Grineva olga в 22:45, 11 березня 2013

2013-03-11T22:45:11Z

← Попередня версія		Версія за 22:45, 11 березня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Драгома́нов Михайло Петрович''' (або Драгома́нів) (6 (18) вересня 1841[1], м. Гадяч — 20 червня (2 липня) 1895[2], м. Софія) — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.		'''Драгома́нов Михайло Петрович''' (або Драгома́нів) (6 (18) вересня 1841[1], м. Гадяч — 20 червня (2 липня) 1895[2], м. Софія) — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.Брат письменниці та громадської діячки '''Олени Пчілки''', дядько '''Лесі Українки'''.
	~~Один із організаторів «Старої громади»~~ у ~~Києві~~. ~~Доцент~~ Київського університету (1864 ~~—1875)~~. ~~Після звільнення~~ за політичну неблагонадійність ~~емігрував~~ до ~~Женеви, де очолював~~ осередок ~~української~~ політичної еміграції (~~1876—1889~~). ~~Професор Вищої школи~~ у ~~Софії~~ (~~зараз~~ — ~~Софійський університет~~) (~~1889—1895~~).
	~~Брат письменниці~~ та ~~громадської діячки '''Олени Пчілки'''~~, ~~дядько '''Лесі Українки'''~~.
	~~Більше дізнатися про~~ М.П.Драгоманова ~~можна тут: [http://uk~~.~~wikipedia~~.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії]		Ім’я Михайла Петровича Драгоманова — одне з найславніших серед великої кількості полтавців, що в усі часи прославляли українську науку, письменство, мистецтво. Він увійшов в історію української культури і літератури як видатний літературний критик і публіцист, історик і фольклорист, патріот і непохитний борець за свободу своєї вітчизни. І. Франко і М. Павлик називали його своїм учителем. Ним він був і для Лесі Українки. За 30 років наукової, літературно-критичної і публіцистичної [[Діяльність\|діяльності]] М. П. Драгоманов написав понад дві тисячі праць. Лише фольклористика складає майже 10 томів. Славився він і як пряма, чесна, принципова людина на поприщі громадського і політичного життя.
			Михайло Петрович Драгоманов народився в Гадячі в родині зубожілого дворянина. Його батько Петро Якимович (1802 — 60) був передовим для свого часу громадським діячем і письменником, а дядько Яків Якимович — поетом-декабристом. Навчався Михайло спершу в Гадяцькому повітовому училищі, а в 1853 — 59 роках у Полтавській гімназії, де його виховниками були такі видатні педагоги, як Олександр Стронін і Казимір Полевич. "Полтавська гімназія дала юнакові багато", — писала про Михайла Драгоманова його сестра Олена Пчілка. В 1859 — 63 роках він студент історико-філологічного факультету Київського університету, з 1864 — приват-доцент, а з 1870 — доцент цього університету. В цей період він брав активну участь у діяльності Південно-ЗахідноГо відділення Російського географічного товариства та київської "Старої громади". 1875 року був звільнений з університету за політичну неблагонадійність і наступного року змушений був емігрувати до Швейцарії. У Женеві він створив осередок політичної еміграції, центр, за висловом І. Франка, "українського руху та української думки", що діяв протягом 20 років. Заснував він також вільну безцензурну українську друкарню, в якій видавав збірники "Громада" (пізніше — журнал "Громада"), а також твори, які в Росії не могли бути видані: П. Мирного та І. Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", "Люборацькі" А. Свидницького, твори Т. Г. Шевченка та інші.
			У 1878 році Михайло Драгоманов виступив на Міжнародному літературному конгресі в Парижі з протестом проти заборони російським урядом українського письменства. Його антицарські памфлети "Турки внутрішні і зовнішні", "Дітозгубство, здійснюване російським урядом", "До чого довоювались", "Внутрішнє рабство і війна за визволення" та інші заборонялися в Росії, але були відомі у світі і принесли Драгоманову славу "українського Герцена".
			В 1890 році Михайло Петрович разом із І. Франком, М. Павликом та іншими брав участь у заснуванні Русько-української радикальної партії. Протягом 1870 — 90 років був співавтором українських революційно-демократичних видань у Галичині. У журналах "Друг", "Народ", "Світ" він друкував літературно-критичні, наукові та публіцистичні статті. Виступав також в англійській, німецькій, французькій, італійській періодиці.
			Великі заслуги Драгоманова як історика та фольклориста і етнографа. Йому належать такі праці: "Історичні пісні малоруського народу" (1874 — 75, у співавторстві з В. Антоновичем), "Малоруські народні перекази і оповідання" (1876), "Нові українські пісні про громадські справи: 1764 — 1880" (1881) та ін. Багато праць присвятив Т. Г. Шевченкові. Був обраний почесним членом багатьох міжнародних організацій і товариств.
			За шість років до смерті, переслідуваний реакціонерами та поліцією і в Росії, і в Австрії, Драгоманов переїхав до Болгарії, де зайняв місце професора щойно відкритого Софійського університету. Він зробив цінний внесок у становлення [[Освіта\|освіти]] і науки у Болгарії. Його власна бібліотека (а це близько 10 тис. томів) лягла в основу університетської книгозбірні, що й нині носить його ім’я. Доклав він зусиль і до створення національної бібліотеки в Софії — тепер це всесвітньо відома бібліотека ім. Кирила і Мефодія.
			Михайло Петрович Драгоманов своїми працями висвітлив перспективу історичного розвитку України, що полягала в національному відродженні. Смілива і правильна думка вченого не могла не придушуватись тоталітарними режимами. Драгоманов тривалий час був символом незалежної держави, тому лише зі здобуттям цієї незалежності Україна може вільно вшановувати [[Пам’ять\|пам’ять]] свого великого громадянина. Уперше по довгих десятиліттях у вересні 1991 року пошанувала М. П. Драгоманова і Полтавщина. У Гадячі в міському парку вирішено встановити скульптуру родини Драгоманових, і на визначеному місці встановили пам’ятний знак. Колишня вулиця Комуністична одержала назву Драгомановської.


