Nonomi в 17:10, 16 травня 2012

2012-05-16T17:10:45Z

← Попередня версія		Версія за 17:10, 16 травня 2012
Рядок 187:		Рядок 187:
	#Хухлаева О.В., Хухлаев О.Е., Петрушина И.М. Тропининка к своему Я: как сохранить психическое здоровье дошкольников. – М.: Генезис, 2004. – 175с.		#Хухлаева О.В., Хухлаев О.Е., Петрушина И.М. Тропининка к своему Я: как сохранить психическое здоровье дошкольников. – М.: Генезис, 2004. – 175с.

			{{Збірник наук. праць. - Випуск 2}}
	[[Категорія:Наукові праці]]		[[Категорія:Наукові праці]]
	[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]		[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
	~~[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. - Випуск 2]]~~
	[[Категорія:Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка]]		[[Категорія:Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка]]
	[[Категорія:Наукові праці фахівців кафедри практичної психології Київського університету імені Бориса Грінченка]]		[[Категорія:Наукові праці фахівців кафедри практичної психології Київського університету імені Бориса Грінченка]]

Snak в 09:58, 20 квітня 2010

2010-04-20T09:58:34Z

← Попередня версія		Версія за 09:58, 20 квітня 2010
Рядок 1:		Рядок 1:
	[[Таран Оксана Петрівна]], cтарший викладач [[Інститут психології і соціальної педагогіки КМПУ імені Бориса Грінченка\|Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету ім. Бориса Грінченка]], ~~rандидат~~ психологічних наук, м. Київ		Автор: '''[[Таран Оксана Петрівна]]''', cтарший викладач [[Інститут психології і соціальної педагогіки КМПУ імені Бориса Грінченка\|Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету ім. Бориса Грінченка]], кандидат психологічних наук, м. Київ

Snak в 10:48, 11 квітня 2010

2010-04-11T10:48:59Z

Таран О.П. Фактори становлення самосвідомості дитини - Історія редагувань

Nonomi в 17:10, 16 травня 2012

Snak в 09:58, 20 квітня 2010

Snak в 10:48, 11 квітня 2010

Yrvi: Створена сторінка: Таран Оксана Петрівна, cтарший викладач [[Інститут психології і соціальної педагогіки ...

← Попередня версія		Версія за 10:48, 11 квітня 2010
Рядок 4:		Рядок 4:
	'''Стаття присвячена проблемі становлення самосвідомості дитини. В статті проаналізовано та виділено внутрішні та зовнішні фактори становлення самосвідомості. Окреслено значення у становленні самосвідомості: функціонування психічних явищ, що складають пізнавальну, емоційно-вольову, потребово-мотиваційну сфери особистості дитини; внутрішньої діяльності особистості, яка полягає у дії захисних механізмів «Я»; впливу соціального середовища. '''		'''Стаття присвячена проблемі становлення самосвідомості дитини. В статті проаналізовано та виділено внутрішні та зовнішні фактори становлення самосвідомості. Окреслено значення у становленні самосвідомості: функціонування психічних явищ, що складають пізнавальну, емоційно-вольову, потребово-мотиваційну сфери особистості дитини; внутрішньої діяльності особистості, яка полягає у дії захисних механізмів «Я»; впливу соціального середовища. '''

	''Ключові слова'': ''' самосвідомість, Я-концепція, психічні явища, захисні механізми, соціальне середовище. '''		''Ключові слова'': ''' самосвідомість, [[Я-концепція]], психічні явища, захисні механізми, соціальне середовище. '''


