Матвієнко Катерина Олександрівна
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
МАТВІЄНКО (Лобас) Катерина Олександрівна (09.І.1921–19.ХІ.2003) – випускниця Пісківської школи, була вчителькою початкових класів, німецької мови, історії Піско-Удайської школи, «Відмінник народної освіти», учасниця підпілля у роки німецької окупації.
Життя Катерини Олександрівни було пов’язане з Піско-Удайською школою протягом 50 років.
Зміст |
Освіта
- 01.09.1929 р. вона пішла навчатися в перший клас, а 17.09.1936 р. закінчила Пісківську семирічну школу на «відмінно».
- З 1.09.1936 р. Катерина Олександрівна навчалась у Лубенській фельдшерсько-акушерській школі, яку закінчила 2.08. 1938 р. Одержала спеціальність «Акушерка». По спеціальності не працювала.
Початок роботи і Друга світова війна
- З 25.08.1938 р. була призначена вчителем І-ІV класів Білоусівської семирічної школи.
- З 01.09.1939 р. почала працювати вчителем початкових класів Пісківської семирічної школи.
- З 1.09. 1940 р. Катерина Олександрівна почала заочно вчитися в Лохвицькому педагогічному училищі, яке закінчила 3. 08. 1945 р.
- Деякий час підміняла вчителів у початковій школі хутора Красногірка. Так і працювала з маленькими дітками.
- Потім 22.06.1941 р. розпочалась війна. Батько Катерини Олександрівни Лобас Олександр Миколайович до війни працював головою колгоспу і був залишений для підпільної роботи.
- 21 вересня 1941 р. село окупували німці. Швидко підібрався «штат» - староста і поліцаї. В першу чергу забирали все і утискували комуністів та їх сім’ї. Олександра Миколайовича разом з іншими активістами села заарештували і пішки за возом відправили в м. Лубни. 14.06.1942 р. розстріляли.
Вели через с. Постав-Мука, мимо двору батьків Матвієнка Миколи Андрійовича. Олександр Миколайович попросив дозволу зайти попити води. Дозволили. Зайшов, попрощався і попросив переказати в Піски, щоб не йшли провідувати, бо це небезпечно.
- В 1942 р. Катерину Олександрівну від відправлення в Німеччину на примусові роботи врятував лікар Чорнухинської лікарні Ф.М. Гутовський. Під час медогляду він видав довідку про непридатність для робіт у Німеччині через хворобу.
- В с. Курінька та навколишніх селах Мокиївка, Луговики, Піски молоді патріоти об’єдналися навколо вчительки Марії Дмитрівни Кривохвіст (по чоловікові Ходаківська), яка перед початком війни повернулась у рідне село Курінька з Молдавії, де вчителювала.
Наявність радіоприймача і друкарської машинки давали змогу інформувати населення про події на фронті. Ось що писала про цей період газета «Колгоспна праця» від 25.06.1944 р. : «Учителька, комсомолка Матвієнко Катерина Олександрівна в с. Піски підпільно керувала комсомольською групою. Разом з подругами-комсомолками О.В. Ясь, Гавриленко Марія Кирилівна, Матухно Ольга Макарівна, Ужако Уляна Василівна писали і розповсюджували листівки, в яких повідомляли про події на фронтах і в СРСР, закликали не йти робити німцям, не давати їм хліба, виганяти худобу в ліси, попереджали молодь про дні, коли буде проводитися насильна відправка на каторгу в Німеччину».
- 01.02.1943 р. Катерину Олександрівну заарештували німці і тримали в гестапо до 26.02.1943 р. Били шлангом, влаштовували очні ставки, вимагали зізнатись у підпільній роботі. Вона не зізналась, а товариші не видали. Керівників підпільної групи М.Д. Кривохвіст і Зуба Михайла Сергійовича розстріляли разом з іншими членами підпілля.
- В роки війни Катерина Олександрівна працювала в общинному господарстві.
Педагогічна діяльність
- Після звільнення території від німецьких загарбників відновила роботу школа. За розпорядженням райвно від 27.09.1943 р. Катерина Олександрівна була призначена на посаду вчителя початкових класів.
- З 1953 р. була переведена на посаду вчителя історії та німецької мови 5-7 класів.
Катерина Олександрівна була вчителем від «Бога». Мала ґрунтовні знання, вміла змістовно і цікаво розповідати. На уроках німецької мови широко використовувала ігрові моменти. Це дуже зацікавлювало дітей і німецьку мову знали всі.
- Тривалий час викладала домоводство. Вчила дітей куховарити, працювати з швейною машинкою, в’язати спицями і гачком.
- Керувала танцювальним гуртком. Разом з Лєвшаковою Ніною Степанівною і дочкою Раїсою вечорами вивчали танцювальні рухи, а потім навчали дітей складним танцям.
- Багато років була депутатом сільської ради. Її дуже любили слухати в жіночих трудових колективах, куди вона приходила з політінформаціями і цікавими розповідями. До неї часто приходили за порадою випускники і односельчани. Для багатьох писала прохання, заяви, звертання в різні державні установи.
- В 1977 р. пішла на заслужений відпочинок. Але ще по потребі школи працювала в 1978-1979 н.р. і в 1981-1982 н.р. Катерина Олександрівна дуже дорожила званням «Учителька».
Родина
05.06.1940 р. одружилися з Матвієнком Миколою Андрійовичем, а 26.08.1940 р. він був призваний на дійсну військову службу.
А ще Катерина Олександрівна була люблячою дочкою, мамою, бабусею і прабабусею.
Померла Катерина Олександрівна 19 листопада 2003 р. Похована в с. Піски-Удайські нині Лубенського р-ну Полтавської обл.
Нагороди
За старанну і висококваліфіковану роботу Міністерство освіти УРСР нагородило К.О. Матвієнко значком «Відмінник народної освіти» (1952 р.)
