Психолого-педагогічні рекомендації з полегшення процесу адаптації студентів до нових умов навчання

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Перейти до: навігація, пошук


Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Камлик О.М.



Перехід до нової соціальної ролі, ролі студента, зміна звичної шкільної обстановки на незнайому вузівську вимагає часу для адаптації, навіть якщо в стінах вузу студент зустрічає дружелюбність і участь з боку викладацького складу і співробітників. Це пов'язано з тим, що життя студента будується за іншими нормами і правилами: збільшується почуття відповідальності за те, як складеться подальше життя, нерідко ці процеси пов'язані ще і з відривом від «домашнього вогнища».Зрозуміло, що у деяких студентів це може призвести до певних труднощів і формуванню деформованої соціальної ролі «студента», а саме: підміна реального почуття дорослості такими поведінковими діями, як свобода відвідування занять, зовнішні форми реалізації свого Я. Це пов'язано для студента с певними труднощами, які виявляються в небажанні вчитися, відвідувати навчальний заклад.Все це призводить до необхідності організації перехідного, адаптаційного періоду розвитку особистості на початковому етапі її входження в новий ритм вищої школи. Адже вчорашні школярі знаходяться тепер в цілковито нових для себе умовах: нове середовище, нова система занять. І в цих умовах їм потрібно не лише навчитися здобувати професійні знання, поширювати свої теоретичні і практичні вміння, але й будувати взаємини з оточуючими, формувати новий образ свого Я [ 9, 48].Швидкість і глибина адаптації першокурсників до нових умов знаходяться у прямій залежності від того, наскільки своєчасно і повно вони отримають методичну і практичну допомогу з правильної організації їх праці, побуту, відпочинку.Тому виникає необхідність створення психологічної служби вищого навчального закладу, загальною метою якої стало б сприяння особистісному зростанню та професіональному становленню студентів.При цьому особистісне зростання передбачає не лише розвиток особистості, а й прагнення людини до найповнішого вияву й розвитку своїх можливостей та здібностей. Це поняття значною мірою збігається з поняттями самоактуалізація і самореалізація. Саме прагнення до самоактуалізації мотивує людину до розвитку і вияву своїх можливостей, вона стає вільною у виборі свого життєвого шляху; реалізація потенцій людини своєю чергою робить її психологічно зрілою, здатною до творчої діяльності [ 7,2].Особистісне зростання студентів виступає важливою передумовою професійного становлення особистості.Але на жаль, у нашій вищій школі умови, необхідні для самоактуалізації людини (а саме: прийняття людини, повага, віра у позитивні зміни в особі, конгруентність оточуючих, емпатичне розуміння та інше), не виконуються. Не кажучи вже про безумовне прийняття особистості студента, викладачі не завжди виявляють до нього елементарну повагу та доброзичливість. Це призводить до виникнення напруги, тривоги у студентів, особливо в ситуаціях оцінювання, контролю, до зниження самооцінки, зневіри у собі, своїх можливостях та здібностях. Як наслідок - ефективність підготовки спеціаліста знижується. Причиною цього, перш за все, є низька психологічна культура викладачів та студентів, відсутність ефективного психологічного забезпечення навчально-виховного процесу.Таким чином, психологічна служба ВЗО покликана сприяти психологічній підтримці навчально-виховного процесу і виконувати такі головні завдання, пов'язані з включенням першокурсників до нового середовища [1,3]:

  1. полегшення процесу адаптації студентів до умов навчання. Тут найважливіше допомогти першокурснику оволодіти якісно новими прийомами навчальної та навчально-професійної діяльності, виробити потяг до самостійної роботи. Адаптація до умов навчання включає і зміну стилю спілкування з товаришами й викладачами у навчальній та позанавчальній діяльності;
  2. професійна адаптація, кінцевою метою якої є професійна ідентифікація майбутніх фахівців. Професійна адаптація передбачає насамперед вироблення та вдосконалення професійно значущих особистісних якостей, стереотипів поведінки, засвоєння головних професійних ролей, форм спілкування, необхідних для успішного виконання майбутньої професійної діяльності; формування професійної рефлексії та професійної самосвідомості студентів;
  3. допомога студентам у ситуаціях, що викликають значну емоційну напругу. Йдеться насамперед про іспити і заліки, взагалі про організацію роботи під час сесії.Таким чином, необхідність психологічної служби, яка б забезпечувала навчально-виховний процес у вищому закладі освіти, не викликає сумніву.

Але діяльності такої служби не буде достатньо ефективною, якщо буде відсутня наступність у діяльності середньої школи та вищого закладу освіти. Така наступність відіграє значну роль у формуванні готовності студентів до нової навчальної діяльності у ВЗО.

