Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Ніколенко Дмитро Федотович (1899-1993) – відомий український психолог, організатор психолого-педагогічної освіти, кандидат психологічних наук, професор.

Зміст 1 Півстоліття життя – Вчитель учителів 2 Сакральність доброчинного його біополя 3 Наукова діяльність 4 Основні публікації: 5 Примітка

Півстоліття життя – Вчитель учителів

• З 1947 р. по 1950 р. працював деканом педагогічного факультету Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького,

• З 1951 р. по 1981 р. (30 років!!!) очолював кафедру психології КДПІ імені О.М. Горького,

• До кінця свого життя (1993 р.) обіймав посаду професора цієї кафедри.

Сакральність доброчинного його біополя

Так, майже півстоліття, але ці цифри жодною мірою не здатні відобразити внесок Дмитра Федотовича у справу підготовки Вчителя. Більше того, цю справу правильніше було назвати мистецтвом творити Вчителя, яке він демонстрував нам усім своїм життям та натхненною працею.

За життя Дмитра Федотовича аби збагнути це мистецтво, достатньо було послухати його бодай одну лекцію: вміння заворожити аудиторію було безмежним, а кожне слово закарбовувалось в пам'яті назавжди. Широка ерудиція, красномовність, зовнішня привабливість, гучність, інтонаційна і темброва виразність голосу, переконаність у кожній фраз, яка передавалась слухачам, – все це не залишало байдужим жодного студента. Про його вміння спілкуватись з аудиторією ходять легенди. Він буквально заворожував слухачів своєю емоційною, полум'яною мовою, вмінням донести інформацію будь-якої складності, так, щоб вона була зрозумілою кожному. Кожен хто спілкувався з ним, одразу опинявся, – як пише у своїх спогадах його учень і багаторічний товариш О.Губко, – "в полоні чистої, ясної аури і ніби причащався до чогось святочного, сакрального, священного і очищався, вилюднював у тому потужному доброчинному біополі, переживав благодатний душевний катарсис, ставав добрішим, яснішим".

Народившись на зламі століть, Дмитро Федотович був ніби персоніфікованою естафетою духовності XIX століття у вік двадцятий. Ось як метафорично й красиво пише про нього О.Губко: "Скупаний з отроцьких років у кришталево ясній купелі наукового духу, він сягнув вершин культури, і це двоєдине річище й творило неповторну магію його людської приваби. Він був простий і праведний, як український селянин, і рафіновано інтелігентним, як аристократ духу, мудрець-мислитель".

Народився Дмитро Федотович Ніколенко в 1899 р. в селі Жаботин Черкаської області, в багатодітній селянські родині, в якій майбутній вчений був десятою дитиною. Шість синів і п'ять дочок було в родині, а потім батько привів ще й Гриця – сироту: пропаде ж бо сам, а в гурті виросте. Ці батьківські риси жалісливості і чуйності успадкував і Дмитро Федотович. Усі, хто працював із ним, можуть наводити безліч прикладів прояву цих якостей до себе безпосередньо. Він знав склад родин кожного члена кафедри, імена дітей, онуків, при зустрічі не забував запитати про здоров'я, шкільні успіхи, побажати те, про що мріялось й не думалось, що це видно іншим. Можливо й тому ще, що особисте життя складалось нелегко: довго хворіла паралізована дружина і доглядав її терпляче й ніжно; рано помер син і замінив дідусь двом маленьким онукам батька. Та й про невістку – дружину покійного сина – завжди говорив тепло, як про доньку. А онуки, Діма і Женя, як і дідусь, стали психологами.

Та повернемось до витоків. Після закінчення сільської школи Дмитро Федотович Ніколенко навчався у Черкаській вчительській семінарії, яку власне сам і створив. Ні, в цій фразі немає помилки. А було, за свідченнями, це так. 1921 рік, перший голод, професура Києва і Харкова без зарплати і засобів для виживання. І молодий активіст Дмитро Ніколенко об'їжджає села Черкащини, агітує молодь "вчитися на вчителя", збирає кілька сот пудів борошна для підтримки голодних викладачів, які переїздять до Черкас на роботу щойно відкритого, завдяки зусиллям Д. Ніколенка, інституту народної освіти, студентом якого стає і сам.

Потім працює вчителем початкової і семирічної шкіл, викладає в училищі фабрично-заводського навчання. Водночас працює інструктором Черкаського повітового відділу народної освіти і кореспондентом черкаської газети „Вісті”.

У1922 р. переїжджає до Києва і вступає на філософсько-педагогічний факультет Київського інституту народної освіти. Тут Дмитро Федотович прилучився до психології і назавжди пов'язав з цією наукою свою долю. Психологія стала супутницею його життя, крізь її призму характеризує він життєві ситуації, оцінює власні й людські вчинки.