Рядок 34:		Рядок 34:
	''Мовлення'' є суттєвою умовою виникнення процесу усвідомлення себе, оформлення знань про себе та ставлень до себе у словах, що наділені відповідним змістом. ''Уява'' бере активну участь у формуванні можливого, майбутнього та ідеального «Я» особистості. ''Емоції та переживання'' формують самооцінку та емоційно-оцінне ставлення, що виявляються: в породженні суб’єктивного ставлення людини до себе за критерієм позитивності-негативності; в усвідомленні цінності власної особистості та її ставлень для себе; в організації поведінки; в рівні прояву процесу самоусвідомлення. Воля бере участь у саморегуляції особистості, втілює її в діях, поведінці та вчинках. ''Потреби та мотиви'' стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку. ''Спрямованість особистості'' визначає: значимі відчуття, образи власного тіла, переживання та спонукання людини; міру стійкості та постійності власної особистості; значиму діяльність людини, на основі оцінки якої робить висновки стосовно свого «Я»; напрям усвідомлення власного «Я», що ґрунтується на моральних принципах, якими керується людина, оцінюючи свою особистість.		''Мовлення'' є суттєвою умовою виникнення процесу усвідомлення себе, оформлення знань про себе та ставлень до себе у словах, що наділені відповідним змістом. ''Уява'' бере активну участь у формуванні можливого, майбутнього та ідеального «Я» особистості. ''Емоції та переживання'' формують самооцінку та емоційно-оцінне ставлення, що виявляються: в породженні суб’єктивного ставлення людини до себе за критерієм позитивності-негативності; в усвідомленні цінності власної особистості та її ставлень для себе; в організації поведінки; в рівні прояву процесу самоусвідомлення. Воля бере участь у саморегуляції особистості, втілює її в діях, поведінці та вчинках. ''Потреби та мотиви'' стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку. ''Спрямованість особистості'' визначає: значимі відчуття, образи власного тіла, переживання та спонукання людини; міру стійкості та постійності власної особистості; значиму діяльність людини, на основі оцінки якої робить висновки стосовно свого «Я»; напрям усвідомлення власного «Я», що ґрунтується на моральних принципах, якими керується людина, оцінюючи свою особистість.

	Усі означені психічні явища взаємодіють між собою та сприяють формуванню самосвідомості, яка, за Р.М.Грановською [3], є вершиною розвитку вищих психічних функцій та забезпечує здатність людини усвідомлювати зовнішній світ, відокремлювати себе з нього, а також пізнавати, переживати свій внутрішній світ і певним чином ставитись до себе. Таким чином, Я-концепція, як базова складова самосвідомості, формуючись на основі психічних явищ, в подальшому регулює ними.		Усі означені психічні явища взаємодіють між собою та сприяють формуванню самосвідомості, яка, за Р.М.Грановською [3], є вершиною розвитку вищих психічних функцій та забезпечує здатність людини усвідомлювати зовнішній світ, відокремлювати себе з нього, а також пізнавати, переживати свій внутрішній світ і певним чином ставитись до себе. Таким чином, [[Я-концепція]], як базова складова самосвідомості, формуючись на основі психічних явищ, в подальшому регулює ними.

	У формуванні та функціонуванні Я-концепції також бере участь ''внутрішня діяльність особистості.'' В психології існує два підходи до розгляду внутрішньої діяльності особистості, що виявляється у дії захисних механізмів, що спрямовані на досягнення узгодженості підструктур «Я»: психоаналітичний та когнітивний.		У формуванні та функціонуванні Я-концепції також бере участь ''внутрішня діяльність особистості.'' В психології існує два підходи до розгляду внутрішньої діяльності особистості, що виявляється у дії захисних механізмів, що спрямовані на досягнення узгодженості підструктур «Я»: психоаналітичний та когнітивний.
Рядок 42:		Рядок 42:
	'''Когнітивний підхід''' базується на теорії когнітивного дисонансу Л.Фестингера, головна ідея якої полягає в тому, що наявність у свідомості двох суперечливих знань є когнітивним дисонансом, що спонукає людину до пошуків узгодженості або до послаблення неузгодженості.		'''Когнітивний підхід''' базується на теорії когнітивного дисонансу Л.Фестингера, головна ідея якої полягає в тому, що наявність у свідомості двох суперечливих знань є когнітивним дисонансом, що спонукає людину до пошуків узгодженості або до послаблення неузгодженості.