Тому, на нашу думку, було б доцільно ще в середній школі використовувати такі форми підготовки учнів до вузівських методів навчання:

  1. Проблемний виклад матеріалу на уроках.
  2. Навчання конспектуванню першоджерел.
  3. Організація роботи учнів над рефератами.
  4. Оглядові лекції для потоку зі старших паралельних класів.
  5. Проведення семінарських занять в школі.
  6. Залікова система обліку знань школярів за окремими розділами і темами курсів і таке інше.

В свою чергу вузи, які прагнуть здійснити наступність зі середньою школою, могли б використовувати такі форми роботи зі старшокласниками:

  1. Використання лабораторій вузу для проведення практичних робіт.
  2. Проведення днів відчинених дверей.
  3. Організація оглядових лекцій силами викладачів вузу.
  4. Організація олімпіад.
  5. Проведення викладачами вузів факультативних занять зі старшокласниками.
  6. Проведення екскурсійної роботи зі старшокласниками.

Подібні заходи спільної роботи вузу та школи, безумовно, сприятимуть формуванню готовності абітурієнтів до навчання у ВНЗ [ 8, 62].Успішній адаптації першокурсників сприяє розумна, науково обґрунтована організація самого навчального процесу. Перш за все слід вказати на необхідність проведення заходів з виявлення труднощів навчання, тобто з виявлення змісту процесу адаптації.

Для цього в вузах бажано формувати спеціальні групи із числа викладачів, студентів-старшокурсників, завданням якої повинно стати:

  1. проведення обстеження контингенту тільки-но зарахованих студентів;
  2. ознайомлення з навчальними планами усіх кафедр на новий рік навчання;
  3. проведення опитування студентів щодо тих ускладнень, які вони відчувають в навчанні;
  4. аналіз причин відчислень за академічну неуспішність.

Безпосередньо з метою прискорення і полегшення адаптації студентів можна запропонувати наступний перелік заходів:

  1. При формуванні навчальних груп і розробці розкладів занять враховувати матеріали обстежень, здійснених названими групами.
  2. Вчити студентів записувати лекції, самостійно працювати над спеціальною літературою, планувати поточну (індивідуальну) навчальну і наукову роботу.

3 Проводити роботу з професійної адаптації, пояснювати студентам, яких здібностей, схильностей вимагає дана спеціальність, знайомити їх з особливостями майбутньої професійної діяльності.

  1. З врахуванням складу знов прийнятих студентів розробити програму їх ознайомлення з вузом в цілому і його традиціями.
  2. Вести індивідуальний облік студентів, що відчувають значні труднощі.

Важливе значення має навчання першокурсників прийомам самостійної роботи. Для організації самостійної роботи студентів-першокурсників певне значення мають вказівки відомого російського фізіолога Н.Є.Введенського: поступове входження в роботу, мірність і ритм в роботі, послідовність і систематичність діяльності, правильне чергування праці і відпочинку, зміна різних форм розумової праці [ 1, 45].Ці вказівки визначають чітку програму дій деканатів і викладачів відносно включення першокурсників в самостійну навчальну роботу, озброєння їх необхідними вміннями виконувати цю роботу.

Аналіз процесу навчання першокурсників прийомам самостійної роботи дозволяє виділити 3 головних етапи:

  1. Підготовчий. В процесі його проводиться вивчення першокурсників, рівня сформованості у них готовності до самостійної роботи, ознайомлення їх з системою самостійних робіт з кожної дисципліни, а також навчання методам організації і виконання самостійної роботи (читання курсу НОП студентам і проведення практичних занять з цього курсу кожним викладачем). Цей етап охоплює перший місяць навчання.
  2. Тренуючий. Передбачає включення студентів до виконання різних видів самостійних завдань з наростанням труднощі, визначенням мірності (обсягу) і ритму в роботі.
  3. Заключний. Передбачає самоконтроль і контроль з боку викладацького складу, кафедр, деканатів, оцінку роботи студентів із конкретними рекомендаціями на майбутнє.

