Психологічна культура викладача вищої школи (реферат Добіжа В.В.) - Історія редагувань

Dora: /* 2. Психологічний портрет викладача вищої школи */

2010-05-13T08:49:10Z

2. Психологічний портрет викладача вищої школи

← Попередня версія		Версія за 08:49, 13 травня 2010
Рядок 90:		Рядок 90:
	Організаційні здібності викладача вищої школи служать не тільки організації процесу навчання у вузі, але і самоорганізації діяльності викладача.		Організаційні здібності викладача вищої школи служать не тільки організації процесу навчання у вузі, але і самоорганізації діяльності викладача.

	Виділимо 18 організаторських якостей викладача вищої школи:		Виділимо 17 організаторських якостей викладача вищої школи:

	# здатність «заряджати» своєю енергією інших людей;		# здатність «заряджати» своєю енергією інших людей;

Dora: /* 2. Психологічний портрет викладача вищої школи */

2010-05-13T08:47:24Z

2. Психологічний портрет викладача вищої школи

← Попередня версія		Версія за 08:47, 13 травня 2010
Рядок 92:		Рядок 92:
	Виділимо 18 організаторських якостей викладача вищої школи:		Виділимо 18 організаторських якостей викладача вищої школи:

	* здатність «заряджати» своєю енергією інших людей;		# здатність «заряджати» своєю енергією інших людей;
	* здатність знаходити якнайкраще застосування кожній людині;		# здатність знаходити якнайкраще застосування кожній людині;
	* психологічна вибірковість, здатність розуміти і вірно реагувати на психологію людей;		# психологічна вибірковість, здатність розуміти і вірно реагувати на психологію людей;
	* здатність бачити недоліки у вчинках інших людей – критичність;		# здатність бачити недоліки у вчинках інших людей – критичність;
	* психологічний такт – здатність встановити міру дії;		# психологічний такт – здатність встановити міру дії;
	* загальний рівень розвитку як показник кмітливості, різниці загальних здібностей людини;		# загальний рівень розвитку як показник кмітливості, різниці загальних здібностей людини;
	* геніциативність – творча і виконавська;		# геніциативність – творча і виконавська;
	* вимогливість до інших людей;		# вимогливість до інших людей;
	* схильність до організаторської діяльності;		# схильність до організаторської діяльності;
	* практичність – здатність безпосередньо, швидко і гнучко застосовувати свої знання і свій досвід у вирішенні практичних задач; самостійність на відміну від навіюваності і сліпого копіювання;		# практичність – здатність безпосередньо, швидко і гнучко застосовувати свої знання і свій досвід у вирішенні практичних задач; самостійність на відміну від навіюваності і сліпого копіювання;
	* спостережливість;		# спостережливість;
	* самовладання, витримка;		# самовладання, витримка;
	* товариськість;		# товариськість;
	* наполегливість;		# наполегливість;
	* активність;		# активність;
	* працездатність;		# працездатність;
	* організованість.		# організованість.

	Організаторські здібності викладача вищої школи виявляються в умінні організувати себе, свій час, індивідуальну, групову, колективну діяльність студентів, згуртувавши навколо наукової проблеми надійних помічників, однодумців.		Організаторські здібності викладача вищої школи виявляються в умінні організувати себе, свій час, індивідуальну, групову, колективну діяльність студентів, згуртувавши навколо наукової проблеми надійних помічників, однодумців.

Dora: /* 2. Психологічний портрет викладача вищої школи */

2010-05-13T08:45:09Z

2. Психологічний портрет викладача вищої школи

← Попередня версія		Версія за 08:45, 13 травня 2010
Рядок 34:		Рядок 34:
	В процесі реалізації функцій педагогічної діяльності викладачем вищої школи розв'язуються наступні групи завдань:		В процесі реалізації функцій педагогічної діяльності викладачем вищої школи розв'язуються наступні групи завдань:

	# Проектування.– формування і конкретизація цілей учбового курсу з урахуванням вимог, що пред'являються педагогічною діяльністю; – планування учбового курсу з урахуванням поставлених цілей;– облік етапів формування розумових цілей;– передбачення можливих утруднень у студентів при вивченні курсу і шляхів їх подолання.		# Проектування.
	# Конструювання. – відбір матеріалу для даного заняття з урахуванням здібностей студентської аудиторії до його сприйняття; – підбір і розробка системи завдань і завдань, виходячи з поставлених цілей; – вибір раціональної структури занять залежно від мети, змісту і рівня розвитку студентів;– планування змісту занять з урахуванням міжнаочних зв'язків;– розробка завдань для самостійної роботи студентів; – вибір системи оцінки і контролю навчальної діяльності студентів.		#* формування і конкретизація цілей учбового курсу з урахуванням вимог, що пред'являються педагогічною діяльністю;
	# Організація– організація активних форм навчання: дискусій, ділових ігор, тренінгів; – використання педагогічних методів, адекватних даній ситуації;– організація самостійного вивчення учбового предмету студентами; – застосування технічних засобів при передачі інформації; – ясний виклад матеріалу, виділення ключових понять, закономірностей, побудова узагальнювальних висновків; – створення тестів по читаному курсу;– виклад відібраного матеріалу у вигляді проблемної лекції.		#* планування учбового курсу з урахуванням поставлених цілей;
	# Соціально-психологічне регулювання. – стимулювання студентів до постановки питань, проведення дискусій; – дисциплінування студентів; – встановлення обстановки співпраці; – оцінка рівня розвитку групи, визначення її лідерів і неформальної структури; – конструктивне вирішення конфліктів; – активізація пізнавальної діяльності студентів; – встановлення і підтримка ділових відносин з колегами, студентами, адміністрацією.		#* облік етапів формування розумових цілей;
			#*передбачення можливих утруднень у студентів при вивченні курсу і шляхів їх подолання.
			# Конструювання.
			#* відбір матеріалу для даного заняття з урахуванням здібностей студентської аудиторії до його сприйняття;
			#* підбір і розробка системи завдань і завдань, виходячи з поставлених цілей;
			#* вибір раціональної структури занять залежно від мети, змісту і рівня розвитку студентів;
			#* планування змісту занять з урахуванням міжнаочних зв'язків;
			#* розробка завдань для самостійної роботи студентів;
			#* вибір системи оцінки і контролю навчальної діяльності студентів.
			# Організація– організація активних форм навчання: дискусій, ділових ігор, тренінгів;
			#* використання педагогічних методів, адекватних даній ситуації;
			#* організація самостійного вивчення учбового предмету студентами;
			#* застосування технічних засобів при передачі інформації;
			#* ясний виклад матеріалу, виділення ключових понять, закономірностей, побудова узагальнювальних висновків;
			#* створення тестів по читаному курсу;
			#* виклад відібраного матеріалу у вигляді проблемної лекції.
			# Соціально-психологічне регулювання.
			#* стимулювання студентів до постановки питань, проведення дискусій;
			#* дисциплінування студентів;
			#* встановлення обстановки співпраці;
			#* оцінка рівня розвитку групи, визначення її лідерів і неформальної структури;
			#* конструктивне вирішення конфліктів;
			#* активізація пізнавальної діяльності студентів;
			#* встановлення і підтримка ділових відносин з колегами, студентами, адміністрацією.