	[[Категорія:Науковці]]		[[Категорія:Науковці]]
	[[Категорія:Українські психологи і педагоги]]		[[Категорія:Українські психологи і педагоги]]
	~~[[Категорія: Матеріал з Вікіпедії]]~~
	[[Категорія:Потребує доопрацювання]]		[[Категорія:Потребує доопрацювання]]

Grineva olga: Створена сторінка: '''Драгома́нов Михайло Петрович''' (або Драгома́нів) (6 (18) вересня 1841[1], м. Гадяч — 20 червня (2 ...

2013-01-19T14:02:32Z

Створена сторінка: '''Драгома́нов Михайло Петрович''' (або Драгома́нів) (6 (18) вересня 1841[1], м. Гадяч — 20 червня (2 ...

Нова сторінка

'''Драгома́нов Михайло Петрович''' (або Драгома́нів) (6 (18) вересня 1841[1], м. Гадяч — 20 червня (2 липня) 1895[2], м. Софія) — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.
Один із організаторів «Старої громади» у Києві. Доцент Київського університету (1864 —1875). Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876—1889). Професор Вищої школи у Софії (зараз — Софійський університет) (1889—1895).
Брат письменниці та громадської діячки '''Олени Пчілки''', дядько '''Лесі Українки'''.
Більше дізнатися про М.П.Драгоманова можна тут: [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії]

[[Категорія:Науковці]]
[[Категорія:Українські психологи і педагоги]]
[[Категорія: Матеріал з Вікіпедії]]
[[Категорія:Потребує доопрацювання]]

Драгоманов Михайло Петрович - Історія редагувань

Grineva olga в 22:45, 11 березня 2013

Grineva olga: Створена сторінка: '''Драгома́нов Михайло Петрович''' (або Драгома́нів) (6 (18) вересня 1841[1], м. Гадяч — 20 червня (2 ...