Проте вузівська система контролю за самостійною роботою студентів страждає неритмічністю, а це негативно відбивається на результатах їх навчання, на розвитку самостійності, оволодінні методами самоосвіти.Організація самостійної роботи за певною системою зі студентами перших курсів передбачає більшу індивідуалізацію завдань з урахуванням потенційних можливостей студентів.При визначенні обсягу знань для самостійного виконання за кожною дисципліною необхідно враховувати загальне навантаження студента протягом робочого тижня, творчий характер даної роботи, ступінь її складності, бо від цього залежать і витрати часу, необхідного для виконання кожного завдання. Важливо враховувати і техніку виконання їх кожним студентом, щоб передбачити не тільки колективні, але й індивідуальні консультації. Отже, принцип індивідуального підходу має бути одним із ведучих в організації та керівництві самостійною роботою студентів перших курсів.Інтенсивність і ефективність самостійної навчально-пізнавальної діяльності першокурсників багато в чому залежить від методів викладання.Один з найбільш ефективних методів - частково-пошуковий, пов'язаний із створенням проблемних ситуацій в процесі вивчення дисципліни.

Проблемна ситуація при цьому повинна відповідати наступним вимогам:

  • містити протиріччя між заданою ситуацією і уявленнями, що маються, тобто викликати здивування;
  • бути пов'язаною із практичним досвідом тих, хто навчається, що показує значимість вирішення заданої проблеми та викликає почуття необхідності запровадження нового поняття або дії;
  • форма постановки проблеми повинна викликати пізнавальний інтерес.