	Отже, в психології визначено, що в основі внутрішньої діяльності особистості лежить прагнення до внутрішньої узгодженості та адаптації до себе. Внаслідок внутрішньої неузгодженості виникає фрустрація особистості, яка визначається як психічний стан, викликаний об’єктивними непереборними труднощами або складнощами, які суб’єктивно сприймаються як непереборні та виявляються у підвищеній внутрішній напрузі. Дія фрустрації полягає у блокаді цілеспрямованих дій та негативному впливі на Я-~~концепцію~~ особистості і її компоненти. Таким чином, Я-~~концепція~~ потребує психологічного захисту, який здійснюється диференційовано, тобто кожна її підструктура захищається специфічними захисними комплексом [4]. Розглянемо захисні механізми різних підструктур Я-~~концепції~~.		Отже, в психології визначено, що в основі внутрішньої діяльності особистості лежить прагнення до внутрішньої узгодженості та адаптації до себе. Внаслідок внутрішньої неузгодженості виникає фрустрація особистості, яка визначається як психічний стан, викликаний об’єктивними непереборними труднощами або складнощами, які суб’єктивно сприймаються як непереборні та виявляються у підвищеній внутрішній напрузі. Дія фрустрації полягає у блокаді цілеспрямованих дій та негативному впливі на [[Я-концепці]]ю особистості і її компоненти. Таким чином, [[Я-концепці]]я потребує психологічного захисту, який здійснюється диференційовано, тобто кожна її підструктура захищається специфічними захисними комплексом [4]. Розглянемо захисні механізми різних підструктур [[Я-концепці]]ї.

	''Захисні механізми самооцінки,'' за С.Р.Пантилеєвим [5], створюють внутрішню позитивну оцінки, що здатні нівелювати неприємні для суб’єкта реакції оцінювання. Функціонування захисного механізму супроводжується впливом на партнера по спілкуванню шляхом програмування іншого на завчасно-очікувану та підготовлену реакцію схвалення, позитивної оцінки або згоди. Ця функція захисту реалізується, на думку Л.С.Славіної [2], при неадекватній самооцінці і застосовуються для збереження завищеної самооцінки чи для підвищення (або навіть для приховування) заниженої. Отже, самооцінка може бути просто засобом самоствердження, створення в оточуючих приємного враження про себе.		''Захисні механізми самооцінки,'' за С.Р.Пантилеєвим [5], створюють внутрішню позитивну оцінки, що здатні нівелювати неприємні для суб’єкта реакції оцінювання. Функціонування захисного механізму супроводжується впливом на партнера по спілкуванню шляхом програмування іншого на завчасно-очікувану та підготовлену реакцію схвалення, позитивної оцінки або згоди. Ця функція захисту реалізується, на думку Л.С.Славіної [2], при неадекватній самооцінці і застосовуються для збереження завищеної самооцінки чи для підвищення (або навіть для приховування) заниженої. Отже, самооцінка може бути просто засобом самоствердження, створення в оточуючих приємного враження про себе.
Рядок 48:		Рядок 48:
	''Захисні механізми ставлення до себе,'' зміст яких полягає у захисті себе від антипатії, як відзначає В.В.Столін [7], закладені в його будові, яка, завдяки своїй багатомірності, забезпечує можливість підтримки глобального ставлення до себе на високому рівні, при умові принесення суб’єктом в жертву своєї самоповаги або істинності свого “Я-образу” з метою запобігання усвідомленню антипатії до себе. Підтримка стабільного ставлення до себе забезпечує можливість постійної стратегії в ставленні до самого себе, що виражається як у зовнішній, соціально-предметній діяльності, так і в внутрішній активності особистості.		''Захисні механізми ставлення до себе,'' зміст яких полягає у захисті себе від антипатії, як відзначає В.В.Столін [7], закладені в його будові, яка, завдяки своїй багатомірності, забезпечує можливість підтримки глобального ставлення до себе на високому рівні, при умові принесення суб’єктом в жертву своєї самоповаги або істинності свого “Я-образу” з метою запобігання усвідомленню антипатії до себе. Підтримка стабільного ставлення до себе забезпечує можливість постійної стратегії в ставленні до самого себе, що виражається як у зовнішній, соціально-предметній діяльності, так і в внутрішній активності особистості.

