Dora: /* 1. Поняття особистості і індивідуальності як невід'ємні складові індивідуалізації навчання у вищій школі. */

2010-05-14T07:48:05Z

1. Поняття особистості і індивідуальності як невід'ємні складові індивідуалізації навчання у вищій школі.

← Попередня версія		Версія за 07:48, 14 травня 2010
Рядок 16:		Рядок 16:
	== 1. Поняття особистості і індивідуальності як невід'ємні складові індивідуалізації навчання у вищій школі. ==		== 1. Поняття особистості і індивідуальності як невід'ємні складові індивідуалізації навчання у вищій школі. ==

	У сучасній дидактиці для розкриття змісту індивідуальної форми навчання вживаються поняття «індивідуалізація навчання», «індивідуалізоване навчання», «індивідуальний підхід» та інші. У педагогічній енциклопедії поняття «індивідуалізація навчання» визначається як «організація навчального процесу, коли вибір засобів, заходів, темпу навчання ураховує індивідуальні особливості у навчанні».В.Володько так визначає поняття «індивідуалізація навчання»: « це організація такої системи взаємодії між учасниками процесу навчання, коли якомога повніше враховуються і використовуються індивідуальні можливості кожного, визначаються перспективи подальшого розумового розвитку та гармонійного вдосконалення особистісної структури, відбувається пошук засобів, що компенсували б наявність недоліків і сприяли формуванню індивідуальної особистості». [6, с.86].В дослідженнях В.А.Крутецького, М.В. Ляховицького, С.Ю.Ніколаєва «індивідуалізація навчання» трактується як максимальне наближення процесу навчання до оптимальної моделі, коли кожен студент працює у зручному для нього темпі, манері що відповідають його загальній підготовці, здібностям, обсягу оперативної пам'яті, рисам характеру та емоційному стану [8].З точки зору психології, мабуть, можна сказати, що індивідуальна форма навчання у вищій школі – це форма організації навчальної діяльності, яка повністю ґрунтується: на вивченні студента як індивідуальності; на врахуванні його індивідуальних здібностей, нахилів і відмінностей; на розвитку його як особистості.Щоб підготувати сучасного вчителя як самостійну особистість, яка б відповідала всім вимогам нашого сьогодення, яка була б здатна до самовдосконалення, самоосвіти, самореалізації відповідно до вимог розвитку суспільства, освіти, не можна не враховувати індивідуальні особливості студента, створення умов для розвитку і вдосконалення його психолого-фізіологічних задатків. Тому, все це ще раз наголошує на необхідності індивідуалізації навчального процесу у вищій школі який забезпечить реалізацію всіх цих вимог.Говорячи про індивідуалізацію навчання у вищій школі , ми постійно звертаємося до понять індивідуальності та особистості, які не є тотожними. З філософської точки зору поняття особистості пов'язане з більш глибокою суттю людського роду і в той же час з найбільш суттєвими індивідуальними особливостями конкретної людини. Індивід лише тоді стає особистістю, коли включається в систему існуючих суспільних відносин, набуваючи нову якість, стаючи елементом суспільства [4].В психології термін «особистість» використовується у різному розумінні, в залежності які понятті в себе включає.Г.Оллпорт визначає поняття особистості як « життєво формуюча, індивідуально своєрідна сукупність психофізіологічних систем – рис особистості, якими визначається своєрідність для даної людини мислення і поведінка» [17].З точки зору прихильників діяльнісного підходу в психології, особистість розглядається як найбільш повне вираження суб'єктивного полюсу діяльності, яка породжується діяльністю і системою відношень з іншими людьми [ 17].		У сучасній дидактиці для розкриття змісту індивідуальної форми навчання вживаються поняття «індивідуалізація навчання», «індивідуалізоване навчання», «індивідуальний підхід» та інші. У педагогічній енциклопедії поняття «індивідуалізація навчання» визначається як «організація навчального процесу, коли вибір засобів, заходів, темпу навчання ураховує індивідуальні особливості у навчанні».В.Володько так визначає поняття «індивідуалізація навчання»: « це організація такої системи взаємодії між учасниками процесу навчання, коли якомога повніше враховуються і використовуються індивідуальні можливості кожного, визначаються перспективи подальшого розумового розвитку та гармонійного вдосконалення особистісної структури, відбувається пошук засобів, що компенсували б наявність недоліків і сприяли формуванню індивідуальної особистості». [6, с.86].В дослідженнях В.А.Крутецького, М.В. Ляховицького, С.Ю.Ніколаєва «індивідуалізація навчання» трактується як максимальне наближення процесу навчання до оптимальної моделі, коли кожен студент працює у зручному для нього темпі, манері що відповідають його загальній підготовці, здібностям, обсягу оперативної пам'яті, рисам характеру та емоційному стану [8].

