Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Мехед Л.Р., магістр Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Зміст 1 Постановка проблеми 2 Аналіз останніх досліджень і публікацій 3 Виклад основного матеріалу дослідження 4 Висновок 5 Список використаних джерел

Постановка проблеми

Сучасне суспільство стрімко розвивається. Зміни відбуваються в усіх сферах життя: політичному, економічному, соціальному, культурному. Для того щоб випускник школи відповідав вимогам, пропонованим йому суспільством, зміни необхідні і в системі освіти. У якості одного з найважливіших завдань сучасної освіти розглядається досягнення такого рівня освіченості учнів, який був би достатній для самостійного творчого вирішення завдань теоретичного і прикладного характеру. Це особливо актуально для учнів початкової школи, оскільки саме в цей час навчальна діяльність стає провідною і визначає розвиток основних пізнавальних особливостей дитини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема формування готовності молодших школярів до дослідницької діяльності досліджувалася у фундаментальних працях таких учених як А. Алексюк, В. Андреєв, Л. Квіткіна, Н. Кічук, В. Моляко, Н. Посталюк та ін. Вагомий внесок у розвиток теорії й методики розв’язання питань проблемного навчання зробили такі вчені як А. Бут, В. Герасимчук, В. Замковий, В. Корнєєв, Л. Крутик, С. Максименко, М. Махмутов, Л. Момот, В. Паламарчук, О. Пометун, Ю. Руденко, Г. Сазоненко, А. Сиротенко, О. Стадник, М. Топузов, А. Фурман, Б. Чернов, Є. Шипович.

Виклад основного матеріалу дослідження

Зміна пріоритетів і завдань освіти є основним напрямком сьогоднішніх реформ. Засвоєння предметного матеріалу навчання з мети стає засобом такого емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини, яке забезпечує перехід від навчання до самоосвіти, а, отже, й успішну соціалізацію молодшого школяра. Одним із завдань, що стоїть перед учителем сьогодні, є пошук нових способів діяльності й забезпечення збалансованості між пошуковою та виконавською частиною навчальної роботи школярів. Там, де ведеться самостійний пошук вирішення проблем, здійснюється пошук нових, оригінальних способів їх вирішення, починається справжня творча діяльність учнів. Учитель у цьому випадку не просто передає готові знання, не вчить, а допомагає вчитися і розвиватися, створює такі ситуації, при яких дитина сама формує поняття про виучуваний предмет, опановує способи пошукової творчої діяльності.

За Н. Семеновою, дослідна діяльність учнів повинна бути більш вільною, гнучкою в ній може бути значно більше місця для імпровізації. Але разом з тим дослідницьке навчання має максимально нагадувати науковий пошук, а, отже, відповідати як мінімум трьом умовам:

• прагнути визначати і висловлювати якість невідомого за допомогою відомого;

• неодмінно вимірювати все, що може бути виміряна, по можливості показувати чисельне відношення досліджуваного до відомого.

У роботі з дітьми, безумовно, корисні й проектні методи, і методи дослідного навчання, а, отже, потрібно виконувати і проекти, а також дослідницькі роботи. На практиці частіше за все вони з’єднуються в проектно-дослідницьку діяльність. Проектно-дослідницька діяльність – діяльність з проектування власного дослідження, що припускає виділення цілей і завдань, виділення принципів відбору методик, планування перебігу дослідження, визначення очікуваних результатів [4, с. 86].

За Н. Разагатовою, основною відмінністю навчальної проектно-дослідницької діяльності від наукової є те, що в результаті її учні не виробляють нові знання, а набувають навички дослідження як універсального способу освоєння дійсності. За Н. Разагатовою в організації дослідного навчання можна виділити три рівні:

• перший: педагог сам ставить проблему і окреслено шляхи вирішення, саме ж рішення належить знайти учневі;

• другий: педагог ставить проблему, але шляхи і методи її вирішення, а також саме рішення учневі належить знайти самостійно;

• третій (вищий): учні самі ставлять проблему, шукають шляхи її вирі- шення і знаходять саме рішення.

За О. Савенком дослідження можна класифікувати по-різному:

• За кількістю учасників (колективні, групові, індивідуальні).

• За місцем проведення (урочні та позаурочні).

• За часом (короткочасні і довгострокові).

З проблеми (освоєння програмного матеріалу; більш глибоке освоєння матеріалу вивченого на уроці; питання не входять у навчальну програму). Рівень, форму, час дослідження вчитель визначає залежно від віку учнів і конкретних педагогічних завдань. Формування дослідницької діяльності, як правило, проходить у кілька етапів [3, с. 39-44].