	В якості ''захисних механізмів Я-~~образів~~ особистості та Я-~~концепції~~,'' визначаються: ідентифікація, раціоналізація, проекція, інтроекція, агресія, зворотна реакція та їх комплекси. Так, наприклад, переживання почуття сорому може бути сильним фрустратором особистості. В таких ситуаціях часто використовується механізм формування зворотної реакції, що дозволяє фрустрованій особистості демонструвати штучну самовпевненість, яка в результаті систематичного використання може стати адаптивною стратегією. Отже, захисні механізми не тільки обслуговують Я-~~концепцію~~, а й можуть стати її структурно-функціональними компонентами.		В якості ''захисних механізмів [[Я-образ]]ів особистості та [[Я-концепці]]ї,'' визначаються: ідентифікація, раціоналізація, проекція, інтроекція, агресія, зворотна реакція та їх комплекси. Так, наприклад, переживання почуття сорому може бути сильним фрустратором особистості. В таких ситуаціях часто використовується механізм формування зворотної реакції, що дозволяє фрустрованій особистості демонструвати штучну самовпевненість, яка в результаті систематичного використання може стати адаптивною стратегією. Отже, захисні механізми не тільки обслуговують [[Я-концепці]]ю, а й можуть стати її структурно-функціональними компонентами.

	Функціонування ''захисних механізмів Я-~~концепції~~ на рівні Я-~~образів~~,'' як зазначає А.А.Налчаджан [4], базується на наступних положеннях: а) якщо особистість піддається фрустраційному впливу тоді, коли вона має чіткий актуалізований Я-образ, то включення в активність інших структур особистості відбувається швидко і захисні механізми негайно активізуються; б) фрустрація особистості, як правило, призводить до формування чіткого Я-образу, оскільки особистість знаходиться у проблемній ситуації; в) психологічний захист частково відбувається під контролем Я-образу, тобто усвідомлюється.		Функціонування ''захисних механізмів [[Я-концепці]]ї на рівні [[Я-образ]]ів,'' як зазначає А.А.Налчаджан [4], базується на наступних положеннях: а) якщо особистість піддається фрустраційному впливу тоді, коли вона має чіткий актуалізований Я-образ, то включення в активність інших структур особистості відбувається швидко і захисні механізми негайно активізуються; б) фрустрація особистості, як правило, призводить до формування чіткого Я-образу, оскільки особистість знаходиться у проблемній ситуації; в) психологічний захист частково відбувається під контролем Я-образу, тобто усвідомлюється.

	Психологічний захист Я-концепції практично не усвідомлюється та, в першу чергу, реалізується у вербальному змісті Я-концепції. Так, кожного разу, коли людина описує свою особистість і дає оцінку своїм психічним та фізичним якостям, вона одночасно здійснює певний психологічний захист, застосовуючи, як правило, механізми раціоналізації, проекції та їх результати [4]. Таким чином, психологічний захист особистості на рівні свідомості забезпечується контролем актуалізованих ситуативних Я-образів, а на підсвідомому рівні забезпечується контролем Я-концепції.		Психологічний захист Я-концепції практично не усвідомлюється та, в першу чергу, реалізується у вербальному змісті Я-концепції. Так, кожного разу, коли людина описує свою особистість і дає оцінку своїм психічним та фізичним якостям, вона одночасно здійснює певний психологічний захист, застосовуючи, як правило, механізми раціоналізації, проекції та їх результати [4]. Таким чином, психологічний захист особистості на рівні свідомості забезпечується контролем актуалізованих ситуативних Я-образів, а на підсвідомому рівні забезпечується контролем Я-концепції.