			З точки зору психології, мабуть, можна сказати, що індивідуальна форма навчання у вищій школі – це форма організації навчальної діяльності, яка повністю ґрунтується:

			* на вивченні студента як індивідуальності;
			* на врахуванні його індивідуальних здібностей, нахилів і відмінностей; на розвитку його як особистості.

			Щоб підготувати сучасного вчителя як самостійну особистість, яка б відповідала всім вимогам нашого сьогодення, яка була б здатна до самовдосконалення, самоосвіти, самореалізації відповідно до вимог розвитку суспільства, освіти, не можна не враховувати індивідуальні особливості студента, створення умов для розвитку і вдосконалення його психолого-фізіологічних задатків. Тому, все це ще раз наголошує на необхідності індивідуалізації навчального процесу у вищій школі який забезпечить реалізацію всіх цих вимог.Говорячи про індивідуалізацію навчання у вищій школі , ми постійно звертаємося до понять індивідуальності та особистості, які не є тотожними. З філософської точки зору поняття особистості пов'язане з більш глибокою суттю людського роду і в той же час з найбільш суттєвими індивідуальними особливостями конкретної людини. Індивід лише тоді стає особистістю, коли включається в систему існуючих суспільних відносин, набуваючи нову якість, стаючи елементом суспільства [4].В психології термін «особистість» використовується у різному розумінні, в залежності які понятті в себе включає.Г.Оллпорт визначає поняття особистості як « життєво формуюча, індивідуально своєрідна сукупність психофізіологічних систем – рис особистості, якими визначається своєрідність для даної людини мислення і поведінка» [17].З точки зору прихильників діяльнісного підходу в психології, особистість розглядається як найбільш повне вираження суб'єктивного полюсу діяльності, яка породжується діяльністю і системою відношень з іншими людьми [ 17].

	Основними властивостями особистості є :		Основними властивостями особистості є :
Рядок 27:		Рядок 34:
	* Воля.		* Воля.