Починаючи з 1930 року, педагогічна і наукова діяльність Д.Ф. Ніколенка пов'язана з Київським педагогічним інститутом, до він спочатку працює викладачем, пізніше доцентом кафедри психології.

У роки війни Д.Ф. Ніколенко був залишений у Києві для підпільної роботи. Виконував важливі доручення центру, був зв'язковим, не раз ризикував життям, передаючи секретну інформацію.

У 1943 р., тільки відійшов фронт, Д.Ф. Ніколенко, співробітник Київського обласного інституту вдосконалення вчителів, бере найактивнішу участь у відродженні освіти на визволеній Київщині. З лютого 1944 року він знову почав читати лекції в Київському педінституті.

Д.Ф. Ніколенка, як і Г.С. Костюка, О.М. Раєвського, О.С. Залужного, П.Р. Чамату, з якими він розпочинав свою діяльність, і з якими дружив, по праву вважають фундатором української психології. Теоретик і практик, експериментатор і дослідник, він володів високою культурою і глибокою ерудицією в багатьох галузях психології. В педагогічному інституті він читав найскладніші курси – на стику психології, фізіології і медицини.

Наукова діяльність

У 1927 р. Дмитро Федотович Ніколенко вступає до аспірантури при науково-дослідній кафедрі педології Київського інституту соціального виховання. Згодом захистив так звану промоційну дисертацію на тему „Почуття комічного і його розвиток у дітей", яке сьогодні викликає інтерес у науковців, і став науковим співробітником відділу психології Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

Коло його наукових інтересів всеохоплююче, (а це майже 300 видрукуваних тільки наукових праць): загальна, вікова і педагогічна психологія, психологія вчителя, педологія, психотехніка, психодіагностика, профорієнтація, психологія здібностей, психологічна служба в школі та ВНЗ.

Важливим є те, що Д.Ф. Ніколенко не лише ставив у своїх наукових працях ці гострі питання щодо підготовки вчителя, формував громадську думку щодо їх вирішення, а й працюючи деканом педагогічного факультету, завідувачем кафедри психології, здійснював розробку відповідних шляхів і засобів ефективного їх вирішення. Надзвичайно велике значення він надавав включенню студентів у майбутню педагогічну діяльність.

Свої погляди на проблему вчителя Д.Ф. Ніколенко узагальнив у своєму навчальному посібнику "Психологія особистості радянського вчителя " (К., 1973). Виданий більше як 35 років назад, в специфічних соціально-політичних умовах тоталітаризму, ця книга і зараз має як історичний сенс, так і самостійне знамення для особистісно-професійного формування майбутнього вчителя.

Специфіка діяльності вчителя-предметника формується на ґрунті загальних педагогічних умінь. Д.Ф. Ніколенко відносить до них:

1. Впливовість, уміння переконувати, доводити.
2. Психолого-педагогічну спостережливість.
3. Педагогічне мовлення.
4. Контактність з дітьми, дорослими.
5. Тактовність, ввічливість.
6. Здатність свідомо керувати емоціями і почуттями, педагогічно спрямовувати їх.
7. Самовладання, стриманість, терпеливість.
8. Чуття дитини, колективу і міри власних навчально-виховних дій.
9. Передбачливість при плануванні і застосуванні навчально-виховних заходів.
10. Організованість і дисциплінованість, акуратність.
11. Працьовитість.
12. Прагнення до самопізнання і самовиховання, долання недоліків характеру, неврівноваженості, інертності.

Працюючи завідувачем кафедри, Дмитро Федотович Ніколенко прагнув дати науково-методичне психологічне забезпечення в підготовці вчителя. Він розробив (сам, чи спільно з колегами по кафедрі) "Педагогічну психологію ", "Вступ до психології", "Практикум з загальної, вікової і педагогічної психології”, "Психологію особистості радянського вчителя" та інші навчальні посібники.

Актуальною є настанова Вчителя про те, що психолого-педагогічна освіта вчиnеля-предметника за своїм змістом повинна стати дитинознавством в широкому його розумінні, забезпечити здатність бачити дитину в її розвитку, уявляти її зрілим громадянином, щоб засобами свого навчального предмету формувати у свого учня інтелект, почуття і волю, риси характеру і переконання відповідно до уявлюваного ідеалу громадянина країни.

Важливою проблемою на сучасному етапі підготовки вчителя-предметника є також формування у нього педагогічного мовлення, тому Дмитро Федотович неодноразово підкреслював необхідність високої культури мовлення вчителя.