	Таким чином, діяльність викладача вузу більш різноманітна, ніж праця вчителя середньої школи, окрім педагогічної, вона включає і науково-дослідну сторону, яка також вимагає наявність спеціальних здібностей. Спроби створити типологію учених робилися неодноразово. Різні автори будували її виходячи з різних ознак. Наприклад, В. Оствальд на підставі швидкості розумових реакцій ділив учених на «класиків», що здійснюють наукову діяльність поволі, але глибоко і які не потребують узагальнення для успішної роботи і «романтиків», які творять швидко, але поверхнево, зацікавлених в оточенні, яке сприймало б їхні ідеї. А.Пуанкаре класифікував учених на «аналітиків» (логіків) і «геометрів» (інтуїтивістів). Найбільш конструктивною, на нашу думку, є класифікація, розроблена Н. Волгіним. Згідно його класифікації, за характером стилю роботи викладачі бувають теоретиками, експериментаторами і організаторами науки, бо в сучасній науковій діяльності, що ускладнюється, неможливий учений-універсал; за стилем наукової творчості – «галузевики» і «систематики», останні з яких народжують нові ідеї – їх всього ~ 10% від загальної кількості учених. По структурі наукової діяльності і тому, які саме здібності розвинені, науковці вважаються «відкривачами», «генераторами ідей», «класиками», «систематиками», якщо переважає у них конструктивний компонент і узагальнення на високому рівні абстракції.Якщо цілі і завдання, зміст, норми і критерії, що пред'являються педагогічною системою, є зовнішніми об'єктивними складовими діяльності викладача вищої школи і ученого, то методи і способи науково-педагогічної діяльності носять індивідуально-суб'єктивний характер. Їх застосування залежить від здібностей кожного викладача. Хоча професійні здібності виявляються в діяльності фахівця вищої школи нерівномірно, але їх прийнято розглядати як комплекс – поєднання, а також структуру властивостей особи, що співвідносяться з певною діяльністю. Окрім складних спеціальних здібностей чималу роль відіграють і елементарні загальні здібності, такі як спостережливість, якість мови, мислення, уява відносяться до необхідних в педагогічній праці, якщо фахівець, що володіє ними, швидко і правильно з їх допомогою розпізнає істотні ознаки педагогічної системи, науки, протікаючі в них процеси і оцінює їх ефективність з метою управління.		Таким чином, діяльність викладача вузу більш різноманітна, ніж праця вчителя середньої школи, окрім педагогічної, вона включає і науково-дослідну сторону, яка також вимагає наявність спеціальних здібностей. Спроби створити типологію учених робилися неодноразово. Різні автори будували її виходячи з різних ознак. Наприклад, В. Оствальд на підставі швидкості розумових реакцій ділив учених на «класиків», що здійснюють наукову діяльність поволі, але глибоко і які не потребують узагальнення для успішної роботи і «романтиків», які творять швидко, але поверхнево, зацікавлених в оточенні, яке сприймало б їхні ідеї. А.Пуанкаре класифікував учених на «аналітиків» (логіків) і «геометрів» (інтуїтивістів). Найбільш конструктивною, на нашу думку, є класифікація, розроблена Н. Волгіним. Згідно його класифікації, за характером стилю роботи викладачі бувають теоретиками, експериментаторами і організаторами науки, бо в сучасній науковій діяльності, що ускладнюється, неможливий учений-універсал; за стилем наукової творчості – «галузевики» і «систематики», останні з яких народжують нові ідеї – їх всього ~ 10% від загальної кількості учених. По структурі наукової діяльності і тому, які саме здібності розвинені, науковці вважаються «відкривачами», «генераторами ідей», «класиками», «систематиками», якщо переважає у них конструктивний компонент і узагальнення на високому рівні абстракції.Якщо цілі і завдання, зміст, норми і критерії, що пред'являються педагогічною системою, є зовнішніми об'єктивними складовими діяльності викладача вищої школи і ученого, то методи і способи науково-педагогічної діяльності носять індивідуально-суб'єктивний характер. Їх застосування залежить від здібностей кожного викладача. Хоча професійні здібності виявляються в діяльності фахівця вищої школи нерівномірно, але їх прийнято розглядати як комплекс – поєднання, а також структуру властивостей особи, що співвідносяться з певною діяльністю. Окрім складних спеціальних здібностей чималу роль відіграють і елементарні загальні здібності, такі як спостережливість, якість мови, мислення, уява відносяться до необхідних в педагогічній праці, якщо фахівець, що володіє ними, швидко і правильно з їх допомогою розпізнає істотні ознаки педагогічної системи, науки, протікаючі в них процеси і оцінює їх ефективність з метою управління.
Рядок 95:		Рядок 118:
	* здатність передбачати і ліквідовувати конфлікти;		* здатність передбачати і ліквідовувати конфлікти;
	* справедливо, конструктивно і тактовно критикувати свого товариша по спільній діяльності;		* справедливо, конструктивно і тактовно критикувати свого товариша по спільній діяльності;
	* сприймати і враховувати критику, перебудовувавши відповідно свою поведінку і діяльність.		* сприймати і враховувати критику, перебудовувавши відповідно свою поведінку і діяльність.

	== 3. Психологічна майстерність та її елементи ==		== 3. Психологічна майстерність та її елементи ==

Dora в 08:39, 13 травня 2010

2010-05-13T08:39:52Z

Показати зміни

Bot referat: перейменував «Психологічна культура викладача вищої школи» на «Психологічна культура викладача вищої школи (реферат Добіжа В.В.)»

2010-04-12T19:36:52Z

перейменував «Психологічна культура викладача вищої школи» на «Психологічна культура викладача вищої школи (реферат Добіжа В.В.)»

← Попередня версія	Версія за 19:36, 12 квітня 2010
(Немає відмінностей)

Bot referat в 19:36, 12 квітня 2010

2010-04-12T19:36:30Z

Показати зміни

Bot referat: перейменував «Психологічна культура викладача вищої школи» на «Психологічна культура викладача вищої школи (реферат Лаврушкіна Г.В.)�

2010-04-12T19:34:34Z

перейменував «Психологічна культура викладача вищої школи» на «Психологічна культура викладача вищої школи (реферат Лаврушкіна Г.В.)�

Нова сторінка

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Психологічна культура викладача вищої школи (реферат Лаврушкіна Г.В.)]]