	Кожна людина будує свою особистість сама в процесі активної діяльності та спілкування з іншими людьми. Для студента основним видом діяльності є навчання, яке є одним із важливих чинників становлення студента як особистості. Але кожен студент є неповторною єдністю фізіологічних і психологічних якостей. Щодо розгляду поняття індивідуальності, то існує два підходи трактування його сутності. Прихильники першого підходу пропонують розглядати індивідуальність як сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей або сукупність властивостей і особливостей кожної істоти, що відрізняють її від інших істот того ж виду [ 13, 16 ].Прихильники другого підходу індивідуальність розглядають як особистість з притаманними тільки їй унікальними своєрідними характеристиками, як певний напрям розвитку особистості, що супроводжується появою нових властивостей внаслідок комплексу причин [1, 2, 3].П.П.Блонський розглядав індивідуальність як певну комбінацію окремих ознак, отриманих по спадковості. Дані ознаки він розділяв на домінуючі і підлеглі. За його теорією, якщо вроджені задатки не розвивати під впливом того чи іншого подразника, то вони атрофуються. На початку ХХ століття на основі науково-експериментальних фактів було досліджено, що розвиток індивідуальності здійснюється поступово і послідовно, він не є прямолінійним, може допускати відхилення і зупинки; існує нерозривний зв'язок між духовними і фізичними особливостями, а також між окремими сферами психічного – емоційною, вольовою, розумовою; різні аспекти психічного розвиваються неоднаково за темпами та енергією, завдяки різним причинам.За теорією А.В.Петровського індивідуальність визначається як одна із сторін особистості, під якою розуміється неповторна сукупність психологічних особливостей людини. Дана сукупність включає в себе «характер, темперамент, особливості психічних процесів, почуття та мотиви діяльності, сформовані здібності» [12]. Аналізуючи дані, можна зробити висновок, що особистість і індивідуальність взаємопов'язані між собою. Так, О.Г.Асмолов у своїй фундаментальній теорії характеризує рушійні сили та умови розвитку особистості, в яких вирізняються ті глибинні новоутворення, що є свідченням народження індивідуальності в процесі розвитку особистості.Виходячи з того, що основним видом діяльності студентів є навчання, в процесі якого формуються не тільки знання, уміння і навички, але й одночасно здібності, настанови, вольові та емоційні якості, в яких бере участь і розвивається особистість як ціле, як єдність усіх сторін і якостей. Тому, говорячи про розвиток особистості в процесі навчальної діяльності, ми насамперед маємо на увазі саморозвиток студента.За цих умов індивідуалізація навчання у вищій школі створює всі можливості, які сприяють розвитку студента як індивідуальності і становленню його як особистості.		Кожна людина будує свою особистість сама в процесі активної діяльності та спілкування з іншими людьми. Для студента основним видом діяльності є навчання, яке є одним із важливих чинників становлення студента як особистості. Але кожен студент є неповторною єдністю фізіологічних і психологічних якостей. Щодо розгляду поняття індивідуальності, то існує два підходи трактування його сутності. Прихильники першого підходу пропонують розглядати індивідуальність як сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей або сукупність властивостей і особливостей кожної істоти, що відрізняють її від інших істот того ж виду [ 13, 16 ].Прихильники другого підходу індивідуальність розглядають як особистість з притаманними тільки їй унікальними своєрідними характеристиками, як певний напрям розвитку особистості, що супроводжується появою нових властивостей внаслідок комплексу причин [1, 2, 3].П.П.Блонський розглядав індивідуальність як певну комбінацію окремих ознак, отриманих по спадковості. Дані ознаки він розділяв на домінуючі і підлеглі. За його теорією, якщо вроджені задатки не розвивати під впливом того чи іншого подразника, то вони атрофуються. На початку ХХ століття на основі науково-експериментальних фактів було досліджено, що розвиток індивідуальності здійснюється поступово і послідовно, він не є прямолінійним, може допускати відхилення і зупинки; існує нерозривний зв'язок між духовними і фізичними особливостями, а також між окремими сферами психічного – емоційною, вольовою, розумовою; різні аспекти психічного розвиваються неоднаково за темпами та енергією, завдяки різним причинам.За теорією А.В.Петровського індивідуальність визначається як одна із сторін особистості, під якою розуміється неповторна сукупність психологічних особливостей людини. Дана сукупність включає в себе «характер, темперамент, особливості психічних процесів, почуття та мотиви діяльності, сформовані здібності» [12]. Аналізуючи дані, можна зробити висновок, що особистість і індивідуальність взаємопов'язані між собою. Так, О.Г.Асмолов у своїй фундаментальній теорії характеризує рушійні сили та умови розвитку особистості, в яких вирізняються ті глибинні новоутворення, що є свідченням народження індивідуальності в процесі розвитку особистості.Виходячи з того, що основним видом діяльності студентів є навчання, в процесі якого формуються не тільки знання, уміння і навички, але й одночасно здібності, настанови, вольові та емоційні якості, в яких бере участь і розвивається особистість як ціле, як єдність усіх сторін і якостей. Тому, говорячи про розвиток особистості в процесі навчальної діяльності, ми насамперед маємо на увазі саморозвиток студента.За цих умов індивідуалізація навчання у вищій школі створює всі можливості, які сприяють розвитку студента як індивідуальності і становленню його як особистості.

	== 2. Мотивація як одна з важливих умов підвищення ефективності індивідуальної роботи студентів ==		== 2. Мотивація як одна з важливих умов підвищення ефективності індивідуальної роботи студентів ==

Психологічні аспекти індивідуалізації навчання - Історія редагувань

Dora в 07:49, 14 травня 2010

Dora: /* 1. Поняття особистості і індивідуальності як невід'ємні складові індивідуалізації навчання у вищій школі. */

Dora: /* 3.Індивідуальний підхід як принцип психолого-педагогічної діяльності */

Dora в 07:46, 14 травня 2010

Bot referat: Створена сторінка: '''Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова'''. Автор: '''[[Годованок Тетяна Леонідівна]...