Окреслення проблем підготовки вчителя-предметника вимагає і звернення ще до одного, особливо важливого в сучасних екологічних умовах аспекту – це формування у студентської молоді потреби здорового способу життя та фізичного самовдосконалення, на якій постійно наголошував Дмитро Федотович Ніколенко. Це є важливим як з точки зору відповідальності перед суспільством, так і особистого прикладу вчителя перед учнями, як умови реалізації ним виховних завдань підростаючого покоління і здійснюється спеціальними кафедрами (фізвиховання, природничими), спецкурсами, окремими темами, організацією навчально-виховного процесу в університеті, прикладом самих викладачів. Саме таким прикладом для студентів - майбутніх вчителів було довге, красиве, творчо-плідне до останнього дня життя видатного вченого-педагога Дмитра Федотовича Ніколенка.

Співпадання цих двох ювілеїв – 175-річчя Університету і 110-річниці його видатного сина є знаменним, таким, що підіймає нашу пам'ять на новий щабель переосмислення цінностей, серед яких "І вчителя свого лице я знову бачу, і п'є моя душа слова його ясні" (В. Сосюра "Усім учителям моїм привіт мій і любов".)

Основні публікації:

1. Ніколенко Д.Ф. Вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність в курсі психології. – К.: Рад.школа, 1952. – 59 с.
2. Чамата П.Р., Николенко Д.Ф. Психологическая готовность. – К.: Рад. школа, 1959.
3. Ніколенко Д.Ф. Формування естетичних почуттів у дітей дошкільного віку. — К. Рад. школа, 1967. — 95 с
4. Вчись самостійно працювати : (На допомогу студенту-першокурснику) / Грищенко М.М., Ніколенко Д.Ф., Недоступ Н.М.\ М-во вищ. та серед. спец. освіти УРСР; Київський ордена Леніна державний університет ім. Т.Г. Шевченка; Кафедра педагогіки середньої та вищої школи. - Київ : [s. n.], 1969.
5. Ніколенко Д.Ф. Психологія особистості радянського вчителя : посібник для студентів педінститутів / Д.Ф. Ніколенко ; МОН УРСР. КДПІ ім.О.М.Горького. - Київ : [s. n.], 1973. - 145 с.
6. Николенко Д.Ф., Шкиль Н.И. Становление учителя. - К. : Знание, 1979. - 46 с. - (Сер.VII. Педагогическая).
7. Загальна, вікова і педагогічна психологія : практикум / ред. Д.Ф. Ніколенко. - Київ : Вища школа, 1980. - 205 с.
8. Вступ до психології : лекції для студентів-заочників / Д.Ф. Ніколенко, Л.М. Проколієнко . - Київ : КДПІ, 1980. - 104 с.
9. Дошкільна педагогічна психологія / За ред. Ніколенка Д.Ф. - К., 1987.
10. Сімейне виховання. Підлітки : методический материал / Л.М. Проколієнко , Д.Ф. Ніколенко. - Київ : Радянська школа, 1981. - 144 с. - (Бібліотека для батьків).
11. Вступ до психології : лекції для студентів-заочників / Д.Ф. Ніколенко, Л.М. Проколієнко, . - К. : КДПІ, 1982 - ч.2. - 80 с.
12. Психічні процеси : (лекції для студентів-заочників) / Д.Ф. Ніколенко, Л.М. Проколієнко ; Міністерство освіти УРСР), КДПІ ім. О. М. Горького). - Київ : КДПІ, 1983. - 90 с.
13. Ніколенко Д.Ф. Учитель // Українська Радянська Енциклопедія. - 2-е видання. - Т. 11. - Книга 1. - Київ, 1984. - С. 519.
14. Індивідуально-психологічні особливості особистості : навчальний посібник / Ніколенко Д.Ф., Проколієнко Л.М.; КДПІ, . - К. : КДПІ, 1987. - 44 с.
15. Психолого-педагогічні проблеми вивчення особистості учня і учнівського колективу : методичні рекомендації / МО УРСР. КДПІ ім.М.Горького ; Уклад. Левченко М.В., Ред. Ніколенко Д.Ф. - [S. l. : s. n.] ; Київ, 1988.
16. Ніколенко Д.Ф. Педологія: питання теорії і практики / Д.Ф. Ніколенко // Рад. освіта. –. 1988. – № 42. – С. 2-3.
17. Педагогічна психологія : навчальний посібник для студ. педін-тів / Під ред. Л.М. Проколієнко, Д.Ф. Ніколенка. - Київ : Вища школа, 1991. - 183 с. - ISBN 5-11-002424-3.
18. Програма педагогічних інститутів з курсу "Психологічна служба в закладах народної освіти" : для студентів педінститутів спеціальностей "Практична психологія", "Психологія" / М-во освіти України, Ін-т системних досліджень освіти ; Укл. Д.Ф. Ніколенко. - Київ : [s. n.], 1993. - 12 с.

Примітка

Використано матеріал статті Долинська Л.В., Співак Н.В. Сакральність доброчинного його біополя (До 110-річчя Дмитра Федотовича Ніколенка) // ОСВІТА. - 18 - 25 листопада 2009 р.

---

---