрачав зв'язку з вузом, намагався самостійно виявити свої труднощі і шляхи їх подолання, знаходити «точки росту», складати програму особистісного і професійного самовдосконалення. В цей період особливо важливо організовувати консультування, школи молодого педагога, проблемні курси за напрямками у відповідності з запитами вчителя, психологічні тренінги.

Психологічна орієнтація майбутнього вчителя на професійну діяльність являє собою неперервний процес супроводження людини з моменту виникнення потреби «бути вчителем» до моменту становлення вчителя-професіонала. Весь цей довгий шлях старшокласник-студент-молодий вчитель може пройти під керівництвом викладачів вузу, психологів та педагогів.

4. Формування готовності студентів до майбутньої діяльності в умовах інформаційно-комунікаційних технологій

Світове співтовариство в останні роки утворило інформаційну мережу глобального масштабу на базі комп'ютерних телекомунікацій, що визначило принципово новий рівень розвитку сучасного суспільства. Основними процесами, які в даний час визначають розвиток всіх сфер життя, є процеси глобалізації та інформатизації. Матеріальну основу цих процесів складають телекомунікаційні технології, які дозволяють сьогодні говорити про наявність деякого всесвітнього інформаційного простору.Основну роль в інформаційній підготовці суспільства відіграють вищі навчальні заклади. Вища школа здійснює комп'ютерну підготовку, методичне управління та підготовку кадрів для системи освіти в цілому. Створюючи свої інформаційні ресурси, включаючи їх у всесвітню мережу, вища школа впливає на всі сторони навчального процесу. Тому в даних умовах на перший план виходить задача формування інформаційної компетентності майбутніх учителів. Поняття компетентності доволі змістовне і різні точки зору на природу цього явища призводять до різних його визначень.Так, в широкому смислі поняття «готовність до діяльності» трактується як готовність до життєвої практики в цілому, до входження в нову сферу, до самореалізації в творчій діяльності, до переносу знань і способів діяльності з однієї сфери в іншу, до діяльності в нових умовах, що постійно змінюються, до адекватної самооцінки.У вузькому смислі можна розглядати «готовність до педагогічної діяльності» як сукупність властивостей і якостей особистості учителя, що адекватно відображає структуру його педагогічної діяльності, як вирішальну умову швидкої адаптації випускника вузу до специфічних умов педагогічної праці, як можливість для подальшого професійного удосконалення.В період інформатизації освіти та швидкого розвитку інформаційних та комунікаційних технологій у майбутнього учителя повинна бути розвинена якісь готовності до максимального сприймання та засвоєння нового рівня цих технологій, особливо це актуально для майбутніх учителів інформатики. Застосування засобів ІКТ в сучасній освіті ґрунтується на реалізації великої кількості можливостей самих інформаційних і комунікаційних технологій.

Зараз найбільш ефективне використання засобів ІКТ для досягнення певних педагогічно значимих цілей:

1. розвиток особистості, її підготовка до комфортної життєдіяльності в умовах сучасного інформаційного суспільства масової комунікації і глобалізації:

- інтенсифікація психолого-педагогічної взаємодії з метою розвитку мислення, формування системи знань, що дозволяють реалізувати побудову структури своєї розумової діяльності;- формування і розвиток умінь здійснювати інформаційну діяльність по збору, обробці, передачі, збереженні інформації;- розвиток здібностей до свідомого сприйняття інтегровано поданої інформації;- розвиток умінь здійснювати інформаційно-пошукову, експериментально-дослідну діяльність на основі організації процесів моделювання, симуляції, імітації;

1. реалізація соціального замовлення в умовах інформатизації, глобалізації та масової комунікації сучасного суспільства:- підготовка професійних кадрів та спеціалістів, компетентних в області реалізації можливостей засобів і методів інформатики, ІКТ у відповідній сфері життєдіяльності членів інформаційного суспільства;- підготовка користувача до застосування засобів ІКТ різного рівня (від буденного використання до професійного);
2. інтенсифікація всіх рівнів освітнього процесу системи неперервної освіти:- підвищення ефективності і якості освітнього процесу за рахунок реалізації унікальних, з точки зору педагогічних застосувань, можливостей ІКТ;- забезпечення спонукальних мотивів (стимулів) до отримання освіти, що обумовлюють активізацію пізнавальної діяльності з використанням засобів ІКТ;- поглиблення міжпредметних зв'язків за рахунок використання сучасних засобів обробки інформації при вирішенні задач різних предметних галузей;- реалізація ідей відкритої освіти на основі використання розподіленого інформаційного ресурсу.

Таким чином, сучасні інформаційні і комунікаційні технології відкривають доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають абсолютно нові можливості для творчості. ВисновокОсобистість педагога визначає стан освіти. Від рівня культури вчителя і його професійної підготовки, широкого кругозору і громадянської позиції безпосередньо залежать результати соціально-економічного і духовного розвитку  суспільства. Задача підготовки педагогічних кадрів, що відповідають сучасним потребам, актуалізує проблему виявлення психологічних умов підвищення ефективності особистісного і професійного вдосконалення майбутнього вчителя в період навчання у вузі. Але на сьогоднішній день основним критерієм оцінки випускника педагогічного  вузу є, в основному, знання, тоді як визначальним фактором успіху його професійної діяльності виявляється сформованість, цілісність його особистості, духовне багатство, моральний та естетичний образ. Сформованість цих якостей «захистить» молодого вчителя від професійної деградації. Але саме теоретичних і практичних психологічних знань не вистачає студентам, і не тільки знань, але й глибокого розуміння умов і смислу педагогічної діяльності, психологічної готовності до неї.Як, наприклад, налагодити в класі дисципліну? Як психологічно правильно побудувати урок? Як на протязі уроку утримувати увагу учнів? Як самого себе психологічно налаштувати на урок? Як навчитися не боятися дітей? Що робити в кожному конкретному випадку не в загальному, а з конкретною дитиною? Як організувати психологічну консультацію батьків? Саме ці і багато інших подібних проблем постають перед студентами в процесі  педагогічної практики. Психологу під час педагогічної практики виділяється одна година на консультацію одного студента і він повинен встигнути допомогти кожному, що є зовсім нереально. Не дивно, що саме на старших курсах, після педагогічної практики, збільшується кількість студентів, що розчарувалися в майбутній професії, яка перестає бути частиною їх життєвих орієнтацій. Вирішити цю проблему можна через поглиблення психологічної підготовки у педагогічному вузі.

Список використаних джерел

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М. – 1980. – 244 с.
2. Дурай-Новикова К.М. Формирование профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности: Автореф. Дис. …д-ра пед.наук. М. – 1983. – 18 с.
3. Исаев Г.И Перестройка психологической подготовки в высшей школе // Вопросы психологии. – 1977. – №6.
4. Лубовский В.И., Переселени Л.И., Семаго М.М. О публикациях психодиагностических материалов // Вопросы психологии – 1997. – №1.
5. Мирзоев М.С. Психолого-педагогические признаки для прогнозирования профессиональной успешности будущих учителей информатики. // Педагогическая информатика. – 2004. – №2.
6. Профессиональная подготовка учителя начальных классов. Ставрополь. – 1986. – 10 с.
7. Переведенцев В.И. Молодая семья сегодня. М. – 1987. – 56 с.
8. Семиченко В.А. Використання психології в навчально-виховному процесі вищої школи // Педагогіка і психологія. – 1996. – №3.
9. Социальная активность специалиста: истоки и механизм формирования (социологический анализ). Харьков. – 1983. – 17 с.

---

---