Тобто, головна мета такої роботи - формувати навички самостійної навчально-пізнавальної діяльності першокурсників.В організації самостійної роботи першокурсників особлива роль належить вузівській лекції, оскільки лекційний курс дозволяє засвоїти головні ідеї та методи наукової дисципліни, що вивчається, отримати певний обсяг наукової інформації, придбати вміння та навички пізнавальної діяльності, сформувати інтерес до самої науки.З питання побудови лекції для першокурсників існує, здебільшого, дві думки. Одні вважають, що структуру її потрібно видозмінити, щоб забезпечити швидку адаптацію студентів до вузівської системи навчання; інші, навпаки, не бачать в цьому великої необхідності.Складаючи лекцію для першого курсу, необхідно ставити наступні завдання:- активізувати процес засвоєння студентами знань за дисципліною;- встановити контроль під час лекції за ходом засвоєння нового матеріалу й раніше вивченого;- забезпечити найбільш раціональне керівництво самостійною роботою студентів, примусити їх систематично працювати над засвоєнням матеріалу лекцій.Особливе значення має контроль в кінці лекції за темою, що була тільки що прослухана. Це сприяє активізації розумової діяльності першокурсників під час лекції, примушує їх осмислювати кожне положення, будь-яку інформацію, що була висловлена лектором. Полекційний контроль сприяє підвищенню якості знань першокурсників, вимагає систематичної навчальної праці по оволодінню навчальним матеріалом.В практиці читання лекцій для першокурсників широко застосовуються і такі засоби викладення навчального матеріалу, як описувально-ілюстративний, пояснювальний і проблемний.Перший спосіб є найменш ефективним, бо в цьому випадку лектор намагається дати всі знання в готовому вигляді і студент не приймає активної участі в лекції.При пояснювальному викладенні лекції пізнавальні процеси значною мірою активізуються, тому що такий виклад спрямований на мислення. Тут лектор висловлює наукове припущення, здійснює їх логічну перевірку або обґрунтування, підводячи студентів до формулювання висновків.Особливе значення має проблемний виклад, який завжди розрахований на максимальну інтелектуальну активність студентів. Звісно, на першому курсі проблемний підхід до викладання будь-якої дисципліни не може бути реалізований у всій повноті, проте він може застосовуватися навіть в тих випадках, коли у студентів немає знань для вирішення проблеми, але є прагнення зрозуміти ці проблеми.Роль викладача полягає тут в управлінні процесом пошуку відповідей на питання, що виникли. Нерідко проблему вирішує і сам викладач, а студенти слідкують за ходом його міркувань, поступово оволодіваючи не тільки способами вирішення проблемної ситуації, але і логікою їх постановки.Таким чином, мета створення проблемних ситуацій на лекції - викликати потребу в нових знаннях, а постановка їх вчить студентів логічно і діалектичне мислити [ 8, 28].Проблемні ситуації необхідно створювати не тільки на лекціях, але і на практичних заняттях, де знання, одержані студентами на лекції і в процесі самостійної роботи, закріплюються і поглиблюються. На практичних заняттях проблемні ситуації можна створювати постановкою нестандартних питань. Велике значення має система дидактичних засобів, розроблюваних і використовуваних викладачами вузів, зокрема методичні посібники, які пропонують студентам чіткий послідовний план дій при виконанні конкретних навчальних завдань. Такі посібники застосовуються на семінарських заняттях, при проведенні лабораторних і практичних робіт. В таких посібниках у відповідності з навчальною програмою мають бути визначені дози матеріалу до кожного практичного заняття з алгоритмами дій - окремо для тих, хто краще підготовлений і може самостійно виконувати завдання, і тих, для кого необхідно конкретизувати кожне навчальне завдання й хто потребує допомоги викладача.Значення подібних методичних посібників для студентів перших курсів посилюється тим, що підручники і навчальні посібники майже нічого не містять про методи й засоби самонавчання, точно не визначає рівня знань, які повинні засвоїти студенти. Також для студентів першого курсу доцільно було б розробити спец курс "Основи наукової організації праці студентів".(Такий курс був розроблений доцентом кафедри педагогіки Київського університету М.М.Ржецьким).Крім цього курсу, істотне значення для організації навчальної діяльності першокурсників матиме і так званий курс розумової праці для студентів, який був запроваджений на початку 70-х років у Ленінградському сільськогосподарському інституті й Калінінградському університеті [11, 10].Головне завдання обох курсів - озброїти студентів уміннями та навичками самостійної навчальної роботи, сформувати у них прийоми раціональної інтелектуальної праці. Вони допоможуть сформувати у студентів уміння раціонально планувати і використовувати свій час, ознайомити їх із засобами підвищення розумової працездатності, шляхами вдосконалення сприйняття, пам'яті, уваги й уяви, оволодіти навичками скоропису, технікою швидкого прочитання літератури, написання рефератів, а також конспектування.Таким чином, ми бачимо, що важливою стороною роботи по оволодінню першокурсниками науковими основами навчальної діяльності є подолання тих стереотипів шкільного навчання, які ускладнюють успішне оволодіння знаннями у вищій школі. Тому певна увага викладачів та працівників психологічної служби вузу повинна приділятися дидактичному аспекту адаптації першокурсників до нових умов навчання, що є передумовою ефективної діяльності студентів у вищому закладі освіти.Важливою частиною навчання у вузі є професійне становлення особистості, яке зумовлює виникнення такої необхідної складової особистості фахівця, як професійна ідентифікація. Несформованість професійної ідентифікації навіть при високому рівні теоретичних знань та відпрацьованих практичних умінь не дає можливості впевнено почувати себе у процесі виконання професійної діяльності, перешкоджає ефективній професійній самореалізації. Значна роль у професійному становленні особистості належить сформованості мотиваційної структури особистості щодо її навчання у вищому закладі освіти. Дуже важливо, щоб студента спонукали до навчання саме позитивні мотиви, які прискорюють процес його адаптації до нових умов навчання.Зупинимося на практичних аспектах проблеми розвитку мотивів навчальної діяльності. Для того, щоб процес адаптації дійсно став успішним, необхідне цілеспрямоване формування позитивних навчальних мотивів. Перш за все, слід відзначити важливе значення правильної організації педагогічної взаємодії між викладачами і студентами. Виділяється ряд принципів організації такої взаємодії: принципи диалогізації, проблематизації, персоналізації й індивідуалізації.Так, згідно з принципом діалогізації заняття не повинно перетворюватися просто в передачу знань, його необхідно будувати як обговорення різних точок зору, як спільний пошук істини, тобто у формі діалогу, а не монологу. При такому творчому обговоренні у студентів актуалізуватимуться і пізнавальні, і професійні, і широкі соціальні мотиви.Згідно з принципом проблематизації необхідно створювати умови для самостійного виявлення і постановки пізнавальних завдань. Систематичне створення проблемних ситуацій сприяє розвитку і закріпленню пізнавальної мотивації, її переходу на рівень реально діючої. Важливе значення для розвитку позитивних навчальних мотивів має і реалізація таких принципів педагогічної взаємодії, як принцип персоналізації, - коли особистісне спілкування викладача зі студентами не замінюється рольовим, жорстко детермінованим різними наказами і рольовими очікуваннями, і принцип індивідуалізації, що вимагає врахування індивідуально-психологічних особливостей та інтересів студентів.Значну роль у формуванні позитивних мотивів грає цілеспрямоване професійне виховання студентів. Вже на першому курсі студенти повинні уявляти собі значимість обраної професії, головні її вимоги до особистості, активно розвивати у себе професійно важливі якості. Необхідна розробка цілісної програми професійного виховання на молодших курсах, спрямованої на підготовку студентів до майбутньої професії. Така програма повинна містити різні форми (зустрічі, дискусії, «круглі столи», вікторини і ін.)широкого спілкування студентів-першокурсників із визнаними і авторитетними спеціалістами, зі старшокурсниками і твін. Таке спілкування сприятиме тому, що поверхові уявлення про майбутню професію поступляться свідомому, «особистісно причетним» відношенням до неї. Таке відношення до професії є необхідною передумовою розвитку професійної мотивації.Важливе значення для формування професійної спрямованості першокурсників має проведення практичних робіт та семінарів. Методично правильно побудовані практичні заняття сприяють інтенсивному формуванню спеціаліста. Семінари та практичні заняття формують у першокурсників вміння не тільки самостійно працювати над першоджерелами, а й навчають вільно оперувати набутими знаннями, аналітичне мислити, виконувати логічні операції, дискутувати та інше. Важливе значення при цьому має індивідуалізація завдань для студентів з врахуванням їх підготовленості та здібностей.На семінарах мають практикуватися дискусії, під час яких студенти мають викласти свою точку зору - результати своїх роздумів і пошуків, обмінятися думками. Корективи викладача, його коментарі дають студентам можливість об'єктивно оцінити свої знання та успіхи. Семінари сприяють розвитку професійного мислення і разом з тим є стимулом для самостійної творчої праці.Таким чином, ми бачимо, що серед студентів першого курсу має проводитися належна профілактична робота.