Перший етап відповідає першому класу початкової школи. Завдання збагачення дослідницького досвіду першокласників включають в себе:

• підтримання дослідницької активності школярів на основі наявних уявлень;

• розвиток умінь ставити питання, висловлювати припущення, спостерігати, складати предметні моделі;

• формування початкових уявлень про діяльність дослідника.

Другий етап – другий клас початкової школи – орієнтований:

• на придбання нових уявлень про особливості діяльності дослідника;
• на розвиток умінь визначати тему дослідження, аналізувати, порівнювати, формулювати висновки, оформляти результати дослідження;
• на підтримку ініціативи, активності і самостійності школярів.

Включення молодших школярів у навчально-дослідну діяльність здійснюється через створення дослідницької ситуації за допомогою навчально-дослідних завдань і завдань та визнання цінності спільного досвіду. На даному етапі використовуються такі методи і способи діяльності: в урочній діяльності – навчальна дискусія, спостереження за планом, розповіді дітей і вчителя, міні-дослідження; у позаурочній діяльності – екскурсії, індивідуальне складання моделей і схем, міні-доповіді, рольові ігри.

Третій етап охоплює третій і четвертий класи початкової школи. На даному етапі навчання у центрі уваги має стати збагачення дослідницького досвіду школярів через подальше накопичення уявлень про дослідницьку діяльність, її засоби і способи і розвиток дослідницьких вмінь. З урахуванням особливостей даного етапу виділяються відповідні методи і способи діяльності школярів: міні-дослідження, уроки-дослідження, колективне виконання і захист дослідницьких робіт, спостереження.

У процесі включення молодших школярів у навчально-дослідну діяльність перед учителем постає проблема організації вирішення єдиних навчально-дослідних завдань при різному рівні розвитку дослідницького досвіду учнів. Аналіз дослідницької діяльності з позиції загальної теорії діяльності дозволив виявити наступні компоненти, за Н. Разагатовою, дослідницької діяльності учнів початкових класів [2, с. 50]:

1. Цілі дослідницької діяльності учнів можуть бути пов’язані з встановленням емпіричних властивостей досліджуваних об’єктів; вивченням історії їх виникнення та розвитку; конкретних даних про досліджуваному об’єкті на основі широкого кола інформації; виявлення можливостей досліджуваного об’єкта (реальних і вигаданих дітьми) та ін.
2. Потребністно-мотиваційна основа дослідницької діяльності дітей включає соціальні та пізнавальні мотиви. Широкі соціальні мотиви – це прагнення бути відповідальним учнем, виконувати свої обов’язки; вузькі – похвала за успіхи в дослідницькій діяльності, утвердження в колективі, внесення різноманітності в свою діяльність; мотиви співробітництва – прагнення до взаємодії в процесі дослідження з певною групою учнів або учнем, співпраці з педагогом чи батьками.
3. Суб’єкти дослідницької діяльності: учень початкової школи, група учнів, весь клас, пари «учень-учень», «учень-батько», «учень-вчитель».
4. Об’єктами дослідницької діяльності молодших школярів можуть служити об’єкти живої та неживої природи; штучні об’єкти; соціальні об’єкти (людина, групи людей, людські суспільства) фантастичні об’єкти.
5. Процес дослідницької діяльності включає наступні етапи: вибір теми; постановка мети і завдань дослідження, планування дослідження та вибір методів; пошук інформації, проведення дослідів, опитувань, створення графіків і діаграм та самооцінка.
6. Результатами дослідної діяльності молодших школярів є наступні: формування пізнавальних мотивів, суб’єктивно нове для учня знання; новий спосіб діяльності; дослідницькі вміння.

Висновок

Отже, дослідницька діяльність молодших школярів – це пошуково-творча діяльність, спрямована на пізнання навколишнього світу, відкриття дітьми но- вих для них знань і способів діяльності. Вона забезпечує умови для розвитку їх ціннісного, інтелектуального і творчого потенціалу, є засобом їх активізації, формування інтересу до досліджуваного матеріалу, дозволяє формувати зага- льні та предметні компетентності.

Список використаних джерел

1. Короткий психологічний словник Під загальною редакцією Н.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. М.: Політвидав, 1985. С. 13.
2. Разагатова Н.А. Дослідницька діяльність молодших школярів... Таке можливо? У школу разом. Видання для батьків. Вид. дім «Агні»: Самара, 2007. 88 с.
3. Разагатова Н.А. Дослідницька діяльність молодших школярів як здоров’язберігаючих технологій. Освіта і психологічне здоров’я. СБ наук. тр. / Под ред. Т.М. Клюєвої. – Самара: Видавнича група ГОУ «Регіональний соціологічний центр», 2006. С. 39-44.
4. Разагатова Н.А. Залучення молодших школярів у навчально-дослідну діяльність (на прикладі м. Самара). Известия Самарського наукового центру РАН, 2006. № 3. С. 223-230.

---

---