Балл Георгій Олексійович
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Балл Георгій Олексійович - вчений у галузі психології, член-кореспондент Академії педагогічних наук України (2003), доктор психологічних наук (1991), кандидат технічних наук (1964), професор (1993).
Народився 24 травня 1936 року в Києві. Закінчив у 1957 році Київський політехнічний інститут (електроакустичний факультет). Із 1958 року працює в НДІ психології (нині — Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України). Учень Г.С. Костюка. Посади: інженер, молодший і старший науковий співробітник; у 1965-1971 роках і з 1989 року — завідувач лабораторії (відділу), з 1996 — очолює лабораторію методології і теорії психології. З 1993 року за сумісництвом працює в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, з 1969 — викладає у вузах України. Основний напрямок досліджень Георгія Балла — методологічні й теоретичні проблеми психології та суміжних із нею наук. Він започаткував нові наукові напрями, що стосуються: створення й застосування психолого-педагогічної теорії задач; визначення психолого-педагогічних засад гуманізації загальної та професійної освіти; раціогуманістичного підходу в методології психологічної науки. Його дослідження присвячені також: удосконаленню поняттєвого апарату психології та суміжних із нею наук; теорії та методам апаратурного кореляційного аналізу; методам професійного відбору; програмованому і комп'ютеризованому навчанню; психологічно обґрунтованій побудові навчального матеріалу й навчальних ситуацій; парадигмі діалогу в гуманізації суспільних відносин (передусім у сфері освіти); психологічним аспектам діяльності та професійної підготовки науковців, педагогів, практичних психологів, становленню духовності професіонала; аналізу категорії "особистість"; співвідношенню адаптації, нормовідповідності й творчості у функціонуванні особистості; сутності, психологічному змістові та співвідношенню особистісної свободи й особистісної надійності; ролі категорії "культура" у психологічній науці.
Автор понад 370 наукових праць, з них 11 одноосібних і колективних монографій та 15 посібників. Член редколегій низки наукових журналів, серед яких: "Гуманітарні науки", "Неперервна професійна освіта: теорія і практика", "Освіта і управління", "Проблеми сучасної психології".