Щодо конкретної роботи з першокурсниками, то вона включати в себе:

  • ознайомлення з ситуацією і типовими проблемами навчання у ВНЗ;
  • мотиваційний компонент, тобто знаходження особистісних сенсів у буденності навчання; підвищення мотивації до навчання;
  • формування чутливості до змін в оточуючому середовищі і разом з тим гнучкості поведінки (адаптаційної мобільності).

Важливим є формування позитивного мислення , яке захищає особистість від стресу адаптації і забезпечує змогу конструктивно сприймати незвичні риси нового середовища.Така профілактична робота може здійснюватися як в індивідуальному варіанті (консультування), так і в груповому.Психологічну роботу з мотиваційними проблемами краще здійснювати в консультативній формі.

При цьому спрямованість консультативної роботи може полягати в тому, щоб:

  1. надати емоційну підтримку, що знімає відчуття ізольованості та зменшує типове для адаптаційної ситуації напруження;
  2. сприяти формуванню внутрішнього характеру мотивації до навчання ( насамперед у тих випадках, коли відомо, що рішення про вступ до ВНЗ приймали батьки). З цим пов'язано і формування внутрішніх критеріїв самооцінки, наявність яких підвищує стресостійкість у ситуаціях оцінювання студента викладачем. Для цього потрібно здійснити внутрішнє структурування процесу навчання, побачити його перспективи, включити його в свої (а не в "батьківські") життєві плани.
  3. покращити орієнтацію у соціально-психологічному просторі студентської академгрупи. Тут варто застосовувати прийом уявного експериментування: уявити різні варіанти власної поведінки в даній групі та можливі реакції групи; аналізувати свої уявлення. Подібна робота сприяє зменшенню страху перед групою через виникнення сумніву щодо того, як саме група реагуватиме на ті чи інші прояви. Крім того, вона підштовхуватиме особистість до реального експериментування в реальних ситуаціях взаємодії з групою;
  4. надати емоційний поштовх навчальної діяльності першокурсника. Його суть полягає в тому, щоб підвищити мотивацію досягнень у навчанні. Залежно від типу особистості студента можна використати один з двох методів.

Перший полягає в тому, що консультант безпосередньо здійснює емоційний вплив, буквально "заражаючи" своїми емоціями. Другий - передбачає роботу з мріями клієнта, його очікуваннями від майбутнього. Це дозволяє перейти від невиразно абстрактного бажання до воління і конкретних вчинків, логіка яких продиктована не минулими подіями, а потрібним результатом, який ще передбачається в майбутньому.На нашу думку, більш ефективною для полегшення процесу адаптації першокурсників є групова робота, спрямована на зниження рівня нервово-психічного напруження, регуляцію психічних станів, корекцію психологічних станів, а також здійснення підтримки психічної діяльності індивіда.Групова робота з цієї проблеми передбачає створення програми тренінгу. Метою тренінгу має бути сприяння психологічній адаптації першокурсників до умов навчання, зокрема: корекція хибних очікувань і ілюзій щодо навчання; підвищення мотивації навчання; знаходження оптимальних моделей поведінки в студентському середовищі; добір оптимальної стратегії навчання тощо.Треба зазначити, що більшість програм тренінгу адаптації першокурсників не забезпечують "стопроцентної"" адаптації. Вони лише сприяють цьому процесу, посилюють його динаміку за рахунок "переведення" даного процесу на актуалізований, усвідомлюваний рівень. Результатом проведення таких тренінгів не завжди є досягнення всіх перелічених вище цілей і тоді вдається досягнути лише однієї-двох цілей, але й це вже є корисним [6,27].Тренінг адаптації студентів до умов навчання у ВЗО варто проводити зі студентами першого курсу - з жовтня по травень. Не рекомендується проводити його у вересні, бо протягом цього місяця першокурсник здебільшого ще перебуває у стані ейфорії і поки ще не усвідомлює тих психологічних проблем, з якими йому доведеться мати справу.Загалом, необхідно врахувати, що тренінг є найефективнішим, коли проблема актуалізована, усвідомлена і в учасників тренінгу є готовність активно працювати над пошуком нової, кращої моделі поведінки. Слід зазначити також, що нерідко така актуалізація відбувається лише після першої сесії, коли першокурсник переконався в хибності своїх очікувань (а інколи і після перших двох сесій).Щодо контингенту учасників тренінгу, то це, звісно, студенти перших курсів вищих навчальних закладів, що мають проблеми з адаптації до умов навчання. До однієї тренінгової групи краще залучати студентів-першокурсників різних факультетів; першокурсники, які навчаються в одній академічній групі, не повинні потрапити до однієї групи тренінгу. Необхідно також, щоб у кожній групі тренінгу були присутні 2-3 студенти старших курсів. Бажано, щоб вони були успішні в навчанні й спілкуванні, а також поінформовані про завдання тренінгу і свою роль в ньому. (Було б добре, якщо у такій ролі виступали студенти психологічних спеціальностей). Присутність студентів старших курсів є передумовою створення неформальної, довірливої обстановки. Звичайно, ознайомити студентів-першокурсників зі студентським життям можуть і представники дирекції, і викладачі, але подібна інформація сприймається краще від "своїх"; у цьому випадку "своїми" є студенти старших курсів.На базі вивчення тренінгів адаптації першокурсників до умов навчання у вищому закладі освіти, розроблених Н.В.Хазратовою, Є.Д.Научитель та А.Зембою [7,8,9] нами запропоновано програму роботи з проблемами адаптації першокурсників до умов ВНЗ. Як і будь-який тренінг, цей також передбачає кілька етапів.Перший етап починається зі знайомства студентів один з одним. При цьому дуже важливою для створення атмосфери прийняття є безпосередня участь психолога у всіх процедурах. Основне завдання цього етапу - швидко і ефективно вивести групу на той рівень, коли її учасники готові "тут і тепер" працювати над власними проблемами. Перші фрази, сказані ведучим на початку знайомства в групі, відіграють надзвичайно важливу роль в тому, яким чином буде розгортатися тренінг.Другий етап - діагностичний, головне завдання якого - виявити особистісні проблеми першокурсників, пов'язані із їх включенням у нове середовище (хибні очікування і ілюзії щодо навчання, "зовнішня" мотивація навчання , необізнаність з поведінковими нормами, прийнятими в студентському середовищі і ін.). І хоча ці проблеми є типовими і зустрічаються із року в рік, треба виявити їх наявність серед конкретних учасників тренінгу, тому що рівень вираженості і специфіка цих проблем є різними у кожного студента. І головне - при виявленні проблеми вона актуалізується для самого першокурсника, що сприяє ефективності тренінгової роботи.Третій етап - корекційний, на якому більш детально розглядаються проблеми, що є актуальними для групи тренінгу. Саме на цьому етапі відбувається вплив на членів групи з метою позбавлення їх цих проблем.

Основними проблемами, що вирішаються на цьому етапі, є наступні:

  1. проблеми міжособистісних відносин;
  2. боязнь помилок і невдач;
  3. мотиваційні проблеми;
  4. питання, пов'язані з оволодінням раціональними способами засвоєння навчального матеріалу.

Програма занять з адаптації студентів першого курсу у ВНЗ1 заняттяНа першому занятті учасникам тренінгу насамперед необхідно домовитися про те, що ніхто з них не буде розповідати іншим людям, що відбуватиметься в групі. Тренінг продовжується лише тоді, коли всі члени групи приймуть рішення дотримуватися правила конфіденційності.Ведучий тренінгу повинен також акцентувати увагу першокурсників на тому, що у багатьох з них досить подібні проблеми, і вирішувати їх разом буде значно легше. Тому всі члени групи мають бути відвертими один до одного.Далі ведучий пропонує всім учасникам познайомитися. Існує багато вправ, спрямованих на знайомство людей у групі. Ми пропонуємо наступну вправу.Вправа "Асоціація на самого себе "Члени групи сідають у коло. По черзі кожному учаснику пропонується назвати своє ім'я і дати дві асоціації на самого себе: перша - "Я такий, яким я є зараз"; друга - "Я такий, яким я був рік тому". Асоціювати себе можна з чим завгодно - погодою, явищами природи, порою року і т.п.Така вправа дозволяє першокурснику дати про себе інформацію в стислій формі, а також відрефлексувати наявність або відсутність особистісних змін, які відбулися протягом останнього року.Після цієї вправи можна переходити до наступного етапу знайомства.Вправа "Візитка"Членів групи треба поділити на пари. Протягом 5 хвилин кожен розповідає своєму співрозмовнику про себе саме цікаве і важливе на його думку. Бажано, щоб в цій інформації відобразились захоплення, інтереси особливості характеру, успіхи та досягнення особистості. Після завершення цієї роботи пари сідають в коло, і співрозмовники протягом 3-4 хвилю представляють один одного групі. Представлення починається словами: "5: хочу представити свого співрозмовника, його звуть..." Далі іде розповідь того що було почуто від співрозмовника. Дуже важливо, щоб при розповіді давалося безоцінне представлення, тобто не використовувалися слова тип? добрий-поганий, мені сподобалося - мені не сподобалося та ін.Після цього психолог просить всіх поділитися своїми думками почуттями, відчуттями : що вони відчули, коли виступали у ролі людини, яку представляють, та тоді, коли самі представляли іншого. Далі обговорюється яка інформація запам'яталася найкраще та чому. Наскільки легко або важкі було скласти безоцінну "візитку" про іншу людину (тобто про наші стереотипі завжди всьому давати оцінку); які почуття і чому виникають у нас під чаї такого спілкування. 2 заняттяНа даному етапі діагностуються існуючі у членів групи проблеми.

Цей етап проводиться у формі бесіди, під час якої ведучий ставить запитання студентам:

  1. Якими були ваші очікування щодо навчання в університеті?
  2. Якими були ваші перші враження від університету і навчання в ньому?
  3. Чи співпали ваші очікування з реальною ситуацією навчання?
  4. Якими були мотиви вашого вступу до ВНЗ?
  5. З якими проблемами ви вже стикалися?
  6. Які враження у вас були після перших лекцій та семінарів?
  7. Яким ви уявляєте собі студентське життя?

Ведучий опитує по черзі всіх учасників групи, починаючи з себе , далі - студентів старших курсів і нарешті першокурсників. Таку послідовність опитування можна пояснити тим, що якщо починати опитування з першокурсників, то їхні відповіді характеризуються закритістю і лаконізмом. Коли ж вони є свідками невимушеної поведінки старшокурсників, вони наслідують їм.Дуже важливою і актуальною є проблема міжособистісних відносин в групі. Особливо ця проблема цікавить першокурсників у перші дні навчання, тому її треба розглядати як одну з перших на тренінгу адаптації.На цьому етапі проводяться такі справи.Вправа "Як стати своїм "Учасникам тренінгу пропонується ситуація, коли студент нікого не знає із членів своєї академічної групи, але хоче познайомитися з ними і увійти в контакт. Для цього йому необхідно сказати кілька фраз, щоб на нього звернули увагу, сприйняли як "свого".Програється кілька варіантів такого знайомства, після чого проводиться обговорення, а саме: що вдалося, що не вдалося; хто із учасників тренінгу найкраще впорався з завданням.Вправа "Перехоплення ініціативи "Пропонується ситуація неформального спілкування-конкуренції серед студентів. Умови ситуації є такими: кожному студенту хочеться привернути увагу до себе, розповісти щось цікаве і значуще для інших. Завдання полягає в тому, щоб вдало перехопити ініціативу у попереднього промовця, при цьому не образивши його, не поводячи грубо чи агресивно і зацікавити присутніх. В ролі того, хто перехоплює ініціативу, виступають по черзі всі учасники тренінгу.Інша важлива проблема, з якою зустрічаються першокурсники - це страх помилок, страх перед невдачею. Інколи ця проблема проявляється в тому, що студенту важко проявити ініціативу, висловлювати свою думку. Причиною цього може бути страх осуду і оціночних суджень з боку інших. При вирішенні подібних проблем можна використовувати вправи, взяті з програми тренінгу впевненості в собі, публічного виступу, тренінгу стресостійкості. Ці вправи повинні бути спрямовані на отримання учасниками тренінгу певних знань про взаємодію між людьми, корекцію поведінки й обрання оптимального варіанту взаємодії з оточуючими людьми.Вправа "Невпевнена, впевнена і агресивна відповіді"Вправа спрямована на тренування поведінки, незалежної від поведінки групи, здатності приймати рішення в ситуації тиску з боку інших.Ведучий пропонує різні, типові для студентів ситуації. Кожен член групи має продемонструвати в даній ситуації невпевнену, впевнену та агресивну відповідь.

Для прикладу можна використати такі ситуації:

  1. Студентська академгрупа проявляє негативне ставлення до активності в навчанні окремого студента. Після його успішної відповіді на семінарі деякі члени групи проявляють це в іронічних запитаннях, в звинуваченнях і загрозах. Першокурсник повинен дати різні відповіді групі.
  2. Ви - студент першого курсу. Ви завжди доволі серйозно готуєтесь до семінарських занять. Ви завітали до читального залу попрацювати, але за ваш стіл сіла одногрупнипя і почала про щось запитувати. Ви кажете:...
  3. Ви стоїте у черзі в бібліотеку. І тут бачите, що інший студент намагається пройти без черги. Ви йому відповідаєте..З заняттяМотиваційний поштовхЦе заняття посвячено актуалізації мотивації навчання і проясненню очікувань на майбутнє, мріям щодо професійної самореалізації.

Вправа "Самодослідження досягнення цілей "Кожен студент бере аркуш паперу та олівець. Ведучий ставить слідуючи завдання:

  1. Намалюйте 5-6 геометричних або абстрактних фігур.
  2. Усередині кожної фігури упишіть продовження такої фрази: "Я хочу, щоб період мого навчання у вузі..."
  3. Пронумеруйте за значимістю свої відповіді.
  4. По контуру кожної фігури додайте пояснення: "це можливо, якщо..."
  5. Поставте праворуч від фігури займенник Я там, де це залежить від вас.
  6. Відведіть від кожної фігури стрілку, перелічите від кого або від чого це залежить.
  7. Після виконання завдання обговоріть зі студентами:- чи вистачило учасникам 6 фігур або їх виявилось мало, багато?- наскільки часто вони використовували займенник Я і в яких саме випадках;- наскільки конкретно дана відповідь на питання, від кого залежить його виконання;- чи легко вам було визначити свої пріоритети та вписувати продовження фрази.

Під час виконання або обговорення завдання слід підвести студентів к усвідомленню того, що конкретно вони очікують від навчання у вузі та від чого конкретно це залежить, яка роль самого студента в реалізації очікувань.Вправа "Моя майбутня самореалізація "Ведучий: Уявіть, будь ласка, що протягом наступних 10-15 років Ваше життя здійснюватиметься у повній відповідності з найкращими побажанням очікуваннями. Тепер уявіть самого себе через 10 років. А зараз подумки дайте відповідь на запитання:- скільки вам років?- як Ви виглядаєте зовні?- де і ким Ви працюєте?- що Ви являєте собою як професіонал? Що конкретно Ви вмієте, можете робити; яку роль Ви відіграєте в тій організації, де працюєте?- яким є Ваше матеріальне становище?- якими тепер є Ваші плани на майбутнє?Далі проводиться обговорення тих образів, які вдалося уявити учасникам тренінгу. Необхідно прагнути надати цим образам максимальної визначеності, яскравості.4 заняттяРобота з проблемами раціонального характеруСеред першокурсників поширеною є проблема, пов'язана зі звичайною необізнаністю вчорашнього школяра щодо системи навчання у ВНЗ. Першокурснику спочатку дуже важко зорієнтуватися у навчальному процесі, тому найефективнішим прийомом на даному етапі є розповіді старшокурсників про цю систему, їх розповіді стосуються таких питань:- що таке лекція і для чого вона потрібна?- як слухати і як використовувати лекційний матеріал?- як краще готуватися до семінарів?- що таке сесія і як підійти до неї "озброєним"? Вправа "Виступ без підготовки "Кожному учаснику тренінгу пропонується обрати будь-кого з присутніх і експромтом задати йому тему доповіді. Тема має звучати лаконічно, наприклад "Розум", "Сніг" і т.п. Обраний повинен виступити з 2-хвилинною доповіддю за запропонованою темою без підготовки. Ведучий наголошує, що для успішного виступу зовсім не обов'язково дуже глибоко розбиратися в предметі, достатньо дотримуватися структури виступу (визначення, зовнішній вигляд, структура, середовище, використання, походження тощо) і говорити вільно.

Ведучий послідовно добивається таких результатів:

  1. щоб той, хто має виступити, отримавши несподівану тему, не відчував розгубленості, не мовчав, а говорив хоча б щось;
  2. щоб він говорив зв'язано і осмислено, дотримуючись структури виступу;
  3. щоб він говорив вільно і щиро (що зумовлює ефект переконливості